Поняття "ефект Веблена" характеризує ситуацію впливу споживчої поведінки на збільшення попиту у зв'яз­ку з такими чинниками:

1. ціни не впливають на поведінку споживачів;

2. зниження ціни на товар сприймається покупцем як погіршення його якості;

3. зростання рівня цін;

4. ціни не беруться до уваги;

5. правильна відповідь 4.

У результаті реформ Т. Веблен передбачає:

1. зберігання пріоритетної ролі фінансових прошарків "бізнесу";

2. перехід до "індустріальної системи";

3. перехід до соціалістичного суспільства;

4. збереження капіталістичного устрою;

5. перехід до технологічної системи.

Відповідно до Дж. Коммонса вартість формується:

1. витратами праці;

2. співвідношенням попиту і пропозиції;

3. юридичною угодою "колективних інститутів";

4. витратами виробництва;

5. витратами капіталу.

З названих нижче етапів в еволюції "капіталізму" Дж. Коммонс виділяє такі:

1. капіталізм вільної конкуренції;

2. грошове господарство;

3. фінансовий капіталізм;

4. кредитне господарство;

5. адміністративний капіталізм.

Антимонопольні концепції Т. Веблена і Дж. Ком- монса були вперше апробовані:

1. до світової економічної кризи 1929—1933 рр.;

2. у період "нового курсу" Ф. Рузвельта;

3. після Другої світової війни;

4. до Першої світової війни;

5. у період світової економічної кризи 1929—1933 рр.

У.К. Мітчелл — родоначальник однієї з течій інсти­туціоналізму, яка одержала назву:

1. соціально-психологічної;

2. соціально-правової;

3. кон'юнктурно-статистичної;

4. емпіричної;

5. правильні відповіді 3, 4.

Економічне вчення У.К. Мітчелла було основою:

1. теорії граничної корисності;

2. концепції безкризового економічного циклу;

3. теорії еволюції Ч. Дарвіна;

4. теорії продуктивності;

5. теорії спадної корисності.

З наведених нижче положень основу методології дослідження Дж.М. Кейнса становлять:

1. пріоритет макроекономічного аналізу;

2. концепція "ефективного попиту";

3. схильність "закону ринків" Ж.Б. Сея;

4. лібералізація економіки;

5. правильні відповіді 1, 2, 3.

Що Дж.М. Кейнс відносив до теоретичних джерел своєї системи:

1. економічне вчення меркантилістів;

2. економічні погляди Т. Мальтуса;

3. класичну політичну економію;

4. неокласичну економічну теорію;

5. правильні відповіді 1, 2?

Які теорії критикував Дж.М. Кейнс:

1. теорію ринкового саморегулювання економіки;

2. кількісну теорію грошей;

3. теорію ринків Ж.Б. Сея (Закон Сея);

4. теорію маржиналізму;

5. правильні відповіді 1, 2, 3?

Що можна назвати ядром загальної теорії Дж.М. Кейнса:

1. інвестиційний мультиплікатор;

2. середню і граничну схильності до споживання;

3. принцип ефективного попиту;

4. середню і граничну схильності до заощадження;

5. теорію повної зайнятості?

Відповідно до "основного психологічного закону" Дж.М. Кейнса зі зростанням доходів темпи приросту спо­живання:

1. випереджають темпи приросту прибутків;

2. збільшуються, але не тією мірою, що й прибутки;

3. залишаються на старому рівні;

4. зменшуються відносно приросту прибутків;

5. правильні відповіді 2, 4.

Стимулюванню споживчого попиту на інвестиції держави, на думку Дж.М. Кейнса, має активно сприяти регулюванню норми позичкового відсотка:

1. у бік збільшення;

2. у бік зниження;

3. до конкретного рівня;

4. не регулюється;

5. немає правильної відповіді.

Якщо за кейнсіанською теорією споживання дохід зростає, то:

1. гранична схильність до споживання падає;

2. гранична схильність до споживання зростає;

3. середня схильність до заощадження падає;

4. середня схильність до заощадження зростає;

5. всі відповіді правильні.

У кейнсіанській моделі рівноважний рівень ВНП досягається тоді, коли:

1. споживання дорівнює заощадженням;

2. настає повна зайнятість;

3. рівноважний сукупний попит;

4. фактичні заощадження дорівнюють плановим інвес­тиціям;

5. всі відповіді правильні.

У кейнсіанській моделі макроекономічного розвит­ку зростання ЧНП:

1. веде до рівноважного стану економіки;

2. веде до повної зайнятості;

3. відбувається при перевищенні загальних витрат над загальним обсягом виробництва;

4. відбувається при зменшенні загальних витрат і збіль­шенні загальних обсягів виробництва;

5. всі попередні відповіді вірні.

Мультиплікатор у простій кейнсіанській моделі означає:

1. відносну зміну рівноважного ЧНП до зміни обсягу інвестицій;

2. відносну зміну обсягу інвестицій до зміни ЧНП;

3. зростання рівноважного ЧНП;

4. зростання обсягу інвестицій;

5. не впливає на зміни обсягу інвестицій і рівноважний ЧНП.

Неокейнсіанці на перший план висувають не про­блеми повної зайнятості й економічної рівноваги, як це було в моделі Дж.М. Кейнса, а:

1. проблему невтручання держави в економічні процеси;

2. проблему стабільного економічного зростання;

3. проблему економічного лібералізму;

4. проблему неекономічного впливу на економічні про­цеси;

5. немає правильної відповіді.

Головною метою досліджень неокейнсіанці вва­жають:

1. досягнення повної зайнятості;

2. здійснення "економічного дива" у конкретній еко­номіці;

3. досягнення стійких темпів зростання економіки про­тягом тривалого періоду;

4. досягнення стійких темпів зростання ВНП;

5. немає правильної відповіді.

Які фактори за теорією Р. Харрода лежать в основі економічного зростання:

1. робоча сила;

2. дохід на душу населення;

3. розмір наявного капіталу;

4. схильність до споживання;

5. правильні відповіді 1, 2, 3?

Необхідною умовою економічного зростання, на думку Є. Домара, є:

1. технічний прогрес;

2. інвестиції;

3. зростання національного доходу;

4. виробнича потужність;

5. немає правильної відповіді.

Спільним положенням моделей Є. Домара і Р. Харрода є визнання постійності в тривалому періоді таких макроекономічних параметрів:

1. зростання національного доходу;

2. норма нагромадження;

3. зменшення темпів інфляції;

4. гранична ефективність інвестицій;

5. правильні відповіді 2, 4.

На чому ґрунтується неокласична теорія економіч­ного зростання:

1. на статистичних теоріях економічного зростання;

2. на динамічних теоріях економічного зростання;

3. на ефективності використання виробничих факторів;

4. на граничних величинах;

5. немає правильної відповіді?

Які основні фактори виробництва використовувала неокласична виробнича функція:

1. підприємницькі здібності;

2. капітал;

3. землю;

4. працю;

5. капітал і працю?

Основна ідея виробничої функції полягала в тому, що:

1. економіка функціонує за принципом зіставлення ви­трат і результатів;

2. економіка функціонує на основі зіставлення факторів виробництва;

3. ціни факторів змінюються під впливом динаміки праці та капіталу;

4. обсяги виробництва залежать від технологічних про­порцій факторів;

5. немає правильної відповіді.

Автором моделі міжгалузевого баланс є:

1. Дж.М. Кейнс;

2. Р. Солоу;

3. В. Леонтьєв;

4. Дж.Б. Кларк;

5. Дж. Робінсон.

Модель економічного зростання Р. Солоу враховує вплив таких факторів:

1. капіталу і праці;

2. капіталу, праці та землі;

3. НТП;

4. капіталу, праці та НТП;

5. НТП і підприємницьких здібностей.

Методологічні принципи і теоретична платформа неолібералізму формувались у рамках:

1. класичної економічної теорії;

2. маржиналізму;

3. інституціоналізму;

4. неокласичної економічної теорії;

5. кейнсіанства.

Неолібералізм на відміну від кейнсіанства при­пускає:

1. державні заходи для інвестування збиткових і низь­корентабельних галузей економіки;

2. лібералізацію економіки;

3. пріоритет приватної власності;

4. вільне ціноутворення;

5. правильні відповіді 2, 4, 5.

Виступаючи проти прямого державного регулюван­ня і планового ціноутворення, неоліберали вважають, що держава повинна:

Методологічною основою вчення німецького неолібе­ралізму стала така концепція:

1. економічної системи як сукупності виробничих відно­син і продуктивних сил;

2. економічного (природного) порядку;

3. ідеальних типів господарських систем;

4. сформованого суспільства;

5. природного рівня безробіття.

Неоліберали виступають за лібералізацію еконо­міки, що ґрунтується на використанні принципів:

1. вільного ціноутворення;

2. стимулювання інвестиційної активності;

3. підвищення податкових ставок;

4. провідної ролі приватної власності;

5. розширення обсягів державних витрат.

Фрайбурзька школа неолібералізму в концепції соціального ринкового господарства дотримується прин­ципів:

1. конкуренція скрізь, де можливо, регулювання — там, де необхідно;

2. автоматичне функціонування "вільного ринкового господарства";

3. синтез між вільним і "соціально обов'язковим суспіль­ним ладом";

4. соціальне вирівнювання за допомогою справедливого розподілу;

5. правильні відповіді 1, 2, 4.

Термін "соціальне ринкове господарство" уперше використовував:

1. Дж.М. Кейнс;

2. А. Мюллер-Армак;

3. М. Фрідмен;

4. П. Самуельсон;

5. К. Менгер.

На яких основних принципах ґрунтується "соціаль­не ринкове господарство":

1. забезпечення відкритості ринку, вільної конкуренції;

2. свобода всіх господарських угод;

3. приватна власність;

4. повна відповідальність підприємців за результати своєї діяльності;

5. всі відповіді правильні?

Розробники моделі "соціального ринкового госпо­дарства" вважають, що за його умов важливою є соціально- економічна політика держави за такими напрямками:

1. приймати закони, які б ставили під контроль моно­полії і давали простір конкуренції;

2. контролювати розподіл національного доходу;

3. проводити активну кон'юнктурну політику, сприяти зайнятості населення, стабілізації цін, досягненню економіч­ної рівноваги й активного платіжного балансу;

4. впроваджувати в життя принцип "власність — для всіх";

5. всі відповіді правильні.

Хто впровадив в життя теоретичні неоліберальні постулати:

1. В. Ойкен;

2. В. Репке;

3. Л. Ерхард;

4. А. Рюстов;

5. А. Мюллер-Армак?

Акцент на підтриманні автоматизму ринку, став­ка на свободу приватного підприємництва, вимоги невтру­чання держави в економічну і соціальну сфери характерні для:

1. концепції монетаризму;

2. теорії "раціональних очікувань";

3. теорії "економіки пропозиції";

4. для всього сучасного неокласичного напряму;

5. правильні відповіді 1, 3.

Що висуває як головний принцип макроекономіч- ної політики монетаризм:

1. грошова пропозиція розширюється щорічно в тому ж темпі, що й щорічний темп потенційного зростання реаль­ного ВНП;

2. політику збільшення сукупної пропозиції;

3. активну монетарну політику;

4. активну грошово-кредитну політику;

5. політику збільшення сукупного попиту?

Монетаристи вважають, що швидкість обігу грошей:

1. непостійна;

2. постійна;

3. часом постійна;

4. часом непостійна;

5. часом постійна і часом непостійна.

Неефективність економічної політики монетаристи пояснюють:

1. достатньо великою обізнаністю моделі про політичні рішення і їх наслідки;

2. відсутністю достатньої інформації в основних грошо­во-кредитних закладах, які є причиною помилкових полі­тичних рішень;

3. вузькими рамками можливостей економічної науки;

4. всі відповіді правильні;

5. немає правильної відповіді.

Як оцінює теорія "економіки пропозиції" стійкість ринкової економіки:

1. за своєю природою нестійка;

2. постійно стійка;

3. може перебувати в стані застою за відсутності адек­ватних стимулів до праці, заощаджень та інвестицій;

4. за природного рівня безробіття стійка в довгостроко­вому періоді;

5. всі відповіді правильні?

Що називає теорія "раціональних очікувань" голов­ною причиною нестійкості ринкової економіки:

1. кількісне неспіввідношення планових інвестицій і заощаджень та шоки сукупної пропозиції;

2. зміни сукупної пропозиції;

3. неправильну грошову політику;

4. зміни сукупного попиту;

5. непередбачувані шоки сукупної пропозиції і сукупно­го попиту?

Крива А. Лаффера використовується для доведен­ня основних положень:

1. теорії "економіки пропозиції";

2. кейнсіанської теорії;

3. монетаризму;

4. теорії "раціональних очікувань";

5. теорії "попиту та пропозиції".

Теорія "економіки пропозиції" пояснює, що зміни у пропозиції грошей впливають на економіку таким чином:

1. ніяк не впливають, оскільки наслідки вже очікують­ся господарськими суб'єктами;

2. за рахунок зміни ставки відсотка, яка впливає на зміни інвестицій і ЧНП;

3. шляхом впливу на інвестиції і, таким чином, на су­купну пропозицію;

4. збільшується попит на гроші;

5. правильні відповіді 1, 2.