77

1. Охарактеризуйте техногенне середовище життєдіяльності людини. 2. Охарактеризуйте фізичні фактори небезпек. 3. На які групи поділяються фізичні фактори небезпек? 4. Охарактеризуйте метеорологічні фактори небезпек. 5. Охарактеризуйте термічні фактори небезпек. 6. Охарактеризуйте бароакустичні фактори небезпек. 7. Охарактеризуйте механічні фактори небезпек. 8. Охарактеризуйте електричні фактори небезпек. 9. Охарактеризуйте електромагнітні фактори небезпек. 10. Охарактеризуйте хімічні фактори небезпек. 11. На які групи поділяються хімічні речовини? 12. Дайте визначення токсичним речовинам і виробничим (промисловим) отрутам. 13. Як впливають токсичні речовини на організм людини? 14. Якими шляхами можна знешкодити і виділити отрути з організму людини? 15. Охарактеризуйте біологічні фактори небезпек. 16. Охарактеризуйте вплив отруйних рослин на організм людини. 17. Охарактеризуйте вплив отруйних тварин на організм людини. 18. Охарактеризуйте особливості дії мікроорганізмів. 19. Що таке інфекційні хвороби? Якими шляхами збудники інфекцій можуть потрапляти в організм людини? 20. Методи боротьби з інфекційними хворобами. 21. Методика захисту в умовах техногенних аварій і катастроф. 22. Поняття корпоративної безпеки. 23. Назвіть суб’єкти, які становлять небезпеку об’єктам економіки. 24. Економічна війна, її особливості, наслідки і прийоми ведення. 25. Внутрішні чинники небезпеки на підприємствах. 26. Поняття інтелектуальної власності. Об’єкти інтелектуальної власності. 27. Підприємницька інформація. 28. Зовнішні заходи захисту цінної інформації. 29. Внутрішні заходи захисту цінної інформації. 30. Спеціальні організаційні заходи захисту цінної інформації. 31. Охорона об’єктів економіки. 32. Поняття економічної розвідки та її основні принципи. 33. Складові економічної розвідки. 34. Промислове шпигунство. 35. Поняття надзвичайних ситуацій та їх загальні ознаки. 36. Причини виникнення надзвичайних ситуацій. 37. Визначте спільні та відмінні риси надзвичайних ситуацій, небезпечних природних явищ та стихійних лих. 38. За якими ознаками оцінюють надзвичайні ситуації? 39. Класифікація надзвичайних ситуацій за масштабом. 40. Назвіть і охарактеризуйте рівні надзвичайних ситуацій. 41. Назвіть і охарактеризуйте класи надзвичайних ситуацій (за характером походження подій). 42. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. 43. Охарактеризуйте роботу ЄДСЗР. 44. Поняття надзвичайного стану. Мета введення надзвичайного стану. 45. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях. 46. Евакуація і розселення населення. 47. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. 48. Поняття першої долікарської допомоги та її призначення. 49. Загальні принципи (правила) надання першої долікарської допомоги. 50. Назвіть основні законодавчі та нормативні акти з питань безпеки життєдіяльності. 51. Як здійснюється контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності? 52. Ким здійснюється управління охороною праці? 53. Назвіть основні напрями діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби. 54. Які основні завдання екологічного законодавства? 55. Перелічіть завдання цивільної оборони. 56. Назвіть міжнародні організації, які займаються питаннями безпеки та здоров’я людини. 57. Як висвітлені питання безпеки життєдіяльності в Конституції України? 58. У чому полягає сутність управління безпекою життєдіяльності.

1. Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності людини. Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там, де закінчується природа і починається людина, причому не як біологічна істота, а як істота, що мислить, має мораль і естетичне відчуття. До об'єктів матеріальної культури належить будь-яка матеріальна субстанція, яка створена не Богом чи природою, а людським генієм, його трудовою діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципове відрізняється від запаху квітів, оскільки парфуми створені людиною, а квіти - природою.

Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище - це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі нг людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

Виробниче середовище - це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовищ характеризується передусім параметрами, які специфічні для кожного виробництва і визначаються його призначенням. Це * вид продукції, яка виробляється на ньому, * обсяги виробництва, * кількість працівників * продуктивність праці, * енергомісткість, * сировинна база, * відході виробництва тощо. Крім цих параметрів, є такі, що визначають умова праці та її безпеку: * загазованість, * запиленість, * освітленість робочий місць, * рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, * пожежо- та вибухонебезпечність, " на-І явність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників, " ступінь напруженості праці, * психологічний клімат та багато інших.

2-3. Фізичн фактори небезпекі, в тому числі * енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електро­магнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо), Характеристика основних видів фізичних факторів, їх впливи на здоров’я людини.

Характеристика основних видів фізичних факторів, їх впливи на здоров’я людини

Шум — це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища.

Як правило, шум нас дратує: заважає працювати, відпочивати, думати. Негативна дія шуму на життєдіяльність людини відома давно. Гучні звуки, шум, стрілянина з гармат, гуркіт танків і літаків і навіть музика на рок-концертах сприймаються не тільки слуховими органами, а й шкірою, серцем, органами дихання. Вони збуджують людину, є причиною виділення в її кров великої кількості гормонів (наприклад, адреналіну), тим самим сприяють виникненню почуття страху і небезпеки. Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чинить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою. Позитивний вплив спокійної приємної музики відомий з давніх часів. Тому різноманітні оздоровчі процедури супроводжуються спокійною симфонічною або блюзовою музикою. Нерідко шум несе важливу інформацію. Шум відіграє велику роль в акустиці, радіотехніці, радіоастрономії і навіть медицині.

Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).

Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо це стосується великих міст.

Розрізняють такі види шуму:

* ударний (штампування, кування);

* механічний (тертя, биття);

* аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху повітря).

Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц — ультразвуки.

Електро-магнітні поля (ЕМП) мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних коливань є: *довжина хвилі, *частота коливань і * швидкість розповсюдження.

ЕМП негативно впливають на людей, які безпосередньо працюють з джерелами випромінювань, а також на населення, яке проживає поблизу джерел випромінювання. Установлено, що більшість населення живе в умовах підвищеної активності ЕМП.

Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від:

О діапазону частот

О інтенсивності впливу відповідних чинників

О довготривалості опромінення

О характеру випромінювання

О режиму опромінення

О розмірів поверхні тіла, яка опромінюється

О індивідуальних особливостей організму

Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень і захворювань.

Внаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ та УВЧ діапазонів (діапазони 30 кГц — 1300 МГц) спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в області серця. З'являються роздратування, втрата уваги, продовжується тривалість мовно-рухової та зорово-моторної реакцій, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає низка симптомів, що свідчать про порушення роботи окремих органів.

Серед факторів зовнішнього середовища, які впливають на організм, світло (освітлення) займає одне з перших місць. Воно діє не тільки на орган зору, а й на організм в цілому, впливаючи на різноманітні фізіологічні процеси обміну речовин.

Важливою гігієнічною вимогою до житла є забезпечення його природним і штучним освітленням. Сонячне проміння має велике біологічне та психологічне значення, під його впливом прискорюється ріст тканин, покращується обмін речовин, змінюється хімічний склад крові, поліпшується самопочуття і робота залоз внутрішньої секреції.

Сонячне світло має бактерицидну дію, ультрафіолетове проміння сприяє утворенню в організмі вітаміну Д, попереджуючи розвиток рахіту.

Несприятливі умови освітлення погіршують загальне самопочуття, зменшують фізичну і розумову працездатність.

4. Кліматичні і метеорологічні фактори

З них на людину найбільшою мірою впливають температура, відносна вологість повітря і атмосферний тиск. З кліматичними факторами тісно пов'язані функціональний стан і захисні реакції організму, а також мотивація поведінки. Це, у свою чергу, визначає ймовірність виникнення низки захворювань, зокрема психічних розладів.

За надмірно високої температури повітря пригнічується фізична активність людей, збільшується ймовірність захворювань серцево-судинної системи та нирок. Низька температура сприяє розвитку запалень органів дихання та ревматизму. Особливо небезпечні раптові коливання температури, адже вони спричинюють порушення діяльності серцево-судинної системи, психічні розлади.

Зміни атмосферного тиску позначаються на стані здоров'я, насамперед тих людей, які хворі на артрити й артрози (захворювання, що супроводжуються болями у суглобах). Одним з виявів впливу атмосферного тиску є гірська хвороба. Великі та швидкі перепади атмосферного тиску можуть спричинити кесонну хворобу, пов'язану також з раптовими змінами парціального тиску газів у крові і "кипінням" у судинах азоту. Пухирці азоту, що при цьому виділяються, можуть закупорити капіляри та викликати непритомність і навіть смерть.

На нервову систему людини та її психічний стан істотно впливають вітри. Через поривчасті і жаркі суховії частішають випадки ненормальної поведінки людей. Багатьох людей уражає так звана "фенна" хвороба, коли за 1-2 дні до початку вітрів у крові І тканинах збільшується вміст біологічно активної речовини серотоніну, яка впливає на передавання нервових імпульсів. Нині людина сама почала відчутно впливати на клімат і погоду. Внаслідок викидів в атмосферу великої кількості вуглекислого газу збільшується діапазон коливань температури і тиску. Клімат і погода змінюються людиною, і це прямо позначається на її самопочутті.

5. Термічні фактори небезпек, що характеризуються тепловою енергією та аномальної температурою. До них належать: температура нагрітих і охолоджених предметів і поверхонь, температура відкритого вогню і пожежі, температура хімічних реакцій і інших джерел. До цієї групи належать також аномальні мікрокліматичні параметри, така як вологість, температура і рухомість повітря, які призводять до порушення терморегуляції організму;

6. До фізичних факторів небезпек відносяться і бароакустичні: шум, атмосферний тиск, звук. Серед бароакустичних факторів частіше на працездатність людини впливає атмосферний тиск та його перепади. Зміна тиску діє як механічний чинник, порушує рівновагу між газовою та розчиненою фазами у тканинах організму, знижує якість газооб­міну між організмом і зовнішнім середовищем. Вплив тиску виявляється через порушення механізму вирів­нювання тиску повітря у порожнинах тіла людини із зовнішнім тиском. Такі порушення супроводжуються больови­ми відчуттями, призводять до зниження слуху. Різке підвищення тиску в порожнині легень відповідно до зовнішнього тиску може призвести до баротравм. Підвищення тиску суттєво впливає на тембр голосу, артикулярний апарат. Шум – це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних). Як правило, шум нас дратує: заважає працювати, відпочивати, думати. Негативна дія шуму на життєдіяльність людини відома давно. Але шум може впливати і позитивно. Такий вплив на людину чинить, наприклад, шелест листя дерев, помірний стукіт дощових крапель, рокіт морського прибою. Шумове забруднення навколишнього середовища увесь час зростає. Особливо це стосується великих міст. Інфразвук — це механічні коливання пружного середовища, поширюються з частотою, меншою від 20 Гц . На противагу цьому, ультразвук —20 кГц (верхня межа чутності). Інфразвук та ультразвук однаково негативно впливають на працездатність людини. Так, тривалий вплив першого фактора призводить до порушення сну, людина швидко втомлюється, є дуже роздратованою, а другого — до розладів нервової та серцево-судинної систем, слухового та вестибулярного апаратів тощо. Останні розробки науковців свідчать, що інфра- та ультразвуки можуть стати серйозною зброєю проти людства.

7. Механічні фактори в системах часто представлені негативним впливом прискорення та вібрації на працездатність людини. Рівень впливу прискорення залежить від його тривалості, різниці швидкості та часу, протягом якого ця різниця утворюється; важливим є напрямок прискорення по відношенню до тіла та його вид. Результатом прискорення є перенавантаження (перевищення сили, яка виникає внаслідок прискорення, порівняно із силою земного тяжіння). За умови дії прискорення організм відчуває збільшення навантаження через необхідність протидіяти силі прискорення; внаслідок цього підвищується напруженість м'язів, інтенсифікуються обмінні процеси, а, отже, посилюється серцева та дихальна діяльність. У разі дії значного прискорення людина відчуває важкість у певних частинах тіла, тож необхідно докладати більших зусиль для виконання певних дій. Під час перенавантажень порушується кровообіг, відбувається зміщення шкірних покривів і внутрішніх органів. Вібрацію людина відчуває (в робочих системах), коли має справу з коливними твердими поверхнями (підлога, ручний інструмент, робочі поверхні верстатів). Вібрація — це фактично коливання (трясіння чи хитання). Несприятлива дія вібрації посилюється в разі збільшення частоти та зменшення амплітуди, часу коливань. Під впливом вібрацій змінюється тонус кровоносних судин і кровопостачання тканин організму, знижується шкірна чутливість, залежно від сили такої вібрації людина може відчувати удари, переміщення, що ускладнює виконання робочих рухів, або піддатися впливу заколисування.

8. Дія електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень, електричних знаків, електрометалізації шкіри, опіків. Електричний струм, проходячи через організм людини викликтермічний, електролітичний і біологічний вплив. Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку. Неоднакова величина струму впливає по різному на організм людини. На результат ураження тіла (травми) впливає як сила, так і шлях проходження струму через тіло людини. Велика небезпека виникає тоді, коли струм проходить через основні органи: серце, головний мозок, легені. Умовно безпечною є напруга у 12 В, але залежно від сили струму, опору організму людини та інших індивідуальних особливостей, терміну дії, умов виробництва та навколишнього середовища напруга у 12В може стати небезпечною.

9. Електромагнітні фактори — освітленість, ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання, електромагнітні випромінювання, магнітне поле. Дія інфрачервоного випромінювання виявляється як «тепловий удар, людина може взагалі знепритомніти. Нестача ультрафіолетового випромінювання (світлове голодування) призводить до зниження працездатності, пригнічення нервової системи та імунітету, до захворювань. Його надлишок також є несприятливим — можуть з'явитися симптоми інтоксикації, людина швидко втомлюється, стає роздратованою, з'являється головний біль, погане самопочуття, а також дерматит, свербіж, кон'юнктивіт. Надлишок ультрафіолетового випромінювання характерний для систем із використанням електрозварювального обладнання, електроплавильних печей тощо. Не менш шкідливим для здоров'я людини є вплив електромагнітного поля. Є такі види електромагнітних випромінювань: низькочастотні, високочастотні, ультрависокочастотні, надвисокочастотні. Нагріваючи навколишнє середовище, воно може пошкодити тканини, органи. Людина, яка тривалий час перебуває в зоні дії електромагнітного поля, відчуває головний біль, швидко втомлюється, відбуваються порушення нервової системи. Систематичне перебування під впливом названого чинника призводить до зміни кров'яного тиску, уповільнення пульсу, нервово-психічних захворювань людини, втома, пітливість, головний біль.

10. Хімічні фактори — їдкі, токсичні, отруйні, вогне- та вибухонебезпечні речовини. Види: загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі (після недовгої дії на організм зумовлюють у ньому підвищену чутливість до цієї речовини – алергічні захворювання), канцерогенні (спричиняють розвиток злоякісних пухлин), мутагенні (спричиняють зміни у генетичному коді клітин організму). Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх практичного використання можна поділити на: промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинники, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо); отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди); лікарські препарати; хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарної, особистої гігієни, косметичні засоби; хімічна зброя. Щоб виключити можливість отруєння, виникнення професійних та виробничо-обумовлених захворювань, санітарними нормами передбачені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

11. На які групи поділяються хімічні речовини

Хімічні речовини , залежно від їх практичного використання можна поділити на:

• промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинники, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

• отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

• лікарські препарати;

• хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

• хімічна зброя.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, ті, що впливають репродуктивну ф-цію, сенсибілізатори.

12. Дайте визначення токсичним речовинам і виробничим (промисловим) отрутам.

Токсичні речовини – речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, кровотворення, ЦНС).

Промислові отрути – речовини, які використовуються у виробництві (розчинники, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки

(наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

13. Як впливають токсичні речовини на організм людини?

Токсичні речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це свинець, радіоактивні речовини тощо.

Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель хром, тощо).

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглеця, оксиди азоту)

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

14. Якими шляхами можна знешкодити і виділити отрути з організму людини?

Перша допомога залежить від того, яка речовина викликала отруєння. Тим не менш, є деякі загальні принципи надання першої допомоги:

• При попаданні отруйної речовини на шкіру ретельно промийте місце його попадання водою і зніміть одяг, на якій залишилися сліди цієї речовини

• При попаданні отруйної речовини в очі негайно промийте очі великою кількістю проточної води.

• При вдиханні отруйної речовини слід прополоскати рот і, якщо можливо, дати потерпілому випити велику кількість рідини. Треба негайно вивести або винести потерпілого на свіже повітря.

• При попаданні лікарського препарату в шлунок слід випити декілька склянок води з активованим вугіллям з розрахунку 1 г / кг маси тіла і спробувати викликати блювоту. - При попаданні в шлунок їдких речовин перша допомога залежить від того, яке хімічна речовина потрапила в організм.

• При отруєнні кислотою необхідно нейтралізувати кислоту лужним розчином - давати потерпілому всередину через короткі проміжки часу по столовій ложці розчину соди (2 чайні ложки на склянку води), молоко або яєчний білок, змішаний з водою.

15. Охарактеризуйте біологічні фактори небезпек

Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекцій­них захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, най­простіші).

Отруйні рослини. Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюко­зидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо. Наприклад Білена Чорна, Цикута, Гриби.

Отруйні тварини. Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що вироб­ляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках ево­люційного розвитку. Наприклад тарантул, кліщі, комахи, риби (скати, морські дракони), рептилії.

Патогенні організми

Особливостями дії мікроорганізмів є:

• Висока ефективність зараження людей;

• Здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

• Наявність певного інкубаційного періоду;

• Певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

• Здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей;

Основними інфекційними захворюванням в наш час вважають чуму, сибірку, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо.

Біологічна зброя – дуже небезпечний вид зброї призначений для масового ураження живих організмів (людей, тварин, рослин), а також для пошкодження військових об’єктів. Основу такої зброї становлять патогенні організми (бактерії, віруси, грибки, рикетсії) та токсини, що виробляють бактерії.

16. Отруйні рослини. Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюко­зидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

• отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ;

• дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

• смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Наведемо характеристику дії отруйних рослин на організм людини:

17. Отруйні тварини. Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що вироб­ляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках ево­люційного розвитку. Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.

18. Особливостями дії мікроорганізмів є:

• висока ефективність зараження людей;

• здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

• наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

• певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

• здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні спо­руди і заражати в них людей.

19. Інфекці́йні хворо́би — розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами,кліщами,патварвапогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають чуму, сибірку, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекцій­них захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спри­чиняти інфекційні хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприя­ють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

• через верхні дихальні шляхи (повітрям);

• через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

• через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);

• через шкіру та слизові оболонки.

20. Одним з найефективніших методів боротьби з інфекційними захво­рюваннями є їх специфічна профілактика. Вона заснована на створю­ванні штучного імунітету шляхом попереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруце­льозу, туберкульозу, сибірки, правця, дифтерії, черевного тифу, висип­ного тифу, натуральної віспи, коклюшу тощо. Проти деяких захворю­вань попереджувальні щеплення проводяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає загроза їх поширення.

Зробити щеп­лення проти всіх цих захворювань неможливо, тому що жодна людина не витримає такої кількості щеплень. У цих випадках, особливо для встановлення виду застосованого збудника, вдаються до антибіотиків та інших спеціальних препаратів. Вони забезпечують загибель вірусу у незахищеному щепленням організмі, а також допомагають організму, якому зроблено щеплення, легше справитись із збудниками захворю­вання. Також для лікування використовуються бактеріофаги та ліку­вальні сироватки.

Бактеріофаги викликають в організмі людини розчинення хворобот­ворних мікробів та упереджують розвиток хвороби або забезпечують лікувальний ефект. Сироваткам властиве швидке створення в організмі штучного несприйняття того чи іншого інфекційного захворювання.

Для захисту від проникнення в організм людини інфекції викорис­товують такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на:

• індивідуальні ('протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри/

• колективні (спеціально обладнані інженерні споруди/

У комплексі заходів, спрямованих на протибіологічний захист, обо­в’язковими складовими є дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

Дезинфекція — це знищення або вилучення хвороботворних мікробів з зовнішнього середовища. Поряд з дегазацією та дезактивацією де­зинфекція входить у поняття спеціальної обробки різних об'єктів з метою ліквідації наслідків застосування бактеріологічної зброї.

Дезинсекція проводиться для знищення шкідливих для людини ко­мах та кліщів — збудників інфекційних захворювань.

Дератизація проводиться для боротьби з гризунами, що можуть бути джерелом або переносниками інфекцій.

21.Види техногенних аварій, які зустрічаються найчастіше:

· аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

· аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище;

· пожежі та вибухи

· аварії на транспорті та інші

1. Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки:наприклад радіозахисне харчування. Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:

· обмеження надходження радіонуклідів з їжею;

· гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;

· підвищення захисних сил організму.

2.Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин.За сигналом оповіщення про аварію населення вдягає засоби захисту органів дихання (табельні або найпростіші) і виходить із зони зараження в зазначений район;, санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, будівель, транспорту, техніки і майна.

При змушеному перебуванні на зараженій місцевості необхідно суворо дотримуватись таких правил:

рухатись швидко, але не бігти і не піднімати пилу;

не тулитися до будинків і не торкатися навколишніх предметів;

не наступати на краплі рідини чи порошкоподібні розсипи невідомих речовин, що зустрічаються на шляху; при можливості надати необхідну допомогу постраждалим дітям, старим, нездатним рухатися самостійно.

при можливості надати необхідну допомогу постраждалим дітям, старим, нездатним рухатися.

3.аварії на транспорті

Повітряний транспорт. При катастрофах деяких травм можна запобігти, якщо дотримуватись певних рекомендацій.

· коли людина здійснює подорож літаком, найкраще одяг та взуття використати з важкозаймистого матеріалу;

· якщо є можливість вибирати крісло, перевагу віддати тому, що розташоване біля виходу, ближче до середньої або хвостової частини літака;

· при зльоті та посадці необхідно, щоб ремінь безпеки щільно прилягав до стегон;

· зайшовши в літак, визначити, де розташовані основні та аварійні виходи і яким чином вони відкриваються;

· якщо літак зробив посадку, намагайтесь якомога швидше рухатись до виходу пригнувшись;

Залізничний транспорт. Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах.

· при русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче 5 м до крайньої рейки;

· на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися до спуску, який відходить від опори до рейок, а також проводів, що лежать на землі;

· забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває або відбуває;

· посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки зі сторони перону і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не попасти в зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;

· на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних площадках, а також не висовуйтесь із вікон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;

· забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами.

· при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.

Морський транспорт. У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля виникає необхідність вжити заходів щодо швидкої евакуації пасажирів. Операція щодо евакуації вже сама по собі пов’язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні човна, сильних ударах об борт корабля і таке інше. Втрата шансів на врятування може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6–15 м з борту корабля, який тоне.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження.

Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою.

Автомобільний транспорт. Пасажири автомобіля повинні знати, як вести себе під час неминучого зіткнення. Особливо це стосується того, хто сидить поряд з водієм. Статистика стверджує, що це місце найнебезпечніше. Найбільш безпечним за статистикою вважається місце за спиною водія. Пасажиру поряд з водієм під час удару слід підняти ноги і уперти їх в передню панель, голову схилити на груди, а руками закрити лице, щоб воно не постраждало від можливих осколків переднього скла. Інші пасажири повинні уперти ноги в підлогу чи нижню частину передніх сидінь, по можливості викинути руки вперед і також упертися ними в спинку переднього сидіння, напрягти м’язи, згрупуватися.

Пожежі та вибухи

Вибухи та їх наслідки – пожежі – відбуваються на об’єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся в основному чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

22.корпоративна безпека – це стан корпоративної системи в межах

граничних значень і здатність протидіяти загрозам та забезпечувати реаліза-

цію власних інтересів.

Практика свідчить, що найбільший інтерес у недобросовісних конкурентів

і зловмисників викликають такі об'єкти ефективно господарюючих корпорацій:

- персонал

- фінансові ресурси

- матеріальні ресурси

- інформаційні ресурси з обмеженим доступом

- імідж організації

- корпоративні відносини

В цілому зміст корпоративної безпеки як функції (діяльності) полягає у:

виявленні внутрішніх і зовнішніх загроз, їхніх причин, умов і джерел по-

ходження;

- формуванні граничних показників (індикаторів) економічної безпеки;

- моніторингу розвитку загроз і небезпеки, оцінці їхніх можливих наслід-

ків (процесу розвитку і перетворювання загрози у небезпеку тощо);

- проведені експертизи рішень, які приймаються з точки зору економіч-

ної безпеки;

- формуванні нормативно-правової бази та моделей економічної безпеки

для протидії загрозам

- формуванні організаційних структур та створенні відповідних умов для

забезпечення корпоративної безпеки ;

- розробці та проведенні загальних і спеціальних заходів з корпоративної

безпеки, які реалізуються в усіх напрямах і видах діяльності.

Корпоративна безпека є ширшим

поняттям від категорії «економічна безпека» за рахунок збільшення видів

об'єктів безпеки.

У сучасних умовах корпоративна безпека є одним з основних чинників

забезпечення стабільного функціонування підприємства, банку розвитку і на

цій основі конкурентоспроможності.

23. Об'єктами економічної безпеки виступають як економічна система загалом, так і її різні складові: природні багатства, виробничі й невиробничі фонди, нерухомість, фінансові ресурси, господарські структури, сім'я, окрема особистість тощо.

Суб'єктами економічної безпеки виступають держава та її інститути (міністерства, відомства, податкові й митні органи, біржі, фонди і страхові кампанії), а також підприємства, установи й організації як державного, так і приватного сектора економіки.

Загроза інфляції для економічної системи держави переростає в небезпеку, коли вона з повзучої перетворюється в помірковану.Коли небезпека викликає втрати, що руйнують економічну систему, або підсистему, чи роблять неможливим реалізацію місії системи, це означає новий ступінь її розвитку. Якщо в нашому умовному прикладі рівень розвитку інфляції викликає згортання інвестиційного процесу в виробничій сфері, це руйнує відтворювальний процес економічної системи; але ще в більшій мірі система руйнується внаслідок переорієнтації підприємництва з виробничої на торгову сферу. Таким чином, післяпорогова економічна небезпека характеризується втратами, що руйнують економічну систему або підсистему, роблять неможливим здійснення її функції. Наслідком післяпорогової небезпеки є руйнація структури економічної системи та унеможливлення виконання нею власної і суспільної місії. Зовнішнім проявом післяпорогової небезпеки може бути втрата, що не поновлюється.

24. Економічна війна – форма політичної боротьби, коли формально мирними, економічними засобами, цілеспрямовано знищується економіка супротивника. Ціль економічної війни – реалізація політичних цілей агресора.

Тут необхідно зазначити, що методи економічної війни є ідентичними з методами господарського протекціонізму, що захищає національну економіку. Тут наявна певна залежність — кожна дія, спрямована на захист власних економічних інтересів, автоматично виступає проти іноземної економіки і, навпаки, кожна дія, що послаблює одну державу зміцнює економіку іншої держави.

Треба зазначити, що поняття "економічна війна" здебільшого є поняттям макроекономічним і стосується відносин між державами, тому його не можна ототожнювати з конкурентною боротьбою, навіть якщо йдеться про великі корпорації. У сучасному світі існує дуже сильний зв'язок між військовою силою і рівнем економічного розвитку. Високий рівень розвитку економіки формує так званий військово-економічний потенціал. Методи: 1. Вимога політичних поступок. Умови чітко визначенні — якщо держава чинитиме опір і відстоюватиме свої інтереси, будуть застосовані економічні санкції, якщо прийме позицію противника, то може розраховувати на економічну допомогу різного типу.

2.Порушення чиєїсь господарської і політичної стабільності.

На практиці цей метод економічної війни використовується у такий спосіб: коли хтось потребує допомоги, її обіцяють надати, а далі зволікають до того часу поки вона вже не потрібна.

3. Гальмування або послаблення господарського зростання окремої держави, що є характерною формою конкурентної боротьби між державами.

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори, які існують на підприємствах, за природою дії поділяються на такі групи:

І - фізичні,

ІІ - хімічні,

ІІІ - біологічні,

ІV - психофізіологічні.

До першої групи відносяться машини і механізми, що рухаються, вироби, заготовки, матеріали, підвищена або знижена: температура, вологість, рухливість повітря, освітленість робочої зони; підвищений рівень на робочому місці: шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвукових коливань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової та інфрачервоної радіації.

Хімічні небезпечні та шкідливі чинники - це перш за все отруйні гази, а також пил різного складу.

Група хімічних факторів ділиться на такі підгрупи.

Щодо характеру впливу на організм людини:

1. Загальнотоксичні, які діють на центральну нервову систему, на кров і кровотворні органи, наприклад сірководень, ароматичні вуглеводи, оксид вуглецю тощо;

2. дратівливі, які викликають подразнення слизових оболонок очей, носа і гортані і діють на шкіру: пари лугів і кислот, оксиди азоту і аміак, сірчаний і сірчистий ангідрид і т.п.;

3. сенсибілізуючі речовини, які після відносно нетривалої дії на організм викликають підвищену чутливість до них. Навіть незначна кількість цієї речовини при подальшому дії на організм призведе до швидкої реакції, яка викличе шкірні хвороби, астматичні явища, хвороба крові;

4. канцерогенні, що призводять до розвитку злоякісних (ракових) пухлин;

5. мутагенні - визиають порушення спадковості і позначаються на потомстві.

Група психофізичних небезпечних і шкідливих факторів за характером дії ділиться на перевантаження фізичні та нервово-психічні. Фізичні перевантаження бувають статичні, динамічні, гіподинамія. Нервово-психічні перевантаження діляться на розумову напругу, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Група біологічних факторів - сюди можна віднести мікроорганізми, які зустрічаються у сховищах (басейнах) зворотного водопостачання, біологічних очисних спорудах.