Інший Сікорський

В Україні Ігор Сікорський знаний нині як геніальний авіаційний конструктор, «батько світового вертольотобудування». Значно менше знають на Батьківщині про його релігійно-філософську творчість. Найбільш відомою з його праць у цій царині є невеличка книжка «Послання молитви Господньої», яка присвячена аналізу молитви «Отче наш». Уперше вона вийшла друком ще в 1941 році, потім перевидавалася ще двічі. В ній онук православного священика й глибокий мислитель Ігор Сікорський, на продовження майже двохтисячолітньої богословської традиції, аналізує з позицій сьогодення кожне слово Господньої молитви й розповідає сучасному читачеві про її вічну актуальність і неперебутню цінність для душі християнина.

Не можна не згадати й про громадську діяльність Ігоря Сікорського. Він брав активну участь у діяльності емігрантських організацій Америки, був одним з ініціаторів створення і деякий час навіть головою відомого Толстовського фонду, що допомагав співвітчизникам за кордоном і відіграв особливу роль у житті десятків тисяч людей, яких позбавила батьківщини Друга світова війна [21-1].

…Він помер 26 жовтня 1972 року. Спокійно заснув і не прокинувся. Розповідають, що під час його похорону люди, які прийшли попрощатися з геніальним сучасником, побачили в небі символічний знак. Інверсійні сліди двох літаків, що пролітали перпендикулярними курсами, утворили в небі великий білий хрест, ніби прощаючись із великим творцем авіації.

[21-1] Субтельний О. «Історія України в особах ХІХ – ХХ ст.

Повернення додому

…Багато років ім’я містера Гелікоптера, як називали Ігоря Сікорського у світі, на Батьківщині замовчувалося – а як же інакше: «білоемігрант», улюбленець царської сім’ї! В популярній літературі навіть авторство «Іллі Муромця» приписувалося якійсь «групі молодих конструкторів РБВЗ». Інформаційна крига почала скресати наприкінці вісімдесятих років: у масових виданнях з’явилися статті, в яких об’єктивно оцінювалася діяльність Ігоря Сікорського, вийшли друком книжки про нього. У 1998 році в КПІ славетному конструкторові було відкрито меморіальну дошку. Вона прикрасила корпус колишніх дослідних майстерень, в яких пролив багато т рудового поту колишній студент інституту. У ньому тепер відкрито Державний політехнічний музей України. Найкращі студенти факультету аерокосмічних систем КПІ щорічно отримують стипендію ім. Ігоря Сікорського. На території університету закінчують споруджувати перший у світі пам’ятник видатному конструкторові. На підніжжі заслужений скульптор України Микола Олійник викарбував слова Ігоря Сікорського, сказані ним уже на схилі життя: «Знімаю капелюха перед альма-матер, яка підготувала мене до підкорення неба». Отже, великий земляк повертається додому, до свого рідного Києва, до своєї альма-матер, щоб надихати вже нові покоління студентів-політехніків на втілення фантастичних мрій.

В исновок

14 травня 2008 р. на Музейній площі НТУУ «КПІ» зранку людно та гамірно. З нагоди відкриття пам’ятника видатному авіаконструктору, вихованцю КПІ Ігорю Івановичу Сікорському зібралися студенти, викладачі, численні гості. Зокрема, заступник гендиректора Національного космічного агентства України Е.І.Кузнєцов, головний конструктор АНТК ім. Антонова чл.-кор. НАН України Д.С.Ківа; мер м.Нью-Йорка у 1993-2001 рр., політик та бізнесмен Рудольф Джуліані; заступник голови департаменту прикордонної служби України О.Б.Лантвойт, депутати Київради В.В.Кличко та Д.Й.Андрієвський, голова Солом’янської РДА І.П.Сидоров, представники дипломатичного корпусу, громадськості, ЗМІ.

Відкриваючи урочистості, ректор університету академік НАН України М.З.Згуровський поінформував, що нинішня подія – то данина пам’яті колишньому студенту КПІ (1907-11 рр.), згодом відомому конструктору й інженеру, людині, яка залишила помітний слід в авіабудуванні та створила глибокі філософські твори. І.І.Сікорський увійшов у світову історію авіації як автор перших багатомоторних літаків. Та найбільше талант авіаконструктора розкрився в розробках гелікоптерів, які випускала створена ним у США авіаційна корпорація, що нині носить його ім’я. У НТУУ «КПІ» глибоко шанують пам’ять про свого вихованця та співвітчизника: у 1998 р. на будинку Державного політехнічного музею було відкрито меморіальну дошку, студенти ФАКС отримують іменну стипендію І.Сікорського.

Віталій Кличко зачитав листа від сина авіаконструктора Сергія Сікорського, який висловив свою вдячність за збереження пам’яті про батька і сподівання, що нинішні студенти, натхненні прикладом попередників, зможуть розкрити свій творчий потенціал і стати відомими у світі. Рудольф Джуліані побажав студентам втілити свої мрії в реальність, опанувавши курс наук, та сприяти дружнім відносинам між США й Україною, які нині активно розвиваються [24-1].

Е.І.Кузнєцов у своєму виступі зауважив, що КПІ має пишатися своїми вихованцями – видатними вченими. А пам’ятник, на його думку, спонукає нинішніх і майбутніх студентів задуматися над майбутнім і тоді, можливо, з’являться нові Сікорські, які прославлять Україну. Д.С.Ківа наголосив, що досягнення і відкриття даються ентузіастам. Він також розповів про діяльність АНТК ім. Антонова й літаки, які виробляються тут. Вони є найкращими у світі й приносять славу своїй державі. Рідні І.Сікорського – О.І.Скрижанська та Г.В.Лашкарьов, які мешкають у Києві, подякували адміністрації та колективу університету за збереження пам’яті про їхнього знаменитого родича, ім’я якого довгі роки замовчувалося [24-2].

Автор пам’ятника заслужений художник України Микола Олійник задоволений, що комісія обрала саме варіант пам’ятника, де авіатор стоїть на повний зріст зі своїм знаменитим капелюхом. На його думку, це образ людини, яка вже змінила світ, внесла багато нового в історію свого часу. На постаменті напис: «Знімаю капелюха перед Альма-матер, яка підготувала мене до підкорення неба» (такий текст було знайдено в нотатках авіаконструктора). Митець назвав своє творіння «повернення киянина додому» і сподівається, що ще багато імен відомих киян «повернуться з історичної еміграції».

У заключному слові М.З.Згуровський наголосив, що І.І.Сікорський своїм образом, прикладом, долею надихатиме молодих політехніків на здійснення мрій і побажав молоді орієнтуватися на фантастичні цілі. Тоді прийдуть успіх і визнання.

[24-1] Official Sikorsky historical archives

[24-2] Субтельний О. «Історія України в особах ХІХ – ХХ ст.»