Навички доречності можна виробити якщо:

а) усвідомити необхідність корегувати мовлення щодо його доречності;

б) володіти культурою мовлення і культурою спілкування за допомогою мови;

в) мати високу загальну культуру і якщо норми етики є переконанням лю­дини, а ввічливість, доброзичливість, терпимість і терплячість до чужих вад, повага до людей – її органічними почуттями, а не правилами поведінки;

г) засвоїти мову не лише як шкільний предмет, а й як «живу схованку людської душі», і берегти її як народний скарб.

3. Нормативність і правильність – необхідна ознака ефективного (резуль­татив­ного) мовлення

Нормування – колективна оцінка мовних фактів, на підставі якої кодифі­ку­­ється літературна норма в словниках, граматиках, довідниках. Проте слов­ни­ки й граматики, по-перше, не можуть передбачити всіх випадків мовокористу­ван­ня, по-друге, вони не встигають за постійною динамікою літературної нор­ми.

Упродовж багатьох віків випрацьовувалися певні нормативні правила та за­са­ди, які стали визначальними й обов’язковими для сучасних носіїв літе­ра­тур­ної мови. Ще в 1936 р. видатний діяч українського відродження проф. І.Огієнко за­значав: “Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мо­ва й ви­мова, тільки один правопис”.

Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов’язко­ва правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і до­ціль­­ність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нор­мою. Зразком унормованості може бути звук і сполучення звуків, морфема, зна­чення слова і його форма, словосполучення й будь-яке речення.

Мовна норма – категорія історична, оскільки піддається змінам разом із розвитком суспіль­ства. Сукупність загальноприйнятих, усталених правил яки­ми керуються мовці в усному та писемному мовленні, складає норми літератур­ної мови, які є обов’язковими для всіх її носіїв.

Мовні норми	Регулюють правильність	Приклади
Орфоепічні й акцентні Графічні Орфографічні Лексичні Морфологічні Синтаксичні Стилістичні Пунктуаційні	Належної вимови звуків і звукосполучень, наголо­шування та інтонації Передачі звуків на письмі Написання слів відповід­но до останнього видан­ня “Українського право- пису” слововживання у власти- вих їм значеннях за зміс­том на сучасному етапі уживання морфем керування, узгодження, поєднання і розміщення слів, речень відбору мовних елемен- тів відповідно до умов спілкування уживання розділових знаків	[леу], а не [л’еф]; посередині, а не посере­дині; інцидент, а не інциндент; робочі, а не робочи; чотирма, а не чотирьма; гніт у бочці – гніт у лам­пі;феєрверк, а не фейєр­верк; фін, а не фінн; надійшло, а не прийшло повідомлення; настала, а не наступила зима; найперший, а не самий перший; протягом, а не на протязі року Повідомлення, надіслані за призначенням, а не За призначенням повідом­лен­­ня надіслані; кабінет завідувача кафедри, а не кабінет завідуючого ка- федра ни; Він кваліфікований пра- цівник, а не він добрий роботяга.

Ці правила оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленґу, діалектизмів і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру. Існують своєрідні мовні табу, які не можна порушувати:

• фонетичні – їх порушення утруднює передумови вимови: збіг декількох при­голосних, зіяння, зсув наголосу;

• лексико-фразеологічні – їх порушення переформатовує значеннєве на­пов­нення слів і нерозкладених словосполучень: спотворення значень слів, за­мі­на компонентів стійких словосполучень;

• морфологічні – їх порушення чинить збурення у словозмінних парадиг­мах: збочення у відмінкових формах, аномальне ступенювання;

• *синтаксичні – їх порушення мають нормативну забудову мовних сло­во­сполучень і речень: заміна звичайного порядку слів у реченні, пропуск семан­тичного ядра, змішування прямої та непрямої мови;

• орфографічні – їх порушення суперечить вимогам сучасного правопису: відкидання великої літери, довільне її використання, відмова від дефіса;

• пунктуаційні – їх порушення не відповідає чинним правилам уживання розділових знаків: заміна позиції знака, повне або часткове нехтування засо­бами пунктуації.