Технічні правила оформлення рукописних текстів та машинописних текстів.

1) Оформлення адреси, списку літератури.

2) Правила скорочування слів.

3) Правила цитування.

4) Орфографічні і технічні правила переносу.

5) Рубрикація текстів.

1) Оформлення адреси, списку літератури.

А д р е с а т (службова кореспонденція).

Адреса проставляється на багатьох документах: листах, доповідних запис­ках, довідках, повідомленнях та ін.

Одним з правил адресування документа за новими державними стандар­тами є написання поштової адреси після назви установи, організації, підприєм­ства, яким надсилається документ. Проте якщо документ надсилається окремим громадянам, то спочатку вказується поштова адреса, а потім прізвище та ініціали адресата.

Немає потреби зазначати адресу на документах, що надсилаються у вищі уря­дові органи, постійним кореспондентам, а також установам підвідомчої сис­теми.

Кожна складова частина реквізиту “адресат” повинна друкуватися з нового рядка і з одного положення табулятора. Ось ці компоненти:

• назва організації;

• назва структурного підрозділу;

• назва посади з прізвищем та ініціалами особи, якій адресовано документ, поштова адреса організації.

Кожний елемент цього реквізиту подають із нового рядка, бажано без перенесення. Якщо документ адресовано службовій особі (керівникові), то назва установи є складовою назви посади адресата.

У Н.в. Міністерство освіти України

У Д.в. Заступнику міністра освіти України

п. Артемову В.І.

115049, Київ, вул. Зелена, 14

У документах (циркулярних листах), адресованих декільком однорідним ор­ганізаціям чи службовим особам, які обіймають однакові посади, можна написати узагальнене значення.

У Д.в. мн. Інспектору у справах неповнолітніх

У Р.в. Тернопільської області

Якщо до складу реквізиту “адресат” входить і поштова адреса, то вона зазначається в документі після назви організації, структурного підрозділу й прізвища слубової особи (для офіційної зовнішньої кореспонленції).

У Д.в. Директорові

У Р.в. Чернівецької СШ № 11

У Д.в. п. Сальнікову Віктору Івановичу

У Н.в. вул. Південно-Кільцева, 7

811013, Чернівц і-13.

Але поштову адресу не зазначають у документі, якщо він (лист) адресо­ва­ний до урядових установ, органів державної влади.

У Н.в. Вищий арбітражний суд

Відділ листів

У Д.в. п. Мисенку М.Л.

Адресу відправника (адресанта) зазначають у лівому верхньому куті конверта.

1) Тимошенко Вадим Олегович у Н.в.

вул. Грінченка, 23 у Р.в.

Донецької області

м. Макіївка – 19 у Н.в.

86019

Адресу одержувача (адресата) – у правому нижньому куті конверта:

2) у Д.в. Ляшенкові Івану Петровичу

у Н.в. с. Нараїв

Бережанський район

Тернопільської області

Україна

Обидва варіанти 1) і 2) – рівноначно нормативні.

Оформлення бібліографії.

Бібліографія – це список літератури з певного питання. Списки ці мають не­однакове призначення: одні виконують реєструючу функцію. Інші рекомен­дують певну літературу, ще інші показують, яку літературу використав автор книжки, на які праці він посилається.

У науково-популярних працях автор, як правило, рекомендує, що слід прочитати, щоб ознайомитися з певною пробле­мою.

Якщо в бабліографії містяться лише ті дані, які є на титульних сторінках книги вона зветься описовою. Анотованою зветься бібліографія, в якій аісля титульних даних подається коротка характеристика книги.

Після цитати в тексті ставляться в дужках цифрові позначки, а в кінці книжки вміщується список літератури, на яку було зроблено посилання. Перша цифра у дужках означає порядковий номер книжки у списку, а друга – сторінку, з якої взято цитату.

Принцип розміщення назв книжок у списках може бути неоднаковий: алфавітний, тематичний, хронологічний. Якщо автор обирає тематичний прин­цип, то всередині тематичних рубрик він повинен дотримуватись або алфавіт­ного, або хронологічного принципу.

Відомості про книжку в бібліографії подаються в такому порядку: автор (прі­звище, ініціали); назва (заголовок, підзаголовок); вихідні дані (місце ви­дан­ня, видавництво, рік видання, кількість сторінок або конкретно використані сто­рінки).

Якщо це стаття, надрукована у збірнику, газеті, журналі, то після назви статті ставиться дві наскісні дужки, потім вказується назва журналу, збірника; рік видання, номер, сторінка.

Зразки:

Шевчук С. Українське ділове мовлення. – К., 2000. – 323 с.

Непийвода Н., Чукіна В. Мовна підготовка у школі та вузі // УМЛШ. – 2000. - № 5. – С. 23-28.

Моргунюк В. Про пасивні дієприкметники // Проблеми української термінології: Матеріали V міжнародної наукової конференції. – Вісник. - № 336. – Чернівці, 1998. – С. 15-24.