74 Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" 75

3. Допомогти йому перейти до наступної стадії.

4. Разом з абонентом проаналізувати попередній досвід відмови від куріння (якщо такий мав місце).

5. Надати інформацію, адекватну ситуації та стану абонента.

6. Зорієнтувати абонента на успіх щодо реалізації його відмови від куріння.

Визначити рівень залежності організму абонента від нікотину можна, поставивши ряд запитань за тестом Фагерстрома протягом бесіди по телефону.

Тест Фагерстрома

1. Коли після пробудження Ваша рука тягнеться до сигарети?

Протягом 5 хвилин - З бали;

Від в до ЗО хвилин - 2 бали;

Від 31 до 6О хвилин - 1 бал;

Понад 60 хвилин - 0 балів.

2. Чи складно Вам утриматися від куріння в тих місцях, де воно заборонене?

Так - 1 бал;

Ні - 0 балів.

3. Від якої сигарети Вам найскладніше утриматись?

Від ранкової - 1 бал;

Від наступної - 0 балів.

Скільки сигарет на день Ви викурюєте?

10 і менше - 0 балів;

Від 11 до 20- 1 бал;

Від 21 до ЗО -2 бали;

Понад ЗО - 3 бали.

5. Коли Ви більше курите - вранці чи протягом дня?

Вранці – 1 бал;

Протягом дня - 0 балів.

Чи курите Ви, хворіючи, за необхіднос­ті дотримання постільного режиму?

Так- - 1 бал;

Ні - 0 балів.

Підрахунок балів:

0—3 бали - низький рі­вень залежності. Під час від­мови від куріння особливу ува­гу слід приділити психологіч­ним факторам. Препарати за­міщення нікотину варто вико­ристовувати тільки за умови особливого бажання клієнта.

4—5 балів - середній рі­вень залежності. Застосування препаратів нікотинзамісної дії досить бажане, проте в разі небажання клієнта не слід на­полягати на їх використанні.

6-10 балів - високий рі­вень залежності. Раптова від­мова від тютюнопаління може викликати досить неприємні відчуття в організмі. Подолати такі відчуття допоможуть пре­парати заміщення нікотину, хоча виключно на їх дію не слід розраховувати.

Стадія, на якій перебуває абонент, визначається на підставі бесіди з ним.

Стадія передроздумів - мовленню абонента-курця характерні висло­ви і настрої: "я не хочу" чи "не можу" кинути курити. Клієнт може підкреслювати переваги куріння, йому не відомі люди, .які не курять. Негативні наслідки тютюнопаління відкидаються, не сприймаються всер­йоз. (Якщо телефонує не сам курець, а хтось із його оточення, то, як правило, зазначає, що будь-які спонукання щодо припинення куріння зус­трічають агресію чи нівелюються жартами курця.)

Стадія роздумів - абонент виявляє цікавість до теми "плюсів" і "мінусів" куріння (проте дублювання інформації може дратувати), має місце прагнення розширювати спектр тих чи інших знань, бути об'єктив­ним і справедливим при оцінюванні значення накопичених аргументів.

Отримана інформація може бути дуже корисною і для абонента, і для кон­сультанта: як момент усвідомлення зна­чення куріння, розвінчання створених стереотипів, матеріал для подальших роз­думів та пошуку альтернатив.

Стадія підготовки - для абонента цієї стадії найбільш вагомим є пошук методів, засобів та порад для майбутнього застосування. Стадія дій - абонент повідомляє, що припиняє курити. Після того як визначено стадію абонента, консультантові важливо бути досить толерантним у веденні подальшої консультації, аби у своїй готовності до змін курець дійсно просунувся вперед.

На стадії передроз­думів варто почати бесіду із запитання про позитивні для абонента сторони куріння.

На стадії роздумів абонента слід познайомити з новою для нього інформа­цією щодо шкідливості тютюнопаління, обговорити вади (часом, прихо­вані) та переваги куріння (часто надумані), порадити поспілкуватися зі знайомими, які вже позбулися цієї звички.

УВАГА! Консультанту необхідно не тільки знати інформацію з цих проблем, але і відпрацювати особисті питання, по­в'язані з ними. Важливо брати участь у балінтовських групах, групах взаємодопо­моги під керівництвом психологів, прохо­дити індивідуальну психотерапію, спілку­ватися із супервізором!

На стадії підготовки необхідно надати інформацію про різні мето­ди припинення тютюнопалін­ня, допомогти підібрати саме такий метод, який дасть найбільші шанси на успіх.

На стадії дій варто підтримати абонента в його рішенні, зміцнити його бажан­ня жити без тютюнового

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" 77

76

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

диму. Його можна попередити про ті труднощі та негаразди, які, поза сумнівом, виникнуть після припинення куріння, але при цьому обов'язко­во потрібно нагадати та розказати про все те, що стане винагородою для курця та його близьких, коли з тютюном буде закінчено.

ЦІКАВО! У перші дні відмови від сигарет особливо може доткати бажання закурити. У цей час важливо вистояти перед цією спокусою, утриматися від бодай одної сигарети. У такій ситуації може стати ко­рисним правило "СТОП", яке досить легко запам'ятати:

1. Стриматися - не поспішати відкривати пачку сигарет, яка див­ним чином, може опинитись у вас в руках: гостре бажання триває до декількох хвилин і минає, незалежно від того, закурила людина чи ні.

2. Тричі повільно зробити вдих-видих - ця вправа дозволить подола­ти стрес.

3. Озирнутися навколо себе, спробувати бути уважним до найдрібніших деталей довкілля. Розмова з кимось, хто в цей час поблизу, також допоможе відволікшись.

Аналізуючи попередній досвід абонента щодо відмови від куріння, важливо приділити увагу таким моментам: термін, протягом якого вдало­ся не курити; що допомагало долати бажання закурити; за яких обставин виникала спокуса закурити; яка ситуація спровокувала початок куріння; як можна було б справитись із ситуацією спонуки (альтернатива).

ЦІКАВО! Існує два основних способи відмови від тютюнопаління:

1. Поступове зменшення викурюваних сигарет - від звичної кількості до нуля.

2. Раптова відмова від куріння з попереднім знищенням усіх його ат­рибутів (більш ефективний, ніж перший).

4. Пити воду - зробити маленький ковток, потримати воду в роті, аби відчути її смак. До речі, нікотин розчиняється у воді: чим більше води вип'єте, тим швидше позбавиться організм нікотину.

4.3.2. Консультування абонентів з питань алкогольної за­лежності

При консультуванні осіб, які зловживають алкогольними напоями, потрібно враховувати такі особливості їхньої особистості: зниження здат­ності до перенесення труднощів, комплекс неповноцінності, інфантильність; відносна інтелектуальна недостатність.

Під час телефонного консультування на перший план можуть вийти фінансові, професійні, економічні або побутові проблеми, за фасадом яких приховується справжня причина.

Щоб вижити в "алкогольній сім'ї", дорослі та діти грають певні ролі. Звичайно, "п'єсу" замовляє і виконує основну роль - "головний герой" - залежний. Саме він диктує іншим учасникам дії суворі правила, які приймаються і обов'язково виконуються. У цій виставі існують інші ролі: "цап відбувайло", "втрачене дитя", "талісман" тощо. Для лікування хво­рого та членів сім'ї потрібно визначити роль кожного з них. Як консультувати дружину алкоголіка?

Перш за все слід використовувати всі принципи активного вислухо­вування. Не бажано ініціювати обговорення алкогольних проблем у сім'ї. Якщо абонент сам почне розповідати про ці проблеми, тоді необхідно з'ясувати ці складнощі. Розпитувати треба тактовно, усвідомлюючи, що

БАЖАНО ПАМ'ЯТАТИ! Заочне, телефонне консультування, триває мак­симум до 40 хвилин і дає можливість емо­ційно підтримати абонента, допомогти людині усвідомити ситуацію, і на­прикінці діалогу скерувати її на отриман­ня подальшої допомоги в інших службах.

пряме втручання викликає не-

гативізм і розмова буде обірвана. Часто дружина зви­нувачує себе у пияцтві чоло­віка. Тому консультанту слід довести їй, що це не­безпечна, помилкова думка:

■ жінці потрібно будувати свої

стосунки з чоловіком так, щоб він сам відчував відповідальність за свої вчинки. Під час розмови важливо спонукати жінку на отримання по­дальшої очної допомоги (індивідуальні очні консультації, групова ро­бота) від інших фахівців (психолога, психотерапевта, соціального пра­цівника., юриста).

4.3.3. Консультування абонентів з проблем вживання пси-хоактивних речовин

Звертання до служби невідкладної телефонної допомоги у зв'язку з уживанням наркотиків і токсичних речовин не є рідкістю. Види звертань такі: абонент перебуває у стані сп'яніння; відчуває похмілля; шукає допо­моги у зв'язку з виникненням наркотичної залежності; звертаються ро­дичі, друзі.

Залежно від типу звертання визначається тактика консультування. Основні підходи багато в чому тотожні консультуванню при алкоголізмі. Але є й деякі особливості: в бесіді ці люди непослідовні, нечітко виклада­ють факти; розпливчасто формулюють думки; не здатні до опису по­чуттів; їхні висловлювання далекі від правди; вони легко погоджуються з

78

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

висновками і твердженнями консультанта. Потрібно працювати з особи­стістю абонента, а не робити інвентаризацію фактів зловживання, це сприятиме позитивним змінам.

Під час консультування важливо довести абоненту, що розмова є анонімною і конфіденційною. Це дасть можливість викликати довіру і продовжити діалог. Не слід заощаджувати час на налагодженні довірли­вих стосунків. Довіра абонента необхідна для того, щоб розкрити його системи підтримки і особистісні ресурси, які допомагають справитися із залежністю. Проясненню допомагає обговорення захоплень, хобі. Часто абоненти охоче і адекватно розмовляють на екзистенціальні теми. Під час дослідження та збору інформації необхідно з'ясувати стосунки з одно­літками, його становище у групі (лідер, незалежний самотній, ізгой і т.д.) і причини вибору приятелів. За необхідності ведеться розмова про взає­мини з батьками, проблеми в сім'ї, наявність конфліктів та їх причини.

Абонент із залежністю використовує в розмові жаргон. Консультант повинен володіти жаргоном і сленгом (по можливості завести словник), проте ініціювати перехід на жаргон або заохочувати абонента і, тим більше, хизуватися жаргонними висловлюваннями - серйозна помилка.

В разі переадресації абонента необхідна впевненість, що там, куди його направляють, буде надано ефективну допомогу.

4.3.4. Емоційна залежність в любові та її форми

Важливою є не тільки соціально-психологічна допомога людині з хімічною залежністю, а й тим, хто страждає від любовної аддикції (за­лежності). Всі проблеми залежностей пов'язані між собою, тому, вирішу­ючи питання емоційної залежності, ми допомагаємо людині також і сто­совно алкогольної, наркотичної та інших залежностей і навпаки. В такому разі вона отримає можливість поліпшити взаємостосунки, підвищити само­оцінку, набути впевненості.

На думку 3. Фрейда, вирішальним моментом у виникненні психосек-суальної залежності є величина сексуального опору, який необхідно подо­лати на шляху задоволення свого бажання. Інші причини виникнення емоційної залежності зводяться до традиційного в психоаналізі тракту­ванню травм дитинства і перерахування форм невротичної любові. К. Хорні представляє невротичну потребу в любові як явище повсюдне, що проявляється в перебільшенні потреби невротиків в емоційних уподо­баннях, позитивній оцінці з боку оточуючих, а також в низькій стресостійкості в ситуації незадоволення цих потреб.

Концепція "любовної наркоманії" належить психологу Р. Вейсс, за якою форма емоційного та сексуального захоплення визначається як особливий стиль поведінки індивіда, коли вся його активність спрямо­вана на постійний пошук нових любовних партнерів. При цьому людина ніколи не отримує задоволення і не почуває себе щасливою. Специфіка цієї теорії в тому, що схема надання психологічної допомоги людям, які страждають емоційною залежністю, базується на відомій і популярній системі позбавлення від наркотичної залежності "дванадцять кроків". Але, як зазначає сам автор, глибина і стійкість ефекту такої психотерапії не дуже грунтовно вивчені.

Таким чином, можна дати загальне визначення феномена емоційної залежності в любові - це деструктивна захопленість індивіда об'єктом своєї прихильності, що має травматичний характер.

Пропонується така класифікація причин виникнення емоційної залеж­ності в любові (Е. Н. Цибур, 2003): демографічні, інтерперсональні і особистісні.

Демографічні причини чоловічої залежності зумовлені: багатоміль­йонними втратами серед чоловічого населення в роки Великої вітчизняної війни, перевагою жіночого, інфантильно-залежного типу виховання хлоп­чиків, що спричиняє нездатність у зрілому віці засвоїти чоловічий стиль поведінки.

Демографічні причини жіночої залежності викликані: сприйняттям жінками чоловічих форм поведінки через недостатню кількість чоловіків, наявністю незадоволеності потреби в чоловічій турботі й захисті.

Серед причин інтерперсонального характеру найбільш вагомими є: історія батьківської сім'ї; ізольованість дитини від батьків; депривація або гіперопіка матері стосовно дитини; маніпулятивна поведінка коханої людини; самотність, обмаль міжособистісних контактів і зв'язків; значна залежність від партнера в досягненні життєво значущих цілей (кар'єра, здоров'я, гроші).

Індивідуальні, особистісні особливості людини відіграють провідну роль у формуванні емоційних залежностей. Вони визначають тип і ступінь вираження невротичного порушення. Особистісні причини найбільш ди­ференційовані:

• психоневротичні: загальна астенізація індивіда, невротичний роз­виток особистості, інертні психічні процеси, які ускладнюють усвідомлен­ня проблемної ситуації і адекватну реакцію на неї;

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

80

• афективні: стійка перевага негативних емоцій (страху, смутку, гніву) над позитивними емоціями, почуття властивості стосовно партнера, підви­щена сенситивність до зрадництва (постійний страх бути покинутою), підви­щена тривожність, патологічна боязнь невдач, стала потреба в підтримці, неадекватна самооцінка;

• когнітивні: максималізм (нездатність прийняти компромісне рішен­ня), мотиваційна сплутаність, надмірна раціоналізація або повна відсутність розумного контролю над своїми афективними реакціями;

• сексуальні: перенесення на партнера своїх прихованих інцестуальних бажань, невпевненість у своїй сексуальності, острах сексуальних невдач.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: не намагай­тесь вирішувати з абонентами всі болючі питання одночасно!

ВАЖЛИВО довести абонентам не­обхідність індивідуальної або групової ро­боти і направити його до психолога/ пси­хотерапевта!

Під час консультування таких абонентів необхідно використовувати активне вис­луховування, дослідження проблеми, рефлексію. Як зав­жди, в розмові з абонентом потрібно допомогти йому виз­начитися із питаннями, які він прагне вирішити передусім; з'ясувати його потреби, бажання, почуття. Не варто давати поради, а по можливості тактовно, використовуючи відкриті запитання, доведіть абоненту відповідальність за своє особисте життя.

4.3.5. Залежність від азартних ігор та комп'ютера

Як і при алкоголізмі, ігрова залежність перетворює саме життя люди­ни в гру. Сила азарту проявляється у формі відходу від реальних дій в ілюзорне минуле, де існує миттєва насолода, чарівне вирішення проблем і немає обов'язкових законів або правил. Людина зосереджується на ігро­вому просторі: важливо бути там, де грають, до іншого життя виявляєть­ся холодна байдужість. Нерідко залежні гравці перестають стежити за собою, не помічають близьких.

Щоб розпізнати ігрову залежність, в телефонному консультуванні використовується метод активного вислуховування, що передбачає з'ясу­вання таких обставин:

• Як часто абонент грає?

• Чи заробляє він гроші, щоб сплатити за гру?

• Як довго він грає, втрачає він почуття простору, часу, програє більше, ніж запланував?

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Тєлефон довіри" , _ , 81

• Чи не виникає тривожного хвилювання, якщо немає можливості реалізувати азарт?

• Наскільки велике бажання відігратися за те, що програв?

• Чи виникають думки про гру на роботі, вдома і т.д.?

• Чи завдає гра шкоди його заняттям, благополуччю сім’ї?

• Чи продовжує абонент грати, незважаючи на те, що є борги?

Під час телефонного консультування слід звертати на таке: ,

1. Важливо виявити ступінь суїцидального ризику абонента і обгово-

рити його емоційні переживання. Вони характеризуються майже повним

неусвідомленням і ніякою мірою не пов'язуються з ігровою залежністю

або саморуйнуванням стилю життя.

2. Слід із усією серйозністю ставитися до проявів ігрової залежності

як формам саморуйнування поведінки і спонукати абонента до такого

усвідомлення.

3. Стимулюючи роботу абонента над емоційними переживаннями, важ-

ливо виробити в нього навички опису (вербалізації) свого стану під час

прояву ігрової залежності.

4. Треба брати до уваги могутність психологічного захисту (регресія, витискування, заперечення), що, безумовно, матиме місце у бесіді.

4. Можливі позитивні результати телефонної бесіди є тільки почат-

ком на довгому шляху боротьби з ігровою залежністю, вони потребують

від абонента подальших зусиль і наполегливості.

Наприкінці бесіди можна порекомендувати абонентові звернутися за

консультацією до психотерапевта або психіатра.

Комп'ютерна залежність в телефонному консультуванні виявляється

також способом активного вислуховування. Бесіда будується для визна-

чення обставин щодо хворобливої пристрасті, а саме:

1. Наявність потреби чимдалі все більше часу проводити за комп’ютером для досягнення задоволення.

2. Зниження ефективності роботи на комп'ютері за аналогічний період часу.

3. Наявність ознак (двох чи більше), що виникають при значному зменшенні часу роботи на комп'ютері або коли роботу припинено:

суєтність, неспокійність; тривожність; погіршення настрою,почуття спустошеності; нав'язливі думки про комп'ютер; активні дії для поновлювання роботи на комп'ютері (серед них – конфлікти в сім’ї та на

роботі; часті відвідування знайомих, в яких є комп’ютер у незручний

для них час, не звертаючи уваги на їхню реакцію; крадіжки комп’ютерів та їх комплектуючих; порушення міжособистих контактів і т.д.

82

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" 83

УВАГА! Людині з комп'ютерною за­лежністю більшість фахівців рекоменду­ють очну індивідуальну і/ або групову пси­хотерапію.

4. Зменшення або зник­нення вищеперелічених ознак у разі поновлення роботи на комп'ютері.

5. Наявність великого бажання і/або невдалі спроби закінчити або контролювати роботу на комп'ютері.

6. Скорочення, зміна або завершення цікавих і актуальних раніше видів соціальної діяльності.

7. Продовження роботи на комп'ютері, незважаючи на наявність пси­хологічних проблем (порушення сну, сімейні проблеми, подружні конфлі­кти, запізнення на роботу і т.д.).

4.3.6. Залежність від тоталітарних сект (культів)

Ідеологічна (культова) залежність є активним варіантом залежної поведінки людини. її своєрідність полягає в тому, що втеча від дійсності шляхом усвідомленої (або напівусвідомленої) зміни психічного стану за допомогою включення в ідеологічну активність у кінцевому результаті призводить до формування посттравматичного стресового розладу (ПСР). Ця адикція схожа на залежність від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор і жертв, які пережили екстремальні ситуації. За такої залежності після реалізації мотиву досягнення виникають стани, близькі до ейфорії (в деяких культах їх називають "припливами"). Може спричинити фана­тичну поведінку.

Ідеологічну (культову) залежність викликає будь-яка авторитетна організація (політична, релігійна, комерційна чи психотерапевтична), яка, використовуючи вербування шляхом обману, застосовує контроль свідо­мості, щоб тримати послідовників у покірності та залежності від лідера та вчення (доктрини).

Це надає залежності деструктивний характер, наближує її до саморуй­нівних форм поведінки. Ціна, яку платять за залежність від культу, вели­ка - вона полягає в гострих і тривалих проявах посттравматичного стре­сового розладу.

Типові проблеми залежних-жертв - порушення ідентичності у формі фанатичного, пасивно-агресивного або численних розладів особистості. Фанатичній поведінці, зумовленій сліпим дотриманням доктрини і нетер­пимістю до інших поглядів, до того ж властива подібна до суїцидальної

заразність, яка передається іншим людям чи групам населення і призво­дить до непередбачуваних соціально небезпечних або руйнівних дій.

Серед інших проблем залежності часто зустрічаються напади паніки (страху) і тривоги, депресія з почуттям провини, психосоматичні пору­шення (головні болі, астма тощо), сексуальні дисгармонії і переживання духовного насильства.

Перед консультантом постають етичні проблеми: по-перше - він має не­від'ємне право на власний світогляд, коли виступає як громадянин; по-друге - коли він виконує свою професійну роботу.

Останнім часом пробле­матика цього кола займає до­статньо помітне місце в ро­боті телефонного консультан­та і, як правило, викликає труднощі. Вони пов'язані з тим, що консультант "опиняється" в малознайомому йому світогляді, змістовному і етичному полі. В даному випадку він стикається з супереч­ностями думок, поглядів, вірувань, духовних цінностей. Тому стосовно релігійних питань консультанту в роботі важливо усвідомлювати особисті позиції.

Групами ризику стати залежними від культів (сект) є:

1. Діти з авторитарних сімей.

2. Люди з емоційною реакцією на життєві труднощі.

1. Люди у кризовому стані (різка зміна соціального статусу, втрата близької людини, тяжкі захворювання тощо).

Консультування залежних-жертв є складним завданням через сер­йозність їхнього стану. Воно повинно містити принципи і підходи, які використовуються для залежних від алкоголю та наркотиків, жертв екстре­мальних ситуацій і сексуального насилля.

Особливості поведінки залежних потребують від консультанта наполег­ливості і терпіння. Вивчення їхніх проблем повинно мати конкретний, образ­ний характер, з використанням терапевтичних метафор. Враховуючи труд­нощі в прийнятті рішень, для того, щоб бути впевненим в наявності зворот­ного зв'язку, ключові висловлювання корисно повторювати декілька разів.

Необхідно прийняти модель співрозмовника і працювати в ній, дося­гаючи хоча б незначних змін, пов'язаних з відновленням контролю над емоціями, мисленням, поведінкою та інформацією. Нерідко співрозмовни­ки можуть виявляти маніпулятивність, ухилятися чи використовувати місіо­нерські засоби.

Один із ключових моментів психологічного консультування - звер­тання до емоційного світу клієнту, а не до окремих подій в його житті.

Я4 Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри" Н5

Якщо залежний-жертва випробує консультанта: "Якщо я піду, то де знайду кращих людей", варто обговорити його критерії "кращого" і після цього разом працювати над пошуком рішення. Досягти більшого в теле­фонній розмові навряд чи вдасться, тому адекватною буде переадресація до спеціалізованих центрів, які мають відповідний досвід роботи.

Ефективність консультування залежить не від психотехнічних аспектів роботи, а від того, як консультант вирішує етичні проблеми взаємодії з абонентом.

Дзвінки абонентів з проблем культової залежності можна розподіли­ти на декілька груп:

/. Запитання щодо отримання інформації: може бути пов'язане з конкретними моментами тих чи інших вірувань. Абонент повинен отрима­ти від консультанта чіткі і ясні відповіді на свої запитання. Тому консуль­тант повинен знати багато чого з того, що стосується різних світових і національних релігій, іншу інформацію.

2. Запитання "Як мені його(її) повернути?": останнім часом дуже часто з ним звертаються родичі, подружжя, друзі. Складнощі цього запи­тання для консультанта визначаються тим, що вони надходять від третьої особи. Тому неможливо задовольнити їх у рамках професійної етики. Тут не настільки важливі релігія, конфесія, духовний рух самі по собі, скільки те, що відчуває абонент у зв'язку з цією подією.

З- Пошукові запитання: дуже рідко зустрічаються в практиці теле­фонного консультування.

4, Запитання про вихід: майже не звертаються по допомогу ті, хто бажає позбавитися культової залежності. Абонентами телефонних служб частіше стають люди самотні, у широкому сенсі цього слова. Це може бути фактична або суб'єктивна самотність.

Анонімність абонента і односторонність ініціативи спілкування в парі "абонент-консультант" накладає досить жорстокі обмеження і висуває високі вимоги до консультанта. Він не може і не має права брати на себе відповідальність за життєві вибори та пошук світогляду і духовного шля­ху абонента. Він не проводить психотерапію, але може допомогти абонен­тові усвідомити її доречність і переадресовувати до відповідних служб.

Рекомендації для близьких особи з культовою залежністю

1. Насамперед, зберігайте спокій.

2. Будьте готовим до досить тривалих зусиль. Якщо не вдалося до­помогти близькому протягом декількох тижнів після первісного знайом-

ства із сектою, для його відродження до життя поза сектою потребуються зусилля всієї родини упродовж мінімум декількох місяців, а то й років.

3. Не намагайтесь переконувати - це тільки більше зіпсує взаємини між вами. Якщо продовжувати доводити абсурдність і шкоду віровчення секти (культу), поводження вашого близького призведе до скандалів і загострення стосунків. Щоб спровокувати розрив із близькими та рідни­ми, сектантські "вчителі" пояснюють, що домашні занадто прив'язані до "цього злого світу", "одержимі дияволом".

4. Не показуйте, що ви змінили свою думку і вам сподобалася пере­міна, що сталася з вашими близькими.

5. Обговоріть такі умови: ви не критикуєте його "організацію" (сло­ва "секта" уникайте, тому що воно дратуватиме), а він(вона), в свою чергу, не займається вдома пропагандою, не втягує інших членів родини.

6. У м'якій формі звертайте увагу ваших близьких на явні супереч­ності в його поводженні і висловлюваннях, в той же час не змушуючи його ці суперечності пояснити: ваше завдання - відвернути його від секти.

7. Необхідно зберігати хоча б мінімальний контакт із його пригніче­ною особистістю. Особливість психологічної залежності від групи поля­гає в тому, що власна особистість людини пригнічена і замінена набором сектантських поведінкових, емоційних і розумових штампів.

8. Необхідно ставитись до такої людини з терпінням і співчуттям, розуміючи, що в неї тимчасовий розлад особистості, але ні в якому разі не давати йому грошей: будь-які гроші будуть негайно передані в секту.

9. Потрібно налаштувати себе на конструктивне вирішення проблеми, бути спокійним і відкритим до діалогу. Показати своїм поводженням, що ви визнаєте за своїм близьким право на пошук, на свій вибір, навіть помилковий, що він дорогий для вас, незалежно від його переконань.

10. У бесідах з такою людиною (жертвою маніпуляції) необхідно більше тепла, прихильності, не з огляду на зміст бесід.

11. У спілкуванні намагайтесь повертати його в ті моменти з життя, коли він був щасливий. Згадуйте радісні моменти й епізоди з вашого життя, коли ви відчували себе єдиною родиною.

12. Вивчайте словник "секти" та її вчення, щоб добре розуміти, про що говорить ваш близький.

13. Налагоджуйте контакти з людьми, які опинилися в подібній ситу­ації, встановіть контакти з колишніми членами тоталітарних сект, щоб мати повнішу інформацію.

14. Дійте інтуїтивно, керуйтесь любов'ю і жалем.

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

Підготовка волонтерів до роботи у службі "Телефон Довіри"

87

4.3.7. Співзалежність

Більшість фахівців розглядають співзалежність як індивідуальну або сімейну проблему. Феномен співзалежності не можна вважати достатньо відомим та вивченим в Україні. Разом з тим, в більшості сімей, де прожи­ває людина з хімічною або нехімічною залежністю, виникає ситуація, яку за останні 15 років стали визначати як співзалежність (частина "спів" вказує на спільність, спорідненість дій, станів). Безперечно, якщо хтось один в сім'ї залежний від чогось, решта членів сім'ї страждає психо­логічно, так само, як і матеріально, тобто вони є співзалежними.

Співзалежність - набір засвоєних форм поведінки, почуттів і віру­вань, що робить життя важким. Це залежність від людей та явищ зовніш­нього оточення, яка супроводжується такою мірою неуваги до себе, що майже не залишає можливості для самоідентифікації. Співзалежність супроводжується постійною концентрацією думки на комусь або чо­мусь, залежністю (емоційною, соціальною) від людини чи об'єкта. Набір поведінкових моделей, емоційних станів, особистісних рис членів сім'ї часто стає причиною конфліктних ситуацій в родині.

Можна визначити п'ять основних характеристик співзалежних осіб:

• вони змінюють свою сутність і свої почуття, щоб задовольнити інших;

• відчувають себе відповідальними за задоволення потреб інших - навіть способом незадоволення власних; не вміють ніколи й ні в чому

відмовляти;

• мають низьку самооцінку, оскільки в них майже повністю відсутнє об'єктивне уявлення про власну особистість; вважають себе винуватцями хвороби своїх близьких; нездатні контролювати хворобу, що посилює почуття провини;

• піддаються раптовим, несумісним зі здоровим глуздом впливам; зо­середжені на бажанні утримати свою сім'ю від розпаду, врятувати її від

сорому;

• мають спотворені уявлення про можливості сили волі так само, як і

хворі на алкоголізм.

Окрім того, дружинам (матерям) залежних властиві деякі особливі риси, що поступово проявляються в поведінці та соціальних стосунках^ оточуючими. Серед них: острахи, почуття провини, гнів, сором, відчай, заперечення, ригідність, порушення ідентифікації власних потреб, зміщен­ня понять. Люди, об'єднані співзалежним зв'язком, не бажають що-небудь змінювати в своїх стосунках. Вони бояться, що будь-яка зміна призведе до того, що їм самим доведеться піклуватися про себе. Як роз­пізнати співзалежні і здорові посилки?

Співзалежні посилки		Здорові посилки
Ти впертий		Ти можеш попросити те, що тобі не-
Ти повинен/на бути ідеальним/ною		обхідно
Поспішай		Можеш не поспішати
Ти повинен пристосовуватися до		Ти можеш помилятися
інших		Можеш думати про будь-що
Доклади всіх зусиль		Ти можеш це зробити
Ти повинен бути сильним		Ти можеш відчувати і мати потреби
Ти - особливий		Ти можеш бути самим собою
Працюй наполегливо		Ти можеш бути творчою людиною
Ти безтолковий		Ти можеш бути незалежним

ВАЖЛИВО! Консультант не має права навчати третю особу психологіч­ним маніпуляціям, навіть тоді, коли це видається ефективним.

Співзалежні, які. зверта­ються до служб допомоги, прагнуть вилікувати близьку людину і запитують, яким чином це можна зробити. Завдання консультанта - допомогти абонентові усвідомити і зрозуміти його почуття, зменшити рівень стресу. Консультування співзалежних про­водиться у тому ж напрямі, що і консультування осіб з емоційною залеж­ністю. Консультант має право запропонувати людині, що звернулась по допомогу, умовити хворого на залежність самостійно піти лікуватися. ЛІКУВАННЯ ЛЮДИНИ БЕЗ ЇЇ БАЖАННЯ НЕМОЖЛИВО, кожен сам повинен взяти на себе відповідальність за власне життя.