3. Принципи функціонування системи. Типи даних

Упровадження і функціонування ІС «1С: Підприємство» відбувається у два розподілених в часі етапи: настроювання і без­посередня робота користувача з разе язування економічних задач.

На етапі настроювання виконується описання моделі предмет­ної області засобами системи, тобто здійснюється конфігурування

Результатом комфігуруваиня с конфігурація — модель пред­метної області, яка подається у вигляді трьох взаємопов'язаних складових (рис.5):

- метаданих;

- користувацьких інтерфейсів (інтерфейсів); - користувацьких прав (прав).

Рис. 5. Структура конфігуратора

Метаданими («даними про дані») в інформаційній системі «ІС: Підприємство» називається сукупність об'єктів метаданих, налаштованих на збереження та оброблення інформації про фі­нансово-господарську діяльність певного підприємства (фірми). При цьому під об'єктом метаданих розуміється формальне опи­сання групи понять предметної області з подібними характерис­тиками і одним призначенням. Наприклад, використання об'єктів метаданих типу «Довідник» дає змогу організувати ведення будь-яких довідників, необхідних для автоматизації діяльності підпри­ємства. Кожний об'єкт метаданих має унікальний набір власти­востей. Цей набір описано на рівні системи і його не можна змі­нювати.

Характеристику основних видів об'єктів метаданих, які вико­ристовуються в ІС «ІС: Підприємство», наведено у додатку 1.

Додаток 1

Характеристика основних видів об'єктів метаданих інформаційної системи «1с:Підприємство»

Назва	Коротка характеристика
Константи	Постійні (умовно-постійні) величини. Константи зберігають інформацію, яка не змінюється або рідко змінюється
Довідники	Списки однорідних елементів даних. Використовуються для зберігання нормативно-довідкової інформації
Документи	Призначені для введення інформації про здійснені господар­ські операції
Журнали документів	Списки об'єктів даних типу «Документ». Використовуються для роботи з документами
Перераху­вання	Списки значень, які задаються на етапі конфігурування
Звіти	Засоби одержання вихідної інформації. Джерелом даних для побудови звітів є документи, довідники і регістри
Обробка	Об"єкти метаданих цього типу використовуються для вико­нання різноманітних дій над інформаційною базою
План рахунків	Списки об'єктів даних типу «бухгалтерський рахунок» — облікових регістрів, за якими виконується групування засо­бів у системі
Види субко­нто	Списки об'єктів аналітичного обліку. Використовуються для організації аналітичного обліку засобів підприємства в розрі­зі бухгалтерських рахунків
Операція	Засоби відображення господарських операцій. Об'єктами даних цього типу є сукупності бухгалтерських проведень, за допомогою яких змінюються залишки або обороти за бухгатерськими рахунками
Проведення	Використовуються сумісно з об'єктами даних «Операція» і призначені для відображення в бухгалтерських підсумках результатів господарських операцій
Регістри	Засіб нагромадження оперативної інформації про залишки і рух коштів
Журнали розрахунків	Засіб проведення періодичних розрахунків і збереження ре­зультатів розрахунку минулих періодів. Кожний журнал пов'язаний з одним із довідників об'єктів розрахунку. Кож­ний рядок журналу — окремий акт розрахунку, який здійс­нюється для певного об'єкта за певним алгоритмом, має продовження в часі і результат
Види розра­хунків	Алгоритми, за якими можуть здійснюватися розрахунки ряд­ків (записів) журналів розрахунків
Групи роз­рахунків	Засоби логічного об'єднання видів розрахунків за певними ознаками
Календарі	Засоби побудови графіків роботи підприємства

Головною властивістю будь-якого об"єкта метаданих є іден­тифікатор — коротка назва об'єкта. При створенні нового об'єкта метаданих йому автоматично присвоюється умовний іде­нтифікатор, який складається із слова «Новий» та цифри. Іденти­фікатор можна коригувати, але система слідкує за його унікаль­ністю. При знищенні ідентифікатора підлягає знищенню і сам об'єкт метаданих.

Більшість об'єктів метаданих у системі «1С:Підприємство» мають візуальне подання. У загальному випадку візуальне по­дання складається з таких частин:

- екранний діалог, який використовується для введення і ко­ригування інформації, що зберігається в об'єкті метаданих;

- друкована форма об'єкта метаданих (їх може бути кілька);

- модуль форми — програма на вмонтованій мові системи.

Сукупність екранного діалогу, діалогової форми і модуля на­зивається формою об'єкта метаданих.

Візуальне подання об'єкта метаданих дає змогу організувати в системі інтерактивну взаємодію між користувачем і об'єктом. Характер такої взаємодії визначається, як правило, типом'об'єкта взаємодії.

Об'єкти метаданих в системі можуть бути незалежними і під­порядкованими один одному. Прикладом незалежного об'єкта метаданих є константа, а підпорядкованого — реквізит довідни­ка. Об'єкти метаданих, які мають у своєму складі підпорядковані об'єкти, називаються агрегатними об'єктами метаданих.

Однією із властивостей об'єкта метаданих є тип значення, яке він може приймати. Типи значень, що використовуються в сис­темі, можна поділити на дві групи. Одна група — це базові типи значень: «число», «рядок» і «дата». Відповідно інформація, яка зберігається в об'єкті метаданих, може бути числом, довільним рядком символів або датою.

Об"єкти метаданих, для яких вказується тип інформації, що міститься в об'єкті, називаються типізованими об'єктами мета­даних. Крім того, деякі об'єкти метаданих системи також можуть створювати типи значень. Наприклад, константі можна призна­чити тип значення «Документ».

Об'єкти метаданих, які можуть створювати типи значень ін­ших об'єктів метаданих, у системі називаються типоутворівними об'єктами метаданих.

Усі об'єкти метаданих, які існують в системі, в дереві метада­них об'єднано в кілька видів. Назви видів користувач бачить на першому рівні дерева метаданих, коли відкриває вікно Конфігу­рація (див. рис. 4.5).

Поряд з поняттям «метадані» в системі використовується по­няття «структура метаданих», під якою розуміється модель предметної області.

Користувацьким інтерфейсом в ІС «1С: Підприємство» (рис. 4.6) називається сукупність команд головного меню і пане­лей інструментів, налаштованих на роботу з конкретними об'єктами даних — довідниками, журналами, документами і т. ін. Ме­та створення інтерфейсу — забезпечити швидкий доступ корис­тувачів до інформації, яка необхідна для виконання їхніх обов"язків.

Рис.6. Користувацький інтерфейс системи

Права в ІС «ІС: Підприємство» визначають повноваження ко­ристувачів на роботу з інформацією, яка обробляється в системі.

Операцією призначення прав користувачеві вирішуються дві основні задачі. З одного боку, обмежується коло користувачів конфіденційною інформацією, з іншого — заборона виконання окремих операцій (в першу чергу, операцій знищення і коригу­вання даних) дає змогу в певній мірі запобігти можливим втратам інформації.

Усі три складові конфігурації тісно пов'язані між собою і по­требують, як правило, узгодженого внесення змін.

Конфігурація створюється за допомогою «Конфігуратора» і використовується в системі для реалізації модулів.

Модулем називається програма на вмонтованій об'єктно-орієнтованій мові системи «ІС: Підприємство». Модулі розташо­вуються в заданих точках структури метаданих і викликаються в певні моменти роботи системи. Наприклад, в системі існує режим введення нового документа — введення на основі. Суть цього ре­жиму полягає в тому, що за основу береться документ-зразок, з якого в новий документ переноситься інформація. Алгоритм пере­несення інформації з документа-зразка в новий документ і зберіга­тиметься в модулі, який «прив'язаний» до цього документа.

Робота користувача з інформаційною базою (другий етап фу­нкціонування системи) починається після запуску системи в ре­жимі «ІС: Підприємство» (рис.7).

Користувач може вводити документи і операції, заповнювати довідники, формувати різноманітні звіти, виконувати регламент­ні розрахунки і т. ін.

Крім режимів Конфігуратор та ІС: Підприємство в системі існує й режим Наладчик

Рис. 7. Вікно запуску .системи

Наладчик — це допоміжний зовнішній засіб, за допомогою якого здійснюється настроювання (з рос. — отладка) програмних модулів, створених в режимі конфігурування. У цьому режимі (рис. 4.8) виконуються такі процедури:

- покрокове виконання модуля;

- розставляння точок зупинок виконання модуля;

- переривання і продовження виконання модуля;

- налаштування кількох модулів одночасно;

- перегляд гілки викликів процедур і функцій;

- заміри продуктивності.

Таким чином, робота в системі здійснюється в режимі Корис­тувач — ПОЕМ і починається з виклику (запуску) того чи того режиму.