- •Тема 1: Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення.
- •Література
- •Українська мова – державна мова в Україні.
- •2. Стилі сучасної української мови.
- •Науковий стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Художній стиль
- •Розмовний стиль
- •Офіційно–ділового стиль
- •3.Українська мова як компонент професійної культури.
- •Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.
- •Тема 2: Культура мовлення як компонент професійної культури спеціаліста. План.
- •2. Основні комунікативні ознаки мовлення.
- •Навички доречності можна виробити якщо:
- •Нормативність і правильність – необхідна ознака ефективного (результативного) мовлення
- •Тема 3: Культура усного мовлення.
- •1.Особливості усної форми мови.
- •Орфоепічні норми.
- •Вимова приголосних
- •3. Підготовка писаного тексту до усного виголошення.
- •Тема 4: Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Засоби активізації уваги слухачів.
- •Види усного спілкування за професійним спрямуванням.
- •Усне публічне мовлення.
- •Засоби активізації уваги слухачів під час виступу.
- •Тема 5: Культура писемного мовлення.
- •1.Особливості писемної форми мови.
- •Технічні правила оформлення рукописних текстів та машинописних текстів.
- •1) Оформлення адреси, списку літератури.
- •2) Правила скорочування слів.
- •Тема 6: Норми української мови. План.
- •1.Орфографічні та пунктуаційні норми української мови.
- •Писали: пишемо:
- •Складні випадки пунктуації Тире між підметом і присудком
- •Пунктуація в складносурядному реченні
- •Тема 7-8: Лексичні норми української мови.
- •1.Лексичні норми української мови.
- •Книжні й іншомовні слова в документах
- •2.Багатозначність слова і контекст.
- •3.Точність як комунікативна ознака мовлення
- •4.Явища лексичної омонімії і паронімії.
- •5. Терміни, виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми.
- •Тема 11: Синтаксичні норми української літературної мови у професійному мовленні.
- •2. Порядок слів як стилістичний засіб.
- •2. Відокремлювані слова і конструкції у професійному мовленні.
- •3. Складні випадки узгодження і керування.
- •Тема 12: Стилістичні норми української мови.
- •1.Стилістичні норми української мови та їх специфіка відповідно до офіційно-ділового та наукового стилів.
- •2. Тавтологія. Плеоназми.
- •Тема 13: Складання й редагування документів.
- •Поняття про документ, типи документів,
- •Документація управлінської діяльності.
- •2.Документи кадрово-контрактних питань.
- •3.Довідково-інформаційні документи.
- •5. Особисті офіційні документи.
- •Тема 10. Морфологічні норми сучасної української літературної мови.
- •Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні.
- •Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні. Синонімія способових форм дієслова. Правила використання активних і пасивних конструкцій та безособових форм.
- •Тема 14: Мовленнєвий етикет у професійному спілкуванні. План.
- •1.Мовленнєвий етикет у професійному спілкуванні.
- •2.Невербальні засоби спілкування.
- •1. Українська мова – державна мова в Україні.
- •2.Стилі сучасної української літературної мови.
- •3.Українська мова як компонент професійної культури.
Пунктуація в складносурядному реченні
Між компонентами складносурядних речень ставиться кома:
І час втрачено, і мрія не наблизилась.
1. Не ставиться кома між двома частинами складносурядного речення, з’єд-наними одиничними сполучниками і (й), та (в значенні і), або, чи в таких випадках:
а) якщо обидві частини мають спільний член речення або спільне підрядне речення:
Коли він торкався смичком до струн скрипки, все
на світі зникало і залишалася тільки музика (В.Собко).
Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А.Головко).
б) У питальному, спонукальному або окличному реченнях:
Як пишно цвітуть каштани і який гарний Київ у цей час!
Увага! Іноді між двома частинами складносурядного речення ставиться тире, якщо друга частина виражає різке протиставлення, наслідок або вказує на рап-тову зміну подій:
Ще мить – і Дрогичинська битва загримить (М.Бажан).
2. Між двома однорідними членами речення ставиться тире, якщо другий член протиставляється першому (перед ним можна вставити сполучник а, але), виражає причину, наслідок, доповнення, раптову зміну подій:
Ні, не вагання – рівновага стала долею митця (Є.Плужник).
Тема 7-8: Лексичні норми української мови.
План.
1. Лексичні норми української мови.
2. Багатозначні слова і контекст.
3.Точність як комунікативна ознака мовлення і засоби її досягнення.
4.Явища лексичної омонімії і паронімії.
5. Терміни, виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми.
6. Мовні кліше (стереотипи).
1.Лексичні норми української мови.
Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, консерватизмом, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова-кальки з російської мови, що є наслідкомнедостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів: Норма Калька
постачальник поставщик
навчальний учбовий
численний багаточисельний
нечисленний малочисельний
захід міроприємство
збігатися співпадати
зіставляти чпівставляти
наступний слідуючий
ставитися відноситися
Функціонування переважної кількості кальок в українській мові теоретично обумовлене відповідними словотворчими моделями: підприємство, співіснувати, багатогалузевий тощо.
Книжні й іншомовні слова в документах
Книжна лексика характерна для стилів, які функціонують здебільшого в письмовій формі, це – діловий, науковий, художній і публіцистичний. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття й уживаються в широкому розумінні.
Значне місце відведено й словам з абстрактним значенням на –ання, -ення, -іння, -ство, -цтво: функціонування примирення, товариство, сумісництво та ін.
Серед книжних слів є чимало таких, що характеризуються незначним відтінком книжності. Це дієслова на –увати, -ювати (панувати, утримувати, заповнювати), віддієслівні уменники на –ння, -ття (спостереження, посвідчення), дієприкметники (виконуючий, призначений, накреслений).
Слід бути обережним й уважним під час використання у діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання – недоречне. Якщо ж іншомовні слова ввійши до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використовувати в окремих ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Це лексика з фінансової сфери обслуговування: банк, фінанси бюджет, авізо, кредит, дебет, факсиміле; поштово-телеграфного зв’язку: телеграф, телефон, бандероль, бланк, шифр, номер, серія тощо.
Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотриуватися таких рекомендацій:
а) не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;
б) вживання іншомовного слова в діловодстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;
в) не слід користуватися в одному і тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить введення справочинства.