6. Організаційно – методичні основи створення і функціонування інформаційних систем.

Інформаційну систему визначають як методологію, організацію, елементи технічного і програмного забезпечення, що необхідні для вводу й отримання певної інформації згідно вимогам користувача.

При аналізі та проектуванні інформаційних систем необхідно враховувати: отримання максимуму виробничої інформації з мінімуму первинних даних; задоволення інформаційних потреб користувачів інформаційної системи; отримання такої інформації, яка не може бути отримана шляхом спостереження чи розрахунків; суміщення функцій слідкування з визначеними функціями управління, отримання інформації для моделювання економічних процесів.

Вивчення проблеми проектування інформаційних систем і досвід їх створення дають змогу вибрати укрупнену технологію реалізації цього процесу за такими етапами:

1-й етап. Дослідження й аналіз інформаційних систем користувачів усіх рангів. Мета – виділення необхідного і достатнього обсягу інформації для рішення завдань управління виробничим процесом.

2-й етап. Вибір методів задоволення інформаційних потреб користувачів. Визначення контурів ІС, режимів її функціонування (в тому числі термінів "постачання" інформації користувачам).

3-й етап. Визначення складу та структури бази даних ІС (встановлення взаємозв’язків окремих масивів, періодичності їх формування й оновлення).

4-й етап. Вирішення питання технічної реалізації функціонування ІС (склад системи засобів обчислювальної техніки).

5-й етап. Проектування технологічних процесів обробки даних, що забезпечують отримання необхідної інформації в режимах, яких вимагає користувач (регламентному, за запитом, діалоговому).

6-й етап. Вирішення питань організаційного забезпечення функціонування ІС. Під організаційними процесами забезпечення розуміється сукупність інструктивних матеріалів (посадових інструкцій, методичних вказівок, словників, каталогів, положення про стимулювання), що регламентують роботу користувачів у процесі їх взаємодії з ІС.

Параметри й особливості ІС індивідуальні для кожного підприємства. Відносно стабільні за складом елементів, інформаційні системи вимагають високої точності вимірів і фіксації різної множини параметрів, високої надійності обробки даних. На них накладаються жорсткі обмеження, що диктуються характером технологічних процесів, нормативними актами, інструкціями та наказами керівних органів, встановленими формами документації і документообігу на підприємстві.

7. Перспективні засоби і напрямки розвитку інформаційних систем

Сучасний етап розвитку економіки і бізнесу характеризується широким застосуванням для обробки інформації та комп'ютерної підтримки рішень новітніх засобів інформаційної технології, ос­новним вираженням яких є інформаційні системи різного при­значення і різної проблемної орієнтації. У загальному вигляді ін­формаційну систему можна визначити як автоматизовану люди-но-машинну систему, визначальною особливістю якої є те, що вона забезпечує інформацією користувачів з різних організацій. Для проблематики економіки й бізнесу використовуються здебі­льшого інформаційні системи організаційного типу.

Інформаційні системи організаційного типу (ІСОТ) мають низ­ку особливостей, котрі зумовлюють значні труднощі їх розробки і побудови:

а) організаційне середовище, в котрому функціонують ІСОТ, доволі складне, не повністю визначене і важко піддається форма­ лізованому опису;

б) системи організаційного типу мають складне сполучення з оточуючим середовищем, що включає безліч різноманітних вхідних і вихідних ланцюгів інформаційних послідовностей;

в) функціональні взаємозв'язки вхідних і вихідних повідом­ лень складні як у структурному, так і в алгоритмічному плані, їх ідентифікація вимагає створення великих розподілених баз даних і баз знань;

г) організації-замовники, як правило, конче потребують постій­ ної і довготривалої безвідказної роботи таких систем, при цьому терміни початкового вводу в експлуатацію і подальших модифі­ кацій установлюються вкрай стислими;

д) надзвичайно широкий діапазон їх застосування як за ієрар­ хічними рівнями організаційного управління, так і за функціями управління;

е) важливість урахування вимог кінцевих користувачів інфор­ маційних систем з погляду створення комфортних умов їх роботи і забезпечення «дружньої» підтримки.

Сучасні концепції створення інформаційних систем різного призначення ґрунтуються, в основному, на трьох підходах: об'єкт­но-орієнтована технологія, САSЕ-технологія та заснована на знаннях (інтелектуальна) технологія .

Об'єктно-орієнтована технологія (Оbjесt-Огіеntеd Тесhnоlоgies) стосується, насамперед, створення програмного забезпечен­ня ІС. Спонукальним мотивом появи принципово нового підходу у програмуванні стало те, що в динамічному і конкурентному середовищі застосування ІС вимагаються часті зміни прикладних програм. Отже, програмне забезпечення (ПЗ), створене на основі технології процедурних мов програмування (ВАSIS, СОВОL), мало бути пристосоване до частих змін. Не виправдалися надії на застосування декларативних (непроцедурних) засобів створення ПЗ (LIPS, Рго1оg), оскільки вони вимагали спеціалізованих ма­шин або інтенсивних машинних ресурсів, а також виникали проб­леми із загальноприйнятими носіями. Тому з об'єктно-орієнто­ваними інструментальними засобами (СІ++, Lеуеl 5 ОЬjесt) пов'я­зана можливість багатократного використання створених раніше програм, що полегшує як швидке створення прикладних програм ІС, так і швидку адаптацію їх у використанні. Це досягається за рахунок того, що основні компоненти концепції обробки інфор­мації— дані і операції — розглядаються пов'язаними в єдине ці­ле і приховані в окремих модулях - об'єктах, доступ до яких здійснюється лише інтерфейсними засобами.

Принциповим питанням в об'єктно-орієнтованому програму­ванні є визначення об'єктів (класів об'єктів), що є важливими для проектованої системи. Ідентифікація об'єктів здійснюється за допомогою аналізу характеристик проблемної області, що вклю­чає розпізнавання доречних матеріальних об'єктів, а також ката­логізацію всіх ролей, що стосуються розв'язуваної задачі, взаємоелементів системи, важливі події, технічні умови тощо. На­приклад, для інформаційної системи підтримки рішення щодо купівлі автомобілів можна визначити такі класи об'єктів: «спо­живач», «автомобіль», «стратегія придбання», «БД автомобілів». Установлюються співвідношення (взаємозв'язки) між класами. Наприклад, «споживач» оволодіває «стратегією придбання».

Кожний клас є вмістилище, куди входять як дані, так і коман­ди для дій над даними. Компоненти об'єктно-орієнтованого про­грамування зображено на рис. 2.9, де термін «методи» відповідає повідомленням, що зрозумілі як об'єктом, так і дією, здійсненою об'єктом в результаті повідомлення, а «фасети» -- грані, що ма­ють атрибути. Наприклад, якщо об'єкт є дано-орієнтований, то доречними гранями можуть бути: початкове значення; значення за замовчуванням; команда пошуку для визначення значення примірника; методи для адресації невідомих значень; методи для адресування повної інформації; відображення, в якому сис­тема запитує користувача щодо інформації; інформація, що за­безпечується тоді, коли користувач просить більше інформації. Важливим поняттям в об'єктно-орієнтованому програмуванні є функція успадкування, завдяки якій створювані класи можуть діставати «у спадок» властивості класів об'єктів, якими вони «породжувалися».

Об'єктно-орієнтована методологія на даний час є досить ґрунтовно відпрацьованим підходом до створення програмних продук­тів. Виокремлені і розроблені основні його компоненти: об'єкт­но-орієнтований аналіз; об'єктно-орієнтоване проектування; об'єктно-орієнтоване програмування. Технологія об'єктно-орієнтованого проектування стала, у свою чергу, підґрунтям інженерії інформа­ційних систем — САSЕ-ТЄХНОЛОГІЇ.

САSЕ (Соmputer-Аіded Sоftwaге/System Еngіnеегіng) — тех­нологія — сукупність технологічних і інструментальних засобів, що дозволяють максимально систематизувати і автоматизувати всі етапи створення програмного забезпечення інформаційних систем та інших ділових та комерційних програмних продуктів. Інжиніринг програмного забезпечення вимагає принципово ново­го підходу до життєвого циклу ПЗ, зокрема послідовність етапів розробки така: прототипування (макетування), проектування спе­цифікацій, контроль проекту, генерація кодів, системне тестуван­ня, супроводження. Кожний із цих етапів має бути максимально автоматизований.

Одним із етапів використання САSЕ-технології для створення інформаційних систем є етап прототипування систем. Сутність прототипування полягає в тому, що розроб­ник спочатку створює макет (прототип) системи, який має основ­ні властивості потрібної системи, а потім у результаті спільної роботи розроблювача і користувача цей зразок доводиться до кін­цевої стадії.

Серед інструментальних засобів створення інформаційних сис­тем на основі однієї із найбільш відомих САSЕ-засобів є засоби ВРwin. За допомогою ВРwin створюють модель процесів підприємства. Цей засіб може поєднуватися із засобами імітаційного моделювання. ВРwin використовується для створення моделі даних, котра пов'язується з моделлю про­цесів.

Технологія, що ґрунтується на знаннях (інтелектуальна) перед­бачає впровадження в інформаційні системи та відповідні прик­ладні програми елементів штучного інтелекту, зокрема баз знань і правил виводу для оброблення якісної інформації і природної мови для створення користувацького інтерфейсу. Інформаційні системи, котрі містять у собі елементи штучного інтелекту, нази­ваються інтелектуальними інформаційними системами

Лекція 2 Економічна інформація та її характеристики

1. Сутність та особливості економічної інформації.

2. Структура еономічної інформації.

3. Класифікація економічної інформації.

4. Проектування кодів економічних номенклатур.