Міфи і факти про суїцид

СЛІД ПАМ'ЯТАТИ! Люди із суї-цидальними намірами не уникають, а, навпа­ки, прагнуть допомоги і консультування.

Міф: Якщо людина го­ворить про самогубство, вона намагається привернути до

себе увагу.

Факт: Ті, хто говорить про самогубство, переживають психічний

біль і бажають довести це до значущих їм людей.

Міф: Самогубство робиться без попередження.

Факт: Приблизно 8 з 10 суїцидентів попереджують в якийсь спосіб оточуючих про можливий вчинок.

Міф: Самогубці психічно хворі люди.

Факт: Більшість людей, які здійснюють самогубство, не страждає на

психічні захворювання.

Міф: Самогубство успадковується.

Факт: Воно не передається генетично - людина використовує ауто-агресивні моделі поведінки, якщо вони існують в сім'ї або значущому для неї оточенні.

1. Не впадати у паніку.

2. Ввічливо і відкрито поставитись до абонента як до особистості.

3. Стимулювати бесіду, не прогая­ти будь-яку значущу інформацію.

4. Бути уважним слухачем.

5. Не заперечувати: вступаючи до дискусії з такою людиною, ви мо­жете не тільки програти супереч­ку, а й загубити саму людину.

6. Встановити турботливі взаємо­стосунки.

7. Тактовно визначити ситуації, в яких абонента люблять або він потрібен.

8. Підтримувати бесіду стільки часу, скільки потрібно (в таких випад­ках вона може тривати і годину, і дві, і більше).

9. Відроджувати надію і шукати альтернативи суїциду, можливості виходу.

10. Не виявляти негативних емоцій.

11. Суїцид потрібно розглядати як потребу і прохання про справжню допомогу.

12. Дозволяти абоненту проявля­ти жалість.

13. Блокувати суїцидальні дії, ви­користовуючи інтервенцію.

14. Бути впевненим, що вжито всіх необхідних дій.

15. Обговорити бесіду і свій стан із супервізором.

92 Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" 93

"Зависаючі" абоненти, як правило, не хочуть нічого змінювати в своєму житті, своєму світосприйнятті. Вони не хочуть подивитися на себе і своє життя, не здатні до самоаналізу і критичного мислення. Вони задо­вольняють свою єдину потребу - бути почутими...

Мистецтвом телефонної допомоги можна вважати вміння завершува­ти телефонний діалог із "зависаючими" абонентами.

Приклад завершення розмови із "зависаючим абонентом"

"Шановна Олено, ми з вами говоримо вже годину. Наша лінія достатньо відома в місті і багато абонентів зараз намагаються до нас додзвонитись. Сьогодні ми знову повернулися до вашої потреби зробити певні речі. Ви повинні прийняти рішення. Мені б було цікаво про нього дізнатись. Зараз ми припинимо цю розмову, і я прошу вас мені зателефонувати в разі потреби і розповісти, що ви зробили з того плану дій, який ми вже з вами неодноразово обговорювали...".

ВАЖЛИВО! Коли консультант про­тягом кількох розмов усвідомлює, що має справу з абонентом із психічними розла­дами, він повинен згадати про самоопіку і синдром "вигорання".

Є абоненти, які станов­лять групу пацієнтів психіат­ричних лікарень. Вони достат­ньо складні і виснажуючі: можуть нападати на консуль­танта, звинувачувати його в бездіяльності, навіть "облаювати" брудними словами, погрожувати... Вони найчастіше не хочуть нічого чути про можливість скористатись допомо­гою конкретних фахівців ~ лікарів чи психотерапевтів.

Консультант завжди має право сказати абоненту, що припиняє діалог, бо відчуває, ще він його не чує і марно в цю хвилину продовжувати розмову.

Отже, професійні навички розпізнавання, вибору стилю розмови з абонентами мають неабияке значення для збереження душевної рівноваги консультанта. Припинення консультативного діалогу - важливе вміння для всіх, хто прагне допомагати людям, які потребують телефонної допо­моги, підтримки чи важливої інформації.

В основу вміння завершення консультативного діалогу покладено мистецтво говорити "ні".

РОЗДІЛ V СПЕЦИФІКА ТЕЛЕФОННОГО

КОНСУЛЬТУВАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ

РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ

5.1. Консультування дітей та підлітків

Спеціалізовані лінії допомоги дітям по телефону виникли порівняно недавно. 1982 р. в США створено службу "Телефонний друг", що функ­ціонувала по кілька годин на день для допомоги школярам; 1983 р. -"Дитяча лінія" в Злк Гроув Вилидж, штат Іллінойс, яка стала першою цілодобовою лінією емоційної підтримки дітей, що опинилися в критичній ситуації; 1984 р. - "Бабуся, будь ласка" в Чикаго, волонтерами якої були літні люди, що відповідали на звертання молоді по своїх домашніх телефонах; її організатори думали, що в почутті самітності і переживан­нях ізоляції старих і дітей багато чого спільного.

З другої половини 1980-х рр. стали розвиватися загальнонаціональні телефонні служби дітям: "Дитяча лінія" у Великобританії (1986 р.), "Те­лефон допомоги дітям" у Канаді та інших країнах. Національні дитячі лінії функціонують 24 години на добу, є доступними в будь-якій частині країни і щорічно одержують кожна від 100 до 200 тис. звертань дітей і дорослих, поєднуючи телефонну допомогу з очним консультуванням. В кожній з них працюють по кілька тисяч дорослих волонтерів, що пройшли спеціальне навчання під керівництвом фахових координаторів і супер­візорів. Багато телефонних ліній віддають перевагу рекрутуванню волон­терів із числа тих, хто має психологічну або педагогічну освіту. З кінця 1980-х рр. перші телефонні лінії допомоги дітям стали з'являтися в Східній Європі: "Молодіжні лінії" у Вільнюсі, "Телефони довіри для дітей і підлітків" в Москві і Ленінграді, "Підліткова лінія" в Одесі тощо.

Ще одна модель телефонної допомоги підліткам та молоді - так звані "одноліткові лінії" (реегііпе), де допомогу співрозмовникам надають спе­ціально підготовлені молоді люди. Спочатку вони набули інтенсивного поширення в Південній Кореї, Японії, Тайвані, Малайзії, Новій Зеландії та в інших країнах цього регіону, а згодом і в Америці та Європі [36, с. 270-272].

94

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" 95

Таким чином, сьогодні телефонні лінії допомоги дітям і підліткам різняться типами моделей (кількістю годин щоденної роботи, характером підготовки консультантів і т.д.). Деякі дитячі лінії є підрозділами служб невідкладної телефонної допомоги, інші функціонують самостійно. їхня специфіка, насамперед, полягає в тому, що допомога абонентам повинна бути дієвою.

Для консультантів, які працюють з дітьми, регулярну групову форму супервізії (балінтовські групи, рольовий тренінг) доцільно проводити ча­стіше - як правило, один раз на тиждень. Обов'язковою для кожного молодого волонтера повинна стати негайна індивідуальна супервізія: їй варто приділяти 45-60 хвилин відразу після завершення чергування. Крім того, йому повинна бути забезпечена можливість одержання допомоги з боку супервізора або старшого волонтера при ускладненнях, що виника­ють у випадку звертання суїцидального абонента або жертви насильства.

Телефонне консультування дітей і підлітків передбачає вирішення широкого спектра психологічних і соціальних проблем, які характеризу­ють сучасне суперечливе суспільство, що постійно змінюється.

Потенційним клієнтом служб телефонної допомоги може стати будь-яка молода людина, яка цікавиться інформацією, стурбована ситуацією, що склалася в особистому житті, або подіями, що відбуваються в това­ристві. Проте основними абонентами дитячих ліній допомоги є представ­ники різноманітних молодіжних груп ризику, що потребують емоційної підтримки, турботи і заохочення потенційних творчих можливостей, та їхні батьки, котрим теж необхідно психологічне консультування. Фокус - групою для телефонного консультування є співрозмовники, що пере­живають психічну кризу.

Використання активного вислуховування не тільки сприяє змінам емо­ційного стану, але й стимулює розвиток его-ідентичності, самооцінки і впевненості у власних силах молодих співрозмовників. Консультанту вар­то пам'ятати, що рішення, яке випливає з результатів спільної роботи, стосується конкретного абонента та його життя. Консультант повинен уважно вислухати дитину, сприймати все, що вона "говорить, допомогти розібратися в почуттях; бути впевненим, що дитина має всю необхідну інформацію для вирішення проблеми; запитати, яких змін вона бажає; допомогти розібратися у проблемі.

Консультант ніколи не повинен:

• запевняти дитину, що все буде гаразд;

• намагатися зняти біль, співчуваючи їй;

• брати на себе відповідальність за покращення ситуації;

• розв'язувати проблему замість дитини;

• вказувати дитині, що вона повинна робити.

Проблеми, з якими звертаються абоненти дитячих ліній, дуже різно­манітні; хуліганство, коли дитина розповідає про переживання, пов'язані із фактами жорстокого ставлення: словесних образ, погроз фізичного насильства, залякувань, задирства, крадіжок або пограбувань із боку од­нолітків у школі або на вулиці; взаємостосунки в сім'ї, переважно конф­лікти поколінь; занепокоєння з приводу значущих людей, наприклад їхньої відсутності, алкоголізму або наркоманії батьків; вагітність; бесіди про факти повсякденного життя, зокрема, розваги, дозвілля тощо.

Абонентів також турбують взаємостосунки з друзями й коханими, питання сексуальності, розлучення батьків, різні шкільні проблеми, втікання з дому, переживання горя, депресії, інші проблеми психічного здоров'я. З причин бездоглядності та безпритульності, зловживання наркотиками, суїцидальних тенденцій і самотності, захворювання на СНІД звертаються досить рідко.

Більшість вищеназваних проблем викликає в дітей і підлітків кризові стани. Проблеми виникають у разі психологічно важких або нестерпних (критичних) ситуацій і виявляються у формі станів психічної напруже­ності, замкнутості, агресивності, пасивності або емоційних розладів. Кри­тичну ситуацію в дітей і підлітків можуть зумовити стрес, фрустрація або конфлікт.

Фрустрація, як відомо, полягає в сильній мотивації досягти мети, задовольнивши потребу, і наявності перепони, що перешкоджає цьому. Фрустраційні бар'єри можуть бути фізичними (дитячий садок, школа-інтернат), біологічними (тривала хвороба, інвалідність), психічними (страх, некомпетентність) або соціокультурними (батьківські правила, заборони вчителів). Фрустрація породжує відповідні форми поведінки у вигляді без­цільного і хаотичного рухового порушення, агресії, апатії, стереотипії -сліпого повторення форм фіксованої поведінки, регресії - повернення до ранніх моделей поведінки. Таке поводження позбавлене орієнтації на ви­хідну ціль, але не є цілком безглуздим. Діти дошкільного віку, насамперед, страждають через утрату безпеки в сім'ї, беззахисність або відрив від батьків. Пізніше виникають переживання невдач у навчанні в разі нездат­ності засвоїти шкільні навички, порушення стосунків з однолітками або загрози здоров'ю. Ступінь фрустрації може перебільшуватися дітьми і підлітками через егоцентричні установки.

96

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" 97

Конфлікт виникає за умов суперечностей двох або більше різноманіт­них мотивів, цілей або цінностей, що стосуються декількох важливих аспектів життя людини. Передбачається, що конфлікт стає можливим за наявності у суб'єкта певної системи цінностей і спроможності зазнавати почуття провини, що є характерним для підліткового віку. Кризові стани підлітків обумовлені рольовою заплутаністю, "негативною" ідентичністю, розчаруванням у дружбі, любові або переживаннями, пов'язаними з при­ниженням людської гідності.

Діяльність дитячих ліній заснована на принципах анонімності і кон-фіденційності, а також гуманістичних підходах до захисту сім'ї. Встанов­люючи довірливі стосунки і шануючи особистість дитини, вони надають їй в критичній ситуації емоційну підтримку, повагу, підбадьорення і необхі­дну інформацію. Має сенс узяти до уваги психологічну суть пережитої кризи в контексті фрустрації або конфлікту. Фрустрацію можна істотно зменшити, якщо проаналізувати можливості реалізації мотиву поводжен­ня, заблокованого перепоною. Конфлікт можна починати вирішувати, з'я­сувавши життєві мотиви і становище співрозмовника.

Важливе значення для служб має відповідність чітким юридичним нормам і адміністративним правилам щодо конфіденційності, особливо у випадках жорстокого знущання, насильства над дитиною, або інформації, що повідомляється "третіми особами". Треба усвідомлювати, що консуль­танти не уповноважені захистити дитину безпосередньо, але вони повинні оперативно і компетентно повідомляти відповідні служби або правоохо­ронні органи.

Ситуація насильства над дитиною повинна бути, по можливості, точ­ніше ідентифікована в ході телефонної бесіди шляхом прояснення таких обставин:

• чи отримана травма випадково, через недбалість старших або запо­діяна навмисно; що з цього приводу думає і відчуває абонент; чи розуміє дитина, що сталося; наскільки небезпечною є нанесена травма; який конк­ретний контекст заподіяння пошкоджень; які негайні і довготривалі на­слідки насильства;

• якими були наміри агресора; чи є даний випадок насильства припус­тимим для конкретного культурного середовища;

• що означає факт насильства для дитини та його батьків у даний час і в перспективі.

Доцільно пам'ятати, що дитину не варто перевантажувати запитання­ми.

Після прояснення консультант допомагає розробити план зрозумілих, конкретних і посильних дій з розв'язання проблемної ситуації, намагаючись максимально точно визначити, чи є в дитини можливість його реалізувати.

Якщо стає очевидним, що абонент перебуває в такому стані, що не може керувати ситуацією, то це є припустимою межею конфіденційності, після чого важливо негайно почати необхідні дії з порятунку, навіть якщо абонент про це не просить. Втручатися в існуючу систему виховання варто, якщо життю дитини загрожує безпосередня небезпека. В інших випадках консультанту не слід брати на себе обов'язки батьків, але необ­хідно працювати разом із сім'єю.

Принципи телефонної психологічної допомоги дітям

1. Переадресація до інших телефонів довіри чи в інші інстанції повинна здійснюватися лише в разі крайньої потреби. Для дитини чи підлітка рішення подзвонити на "Телефон Довіри" є важким і важливим. Якщо телефонує дівчинка-підліток з проблемами, що стосуються взає­мостосунків з ровесниками, не треба відповідати, що даний телефон має іншу мету і що вона повинна передзвонити "туди" чи "туди" (навіть якщо в місті і є телефон для підлітків, все одно необхідно провести розмову з абоненткою) - консультант має максимально професійно задовольнити потреби молодої особи.

2. Розмова відбувається в усвідомленому контексті: "Дитина подзвонила, бо має потребу і очікує допомоги". Під час бесіди консуль­тант може зрозуміти, що вся розмова була лише жартом (і таке часто трапляється), але варто виходити з принципу, що, можливо, дитина вже довгий час шукає допомоги, і цей дзвінок на телефонну лінію для неї певний крок.

З- Консультант має пристосуватися до мови дитини чи підлітка. Підлітки можуть надавати відомим словам іншого специфічного значення (сленг) або не знати значення слів, якими користуються дорослі.

Особлива ситуація - розмови на тему дівчачого тіла (анатомії і фізіо­логії, сексуальності). Дівчатам в цій сфері часто бракує знань і тому вони потребують інколи довшої і ґрунтовної розмови з дорослою особою. Саме тому знання консультантів телефонів довіри мають бути достатньо різно­манітними і стосуватись різних проблем підліткового віку. Треба добре розпитати про що саме йдеться або на що натякає дівчина в розмові.

4. Консультант не оцінює вчинків батьків абонента-підлітка і не займається духовними бесідами.

₉₈

Підготовка волонтерів до роботи у службі «Телефон довіри»

Специфіка розмов з дітьми та підлітками з родин алкоголіків

Кризові ситуації, пов'язані з насильством чи сексуальним надуживан­ням, в яких опиняються діти, часто відбуваються в родинах алкоголіків. Тому бесіди з підлітками, коли вони розповідають про алкогольні пробле­ми в сім'ях, мають свою особливість.

Таку або подібну до цієї інформацію обов'язково мають почути діти алкоголіків:

• Дуже добре, що вирішили подзвонити і поговорити про цю ситу­ацію чи свої почуття.

• Ти не винна(ен), що тато чи мама п'ють.

• Багато твоїх однолітків відчувають такі самі почуття і зна­ходяться в такій ситуації.

• Не потрібно приховувати той факт, що хтось з батьків п'є.

• Ти маєш право на допомогу.

- Шукати допомогу можна як у своїх найближчих членів родини, так і в учителів, священнослужителів, лікарів, службах, що опіку­ються дітьми.

- Шукати допомогу необхідно.

- Не залишайся наодинці зі своїми думками та почуттями.

- Пам'ятай, завжди є хтось, здатний тобі допомогти.

Якщо діти потерпають від сексуального насильства з боку близьких осіб, вони мають почути таке:

• Добре, що вирішила розповісти про свої переживання.

• Ти не винна в тому, що сталось.

• Твої страхи, розчарування, погане самопочуття, апатія, кош­марні сни - нормальні прояви в подібних ситуаціях, і вони через деякий час минають.

• Твоє тіло залишається невинним, незалежно від того, що з ним сталось.

• Ти не єдина дитина, з якою таке трапилось.

• На жаль, таке інколи трапляється і з пішими.

• Така поведінка з боку дорослої особи є злочином.

• Було б добре, якби ти мала когось із дорослих в твоєму ото­ченні, кому могла б про все розповісти.

• Добре, якщо в твоєму оточенні є люди, яким можеш довіряти.

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" 99

- Пошукай таких людей, яким довіряєш

~ Обов'язково розкажи цим близьким людям про те, що сталося.

5.2. Тендерні відмінності в консультаційному процесі

Будь = хто з телефонних консультантів може підтвердити той факт, що в його роботі досить часто простежується як статеве диференціація клієнтів за типами звертань, так і відмінності у змісті безпосередньої психологічної допомоги, орієнтованої на чоловічу або жіночу стать. Доцільно наголосити на науково доведеному висновку, що саме суспільно – культурне оточення «винне» в « маскулінізації» чи «фемінізації» особистостей телефонного консультування. Тобто, стереотипізованість соціальних очікувань щодо громадського статусу, виконання чоловіками та жінками професійних і сімейних ролей вважають головним чинником статевої диференціації типів звертань та тактики телефонного консультування.

Серед чоловіків найчастіше діагностують розлади поведінки (що вперше

виникають у підлітковому віці), а також антисоціальні, обсесивно – компульсивні та нарцисичні особистісні розлади, парафілії, розлади контролю імпульсів (особливо інтермітуючу експлозивність та патологічну азартність), тощо. Переважно жіночого характеру набувають, згідно з статистичними даними, розлади, пов’язані з їжею (анорексія та булімія), настроєм, тривожністю (зокрема, паніка, агорафобія), соматизацією тривоги, межовим, істероїдним, залежним, особистісними розладами, тощо.

Хоча майже не зустрічається симптоматика психічних та настроєм, тривожністю (зокрема паніка, агорафобія) соматизацією тривоги, межовим істероїдним, залежним, особистісними розладами, тощо.

Хоча майже не зустрічається симптоматика психічних та поведінкових розладів, які трапляються виключно серед чоловічої та жіночої статі, консультант має брати до уваги статеву співвіднесеність найбільш поширеніших з них, оскільки останні найчастіше виступають мотиваційною основою телефонних звертань як з боку потерпілих – «жертв» психічного насилля, так і збоку носіїв. Наприклад, особи жіночої статі, звертаються за консультацією з приводу депресії, удвічі частіше, ніж чоловічої.

Оскільки причини кризових ситуацій та їх сприйняття чоловіками та жінками відрізняються, вони немов би вимагають різних підходів до

консультаційної допомоги. З точки зору теорії научіння депресію у жінок зумовлюють переважно 2 чинники – безпомічність як наслідок виконан-

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

100

ня традиційних тендерних ролей та пасивність щодо контролю власного життя. Якщо чоловіки прагнуть позбавитись від депресій в активний спосіб, через заняття, які відволікають від болючих роздумів, то жінки - по­глибленням самоаналізу, самоїдством, переживанням почуття провини. Поведінковий підхід в консультуванні базується на тому, що жінки більшою мірою відчувають брак позитивного підкріплення, що збільшує їхню за­лежність від негативних подій. Застосовуючи постулати поведінкового підходу до аналізу соціальних ролей жіноцтва, можна дійти висновку, що жертовність прекрасної половини людства заради кар'єри чоловіка, вихо­вання дітей, а пізніше і онуків сприймається соціумом як належне, звичне у поведінці. При цьому подвійна зайнятість жінки, рутинна хатня робота, яка (на відміну від професійної) майже не має кінця, підвищує ризик депресій. Не випадково, поведінкова терапія розладів настрою зосеред­жує увагу на зміні способу життя жінки, збільшенні в ньому кількості позитивних підкріплень, навчанні новим навичкам включення в бажані сфери взаємодії з соціумом.

УВАГА! Акцент у консультаційно­му процесі робиться на самостійності прийняття рішень, здатності жінки ке­рувати власним життям.

Депресія - результат безпорадності, пасивності, вихо­ваної в особі жіночої статі ще з дитячих років, привчан­ня її до виконання ролей дру­гого плану, витіснення з усіх сфер влади, обмеження життєвого просто­ру. Психологія жінки лишається орієнтованою переважно на сімейні, по­бутові ролі, тобто на емоційно-регулюючу діяльність у замкнутому со­ціальному просторі, а чоловіка - на виконання професійних, соціальних ролей, тобто на предметно-інструментальну діяльність у колі людських контактів. Не випадково, що консультування чоловіків часто сфокусова­не на пошуку соціальної підтримки, копіюванні їхньої звички відреагувати на стрес агресивними та імпульсивними вчинками, особливо під впли­вом алкоголю.

Алкогольна залежність жіноцтва коригується значно важче, ніж чо­ловіча. Якщо по допомогу звертаються такі жінки, то слід зважати на те, що вони, як правило, не можуть покластися на підтримку соціального оточення - чоловіка чи подруги, залишаючись сам на сам наодинці зі своїми емоційними проблемами.

Статеві відмінності в поширенні психічних розладів, спричинених вжи­ванням психоактивних речовин, хоча і демонструють стабільність показ­ників для чоловічої популяції (в Європі та Америці, наприклад, співвідно-

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" 101

шення чоловіків і жінок дорівнює 4:1), проте засвідчують неухильне яро зростання алкогольної залежності серед жінок.

Значний контингент жінок, що звертаються по екстрену допомогу телефону довіри, - жертви психічного і фізичного насильства. Синдром залежності жінки - один із результатів та передумов таких звертань, Піц проявляється в слабкості, хибкості Я жінки, в дифузній самоідентифікації, і як наслідок - у маніпулятивному стилі спілкування з нею її сім'ї близьких, начальства на роботі. Саме дифузна тендерна ідентичність, .,щ програмована соціумом, часто зумовлює у працюючих жінок почуття провини, внутрішнього конфлікту між Я-дружиною, матір'ю та Я-професіоналом.

Жінки, орієнтовані не лише на традиційні тендерні ролі, частіше звертаються по консультаційну допомогу не як жертви, а як люди, які прагнуть дружньої підтримки. Жінки із залежним особистісним розладом найчастіше підпадають під "гарячу руку" чоловіка. Загальна картина за­лежності, підкорюваності, що має місце в різних життєвих контекстах, визначається такими ознаками, як неможливість прийняти пересічне рішення без надмірної кількості порад або заспокоювань з боку консультанта, психологічної готовності жінки прийняти сторонніми людьми важливі для себе рішення, а також виконувати неприємні або принизливі справи лише для того, щоб не бути покинутою значущим для неї іншим.

Усвідомлюючи вплив тендерних стереотипів на визначення причин виникнення тих чи інших психічних станів та їх усунення в процесі кон­сультаційної роботи з клієнтом, консультантам слід звернути увагу на власні свідомі чи підсвідомі статеві упередження.

Телефонний консультант має, по-перше, бути певним щодо своїх тен­дерних орієнтацій і, якими б вони не були, сповідувати в роботі з клієнта­ми егалітарну тендерну ідеологію рівності прав, обов'язків, виконуваних соціальних ролей та особистісних домагань незалежно від статі. Навер­нення клієнтів до традиційного розподілу статевих ролей (наприклад, він заробляє, забезпечує добробут сім'ї, вона є її берегинею та займається домогосподарством) за рахунок егалітарних соціальних конструктів пове­дінки однаково непродуктивно як для психічного здоров'я жінок, так і чоловіків, оскільки звужує сфери особистісної самореалізації.

Клієнт: "...Дружина постійно дорікає мені, що на мою зарплатню вона може купити тільки дірку з бублика".

Консультант: "У неї гарне почуття гумору. А Ви не пробували підшу­кати більш оплачувану роботу чи знайти додатковий заробіток?".