міністерство ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни
Дніпропетровська державна фінансова академія
Кафедра фінансів та ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Курсова
робота
з дисципліни «Бюджетий менеджмент»
Тема роботи: Удосконалення методів управління державним боргом України
Виконана студентом
п’ятого курсу
гр. ДФ-08
Б
ородкін
В.С.
(П.І.Б.)
(підпис)
Оцінка______________________
Керівник к.е.н., доцент Баранник Л.Б. ___________________
(підпис)
2012 р.
ЗМІСТ
ВСТУП |
4 |
РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ |
6 |
1.1. Державний борг: сутність, форми, класифікація та причини виникнення |
6 |
1.2. Управління державним боргом та його обслуговування |
10 |
1.3. Нормативно-правова база управління державним боргом |
14 |
РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ |
17 |
2.1. Аналіз динаміки державного зовнішнього боргу України за 2009-2011 роки |
17 |
2.2. Аналіз динаміки державного внутрішнього боргу України за 2009-2011 роки |
22 |
РОЗДІЛ 3. НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ |
26 |
3.1. Державний борг в контексті економічної безпеки |
26 |
3.2. Альтернативні методи розв’язання боргової проблеми держави |
31 |
ВИСНОВКИ |
37 |
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ |
40 |
ДОДАТОК |
42 |
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах фінансової глобалізації розвиток фінансової системи характеризується значним зростання обсягів зовнішньої та внутрішньої державної заборгованості країн світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги.
Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України.
Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин, що виникають між державою та її кредиторами у процесі формування, використання, погашення й обслуговування державного боргу.
Предметом дослідження є інститут державного боргу як складова фінансової системи України.
Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності державного боргу як складової фінансової системи держави й особливостей його формування в Україні та розробка найбільш ефективних методів управління державним боргом у сучасній вітчизняній фінансовій системі.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання курсової роботи, спрямовані на її досягнення:
проаналізувати розвиток економічних теорій щодо сутності державного боргу, зокрема, розкрити еволюцію державного боргу;
дослідити економічну природу зовнішнього та внутрішнього державного боргу як складової державного боргу та його місце у фінансовій системі держави;
виявити чинники, що впливають на динаміку й структуру зовнішнього та внутрішнього державного боргу та зумовлюють особливості механізму його формування в Україні;
обґрунтувати концептуальні засади та цілі стратегічного управління державним боргом;
проаналізувати механізм управління й обслуговування державного боргу у фінансовій системі України;
дослідити можливість та доцільність здійснення реструктуризації державного боргу України.
Дослідження проводилось з використанням методів аналізу: економічного та регресійного – при вивченні структури та динаміки зовнішнього державного боргу; системного і порівняльного – при розкритті механізму формування та управління зовнішнім державним боргом; порівняльного аналізу документів – при дослідженні наукової літератури та законодавчої бази.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають механізм управління зовнішнім державним боргом, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів України та Національного банку України, джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, періодична література.
РОЗДІЛ 1
ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
1.1. Державний борг: поняття, форми, класифікація, причини виникнення
Визначення змісту категорії «державний борг» ставили перед собою багато сучасних науковців. Проте їх висновки не були результатом спеціальних досліджень, а визначались лише в контексті інших наукових або навчально-методичних праць.
Очевидно, що змістом категорії «державний борг» є відносини щодо випуску, обслуговування та погашення боргових зобов’язань держави. Це квінтесенція категорії, узагальнена спільна думка багатьох поколінь науковців. Проте це дещо загальне визначення, і воно потребує конкретизації. Відслідковуючи розвиток правової думки щодо визначення поняття державного боргу, зауважимо, що зокрема професор Вахненко Т. визначає державний борг як заборгованість держави в процесі формування і використання додаткових грошових ресурсів держави за рахунок тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, іноземних держав [8, с. 37]. Доктор юридичних наук Орлюк О.П. зазначає, що державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вирахуванням бюджетних надлишків [23, с. 365]. Російський професор Грачева Р.Ю. під державним боргом розуміє боргові зобов’язання держави перед фізичними та юридичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями та іншими суб’єктами міжнародного права, включаючи зобов’язання за державними гарантіями, надані державою [30, с. 306].
Узагальнюючи запропоновані визначення, виділяємо низку спільних ознак, а саме те, що: ключовими елементами цієї категорії є боргові зобов’язання держави; кредитні ресурси існують у формі державних цінних паперів; відносини у сфері державного боргу передбачають дуже широкий суб’єктний склад позичальників. Проте навіть у трьох із запропонованих визначень є відмінності. Тому, оскільки державний борг, у своїй основі, є фінансово-економічною категорією, то вважаємо доречним звернутися також до доробку колег фінансистів, для єдиного розуміння відповідної категорії, її адекватного застосування та надання правової форми.
Український науковець Козюк В.В. формулює державний борг як загальну суму емітованих, але не погашених позик з нарахованими відсотками, а також прийнятих державою на себе у відповідний спосіб зобов’язань [18, c. 11]. На думку Хайхадаєвої О.Д., державний борг є результатом кредитних відносин, що виникають у зв’язку із трансформацією капіталу з національного приватного сектора або з-за кордону в державний бюджет на підставі принципів запозичення. Державний борг – це результат кредитних відносин, у яких держава виступає позичальником, а вся маса позичкового капіталу становить величину державного боргу [31, c. 44]. Економісти Дубницька Н.І. та Поляков В.П. визначають державний борг як сукупні зобов’язання центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій [12, c. 107]. Руденко Ю.М. стверджує, що державний борг – це сума заборгованості з випущених і непогашених державних позик центрального чи місцевого уряду й автономних урядових установ (включно з нарахованими відсотками) [26, c. 163].
На перший погляд, визначення у своїй основі збігаються, та все ж не всі вони є однаковими за змістом. Ці розбіжності хоч і вписуються в контекст кредитно-фінансових відносин, проте мають дуже характерні особливості, є дискусійними і навіть спірними. Наслідком відсутності їх правового аналізу буде невизначеність у правовому регулюванні. Зокрема спірними і неоднозначними залишаються питання суб’єктного складу цих відносин, об’єкта та форми боргових зобов’язань.
Щодо суб’єктного складу, то вважаємо абсолютно особливим статус держави, який може розкриватися по-різному в ролі позичальника, боржника або гаранта. З іншого боку, такі науковці як Руденко Ю.М., Данилов Ю.А., Верхолаз В.В. включають у зміст державного боргу суми місцевих запозичень, тобто муніципальний борг. Вважаємо неприпустимим змішувати боргові зобов’язання держави та органів місцевого самоврядування. Слід розмежовувати і не допускати змішування таких понять, як державний кредит і місцеві запозичення, державний борг та муніципальний борг. Водночас, можна ставити питання про потребу запровадити механізм формування зведеного боргу в державі Україна, який включав би показники всіх боргових зобов’язань публічних органів влади. Мова йде про публічний зведений (консолідований) борг, тоді як державний борг є його складовою і принципово включає лише боргові зобов’язання уряду України.
Щодо форми боргового зобов’язання, то більшість визначень, як бачимо, ґрунтується на кредиті. Проте Козюк В.В. пише і про «інші, прийняті державою на себе у відповідний спосіб зобов’язання». Професор Грачева О.Ю. акцентує на гарантіях, наданих державою тощо. У зв’язку з цим зауважимо, що наприклад Головачев Д.Л., аналізуючи зміст державної заборгованості, виділяє три її елементи:
Фінансова заборгованість (або заборгованість фінансування), під якою розуміють боргові зобов’язання державного сектора, що виникли в результаті схваленого державними органами запозичення кредитних ресурсів (у заздалегідь встановленій формі) і слугують залученню коштів для фінансування бюджетних видатків.
Адміністративна заборгованість – це грошові зобов’язання, що тісно пов’язані і залежать від поточної бюджетної політики. До адміністративної заборгованості належать насамперед борги за платежами в державному секторі (наприклад, заборгованість із виплати заробітної плати). Іншими словами, це ті кошти, статті видатків за якими вже затверджено і вони є в бюджеті, однак фактично, ці платежі не було здійснено. Цей вид заборгованості зберігається до моменту погашення заборгованості в новому фінансовому році і має, як правило, короткостроковий характер.
Імовірні боргові зобов’язання при поручительствах (обумовлені зобов’язання), що є особливим видом заборгованості, яка виникає, коли державні органи надають визначені фінансові гарантії (наприклад, взяті державою кредитні гарантії в рамках сприяння експортно-імпортної діяльності державних та приватних підприємств тощо).
Отже, в основі змісту державного боргу є кредит – бюджетні запозичення, проте не всі боргові зобов’язання держави виникли і виникають на підставі здійснення бюджетних запозичень.
Відповідно до проекту Закону України «Про державний внутрішній борг», до боргових зобов’язань уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. До складу боргових зобов’язань Уряду України включається також частина боргових зобов’язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною [5]. Виходячи з того, що в основі державного боргу все-таки є відносини у сфері бюджетних запозичень, зрозуміло, що головним чинником формування державного боргу є бюджетний дефіцит. Власне, покриття бюджетного дефіциту вимагає здійснення запозичень. Інші ж боргові зобов’язання виникають внаслідок нерівномірного циклічного розвитку економіки держави, рівня ефективності її господарських зв’язків, а отже і неефективного управління у сфері фінансів, бюджетного регулювання тощо. Це теж зумовлює бюджетний дефіцит, провокує до його виникнення. Тому важливо усвідомлювати взаємозв’язок цих категорій. Відповідно до чинного законодавства України, бюджетний дефіцит покривають за рахунок здійснення бюджетних запозичень. Проте обсяги боргу суттєво його перевищують, оскільки передбачають також суми відсотків за користування позиченими коштами. Тобто відносини у сфері управління боргом передбачають не лише покриття дефіциту бюджету, але й рефінансування боргу. Тому дуже важливо з’ясувати зміст державного боргу, щоб закласти основи його чіткої структуризації.
Отже, змістом державного боргу є публічні відносини щодо випуску, обслуговування, погашення та визнання боргових зобов’язань уряду у формі державних цінних паперів, в інших формах урядових бюджетних запозичень; боргових зобов’язань, що виникають у результаті порушень бюджетного регулювання, а також інших зобов’язань, взятих на себе державою відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів. При цьому в основу визначення поняття закладаємо вид боргового зобов’язання, а також методи фінансової діяльності держави. Зважаючи на перманентність категорії «державний борг», це передбачає відносини з приводу акумуляції фінансових ресурсів за рахунок позичкових коштів; відносини з приводу використання бюджетних коштів, залучених на засадах фінансування бюджету; а також відносини щодо обслуговування, погашення та управління державним боргом.