НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститут економіки та менеджменту
Факультет менеджменту та логістики
Кафедра Логістики
Домашнє завдання №2
з дисципліни «Функціональна логістика»
-
Виконав: студент 301 групи ФМЛ
Прохор Олександр Іванович
Перевірила: Молчанова К.М.
Київ 2012
ЗМІСТ
Y
ВСТУП 3
1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 4
2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 8
2.1. Визначення місця розташування розподільчого центру 8
2.2. Аналіз оцінки системи управління розподілом готової продукції підприємства 12
ВИСНОВКИ 16
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 17
Додаток 1 18
ВСТУП
Метою виконання цієї роботи є закріплення теоретичних знань з дисципліни «Функціональна логістика», які я набув протягом семестру, й набути практичних навичок у застосуванні принципів та методів логістики для прийняття оптимізаційних рішень при організації розподілення продукції та дистрибуції товарів.
Виконуючи перше завдання, я повине навчився визначати місце розташування розподільчого центру за двома методами:
«Визначення центру ваги вантажопотоків»;
«Метод часткового перебору».
Виконуючи друге завдання, я повинен навчився оцінювати систему управління розподілом готової продукції підприємства.
1.Теоретична частина
Розподільна логістика – невід’ємна частина загальної логістичної системи, яка забезпечує найефективнішу організацію розподілу виготовленої продукції, охоплюючи весь ланцюг системи розподілу: транспортування, складування, упакування та ін.
Збутова діяльність – це не лише продаж готової продукції, але й орієнтація виробництва на задоволення платоспроможного попиту покупців та активна робота на ринку з підтримки та формування попиту на продукцію підприємства, організації ефективних каналів розподілу татоваропросування.
До функцій розподілу належать:
визначення споживчого попиту та організація його задоволення;
нагромадження, сортування та розміщення запасів готової продукції;
встановлення господарських відносин щодо поставки товарів та здійснення послуг споживачам;
вибір раціональних форм товаропросування та організація торгівлі.
Мета розподільчої логістики-це організації та управління процесу розподілу виготовленої продукції та надання супутніх послуг. Розподільча логістика невід’ємна пов’язана з організацією таких процесів:
Транспортування;
Складування;
Пакування;
Вантажообробка;
Експедиційне обслуговування.
Завдання розподільчої логістики:
розподіл замовлень між різноманітними постачальниками щодо закупівлі товарів;
розподіл вантажів за місцями складування;
розподіл матеріальних запасів між ділянками виробництва;
розподіл матеріальних потоків у процесі продажу.
максимальний прибуток підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів;
ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального
завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;
раціональна поведінка на ринку із урахуванням його постійно змінної кон’юнктури.
Розподіл продукції, у розподільчій логістиці, відбувається через канали розподілу. Логістичний канал – це частково упорядкована множина різноманітних посередників, що здійснюють доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів.
Канали розподілу можна об'єднати у три групи:
прямі, тобто коли господарські зв'язки між фірмами-контрагентамибезпосередні;
непрямі, тобто коли між ними знаходяться один або декілька посередників;
змішані.
Розрізняють такі канали розподілу:
Комерційний;
Канальний;
Фізичний.
Комерційний розподіл охоплює функції планування, аналізу, контролю та регулювання збуту, тобто управління збутовою діяльністю у вузькому змісті цього слова.
Канальний розподіл – це сукупність фірм та окремих осіб, які беруть на себе або допомагають передати кому-небудь право власності на конкретний товар або послугу на шляху від виробника до споживача.
Фізичний розподіл логістика розуміє традиційно, як функції збереження, транспортування, складування, переробки та ін. До фізичного розподілу в якості складових елементів належать функції управління виробничими запасами, транспортування товарів, складування, операції навантаження-розвантаження та пакування.
Підчас вибору типу каналу необхідно обрати тип використовуваного посередника. У каналах розподілу є такі посередникі:
Дилер;
Дистриб’ютор;
Комісіонер;
Агент;
Брокер.
Ділери – це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар купується ними за угодою постачання. Ділер стає власником продукції після повної оплати постачання. У логістичному ланцюзі ділери займають положення найбільше близьке до кінцевого споживача.
Розрізняють типи ділерів:
ексклюзивні – єдині представники виробника і мають виключні права щодо реалізації продукції;
авторизовані – які співробітничають із виробниками за умовами франшизи.
Дістрибьютори – оптові і роздрібні посередники. Виробник надає дістрибьютору право торгувати своєю продукцією на певній території протягом визначеного терміна. Згідно з угодою їм набувається право продажу продукції. У логістичному ланцюзі дістрибьютор знаходиться між виробником і ділером.
Комісіонери – оптові і роздрібні посередники. Комісіонер повинний забезпечити цілість товару.
Агенти – посередники, що виступають у якості представника або помічника основної щодо нього особи (принципала). Агент укладає угоду від імені принципала. Щодо обсягу повноважень агенти діляться:
універсальні – будь-які юридичні дії від імені принципала;
генеральні – укладають тільки угоди, зазначені в дорученні.
Брокери – посередники при укладанні угод, що зводять контрагентів. Вони не є в договірних відношеннях із жодною зі сторін і діють лише на основі окремих доручень. Одержують винагороду тільки за продану продукцію. Після вибору посередника необхідно визначитися з вибором їхній числа.
Існує три підходи:
інтенсивний розподіл – забезпечення запасами продукції в можливо більшому числі торгових підприємств;
ексклюзивне – намірено обмежене число посередників;
селективне – виробник домагається необхідного охоплення ринку при більш жорсткому контролі і з меншими витратами, чим при інтенсивному розподілі.
Для підвищення ефективності збуту прибігають до багатоканальної системи розподілу. Послуги посередника є затребуваними, якщо їхня вартість нижче власних витрат на виконання будь-яких робіт. Оптимізація каналу розподілу можлива лише за умови наявності числа оптових підприємств.