Тема 18. Організація та методи соціологічних досліджень

1. Види соціологічних досліджень. Етапи конкретного соціологічного дослідження.

2. Кількісні методи в соціології.

3. Якісні методи соціологічних досліджень.

4. Методи аналізу та обробки первинної соціологічної інформації.

Соціологічні дослідження – це дослідження соціальних об’єктів, відносин, процесів, спрямовані на отримання нової інформації, виявлення закономірностей соціальних змін у різних сферах життєдіяльності суспільства та розробку заходів прогресивного розвитку досліджуваного об’єкта на основі соціологічних теорій, методів і процедур.

Поділ соціологічних досліджень на види залежить від ступеня складності, актуальності, мети, потреб замовників, наукової спроможності тощо. Залежно від завдань розрізняють фундаментальні, прикладні (конкретні соціологічні) та комплексні соціологічні дослідження. Фундаментальні дослідження спрямовані на виявлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов’язані, як правило, з вирішенням складних проблем суспільства та його масштабних складових частин (інститути, галузі та сфери життєдіяльності тощо). Прикладні дослідження використовують для вивчення шляхів, форм та засобів вдосконалення діяльності конкретних соціальних об’єктів. Комплексні дослідження проводять здебільшого з міждисциплінарної проблематики, які поєднують у собі елементи фундаментальних та прикладних досліджень.

Конкретне соціологічне дослідження – це цілісна система логічно послідовних теоретичних і емпіричних процедур, що сприяють одержанню нового знання про досліджуваний об’єкт для розв’язання конкретних і практичних соціальних проблем.

Можна виділити наступні види конкретних соціологічних досліджень: польове, пілотажне (зондувальне, розвідувальне), описове та аналітичне.

Термін «польове дослідження» уперше ввели у науковий обіг антропологи та етнографи Чиказької школи як антонім терміну «лабораторне дослідження». Вдаючись до таких досліджень, соціолог безпосередньо перебуває в центрі подій і має змогу вивчати об’єкт у реальних життєвих умовах, отримуючи достовірну інформацію методом включеного спостереження.

Пілотажне (зондувальне, розвідувальне) – це пробне соціологічне дослідження, що має на меті перевірити характеристики обраного інструментарію, тобто методичних документів: анкети, бланк-інтерв’ю, опитувального листа, карток спостереження, карток вивчення документів та ін. Програма такого дослідження спрощена, як і й інструментарій. Сукупності, що обстежуються, невеликі: від 20 до 80-100 чоловік. Після аналізу результатів доопрацьовується анкета, уточнюються гіпотези, при потребі формулюються нові. Пілотажне дослідження застосовується також у випадках, коли відсутні знання про певний предмет або проблема недостатньо вивчена.

Описове дослідження передбачає систематичний якісно-кількісний опис об’єкту. Збирання інформації здійснюється на основі або монографічного, або вибіркового дослідження. Опис, як і будь-який інший тип дослідження, не може бути чисто фактуальним, без всяких методологічних передумов. Величезну роль тут відіграє обґрунтованість групування емпіричного матеріалу. Описове дослідження допомагає упорядкуванню відомих фактів, встановленню відносин між ними – іноді кількісно. Описові дослідження повністю мають наукову цінність, якщо вони забезпечують досить повне і чітке описування соціального об’єкту без залежності від того, що результати дослідження не відповідають на питання про причинно-наслідкові зв’язки об’єкту. Таке дослідження завершується класифікацією емпіричних даних, що стосуються структури об’єкта.

Аналітичне дослідження не лише описує предмет вивчення, але й виявляє причинно-наслідкові звязки між окремими його елементами.

Дослідження можуть бути разовими та повторюваними. У соціології широко застосовуються повторювані дослідження, коли об’єкт вивчається в динаміці, тобто дослідження вивчає один і той же об’єкт та проводиться декілька разів через певні проміжки часу з наступним порівнянням отриманих результатів. Коротко охарактеризуємо основні підвиди повторювальних досліджень.

Трендові дослідження спрямовані на вивчення певних вікових груп. Кагортні тренди вивчають певну вікову групу, постійну в часі. Наприклад, досліджується соціальна група молоді в 1990-му, 2000-му та 2010 рр. На відміну від цього, історичні тренди досліджують одну і туж групу через певні проміжки часу. Наприклад досліджується вікова група 18-річних, потім ця ж група – через 10 років, згодом – ще через 10 років.

Панельне дослідження має на меті відстежувати динаміку процесів. В ході нього вивчається один соціальний об’єкт за тією ж методикою з певним часом інтервалом. Перепис населення – типовий приклад панельного дослідження.

Лонгітюдне дослідження – це такий вид повторювального дослідження, коли відбцвається тривале спостереження за об’єктом.

Соціальний моніторинг – це комплексне, інтегральне дослідження, що передбачає періодичний збір, узагальнення та аналіз інформації про соціальний об’єкт. За допомогою таких досліджень можна вивчати об’єкт у русі, аналізувати зміни, їх динаміку.

Маркетингові дослідження спрямовані на збір, оцінку й аналіз інформації про потреби, пріоритети, мотивації, реальну поведінку учасників на ринку товарів і послуг з метою просування останніх та прийняття управлінських рішень.

Конкретне соціологічне дослідження складається з певних та послідовних етапів. В методологічній літературі автори виділяють різну кількість етапів. Український соціолог Н. Черниш, наприклад, виділяє в загальному вигляді такі етапи: виявлення проблемної ситуації; формулювання проблеми дослідження; розробка програми конкретно-соціологічного дослідження; проведення соціологічного дослідження; аналіз одержаної соціологічної інформації; підготовка науково обґрунтованих рекомендацій за наслідками дослідження; прогноз ситуації на майбутнє. Етапи дослідження, як правило, відображаються в програмі дослідження і робочому плані. У межах кожного з названих етапів можуть бути виділені свої послідовні фази – проміжні етапи.

Важливим етапом соціологічного дослідження є розробка програми, що включає теоретичне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів вивчення конкретного соціального чи явища процесу. Програма включає низку елементів, з яких виділимо найбільш значущі. Це визначення проблеми дослідження, суть якої складає реальне суспільне протиріччя, яке може носити як загальний характер, так і більш поодинокий. Потім формулюється тема, мета і задачі дослідження. Важливою складовою є розробка гіпотез, тобто припущення про досліджуване явище, що у результаті дослідження може бути підтверджено або спростовано. Можуть бути основна і допоміжні гіпотези. Сама по собі розробка гіпотези – складний пізнавальний акт, що вимагає підготовки і ґрунтується на попередньому аналізі предмета дослідження. Програма включає також характеристику понятійних і емпіричних індикаторів, виявлення об’єкта та предмета дослідження, розробку інструментарію.

Уся сукупність людей, на яку поширюються дослідження, має назву генеральної сукупності. Але оскільки абсолютна більшість досліджень носить не суцільний характер, а вибірковий, то дуже важливо грамотно, за визначеними правилами відібрати необхідну кількість людей для опитування, тобто провести вибірку. У цьому випадку мікромоделлю генеральної сукупності є вибіркова сукупність, тобто відібране за строго заданим правилом визначене число елементів генеральної сукупності, що підлягає безпосередньому дослідженню. Вибіркова сукупність має бути репрезентативною. Репрезентативність означає, що за визначеними параметрами склад обстежуваних повинен наближатися до відповідних пропорцій у генеральній сукупності.

Важливим моментом підготовки дослідження і збору інформації є розробка інструментарію: анкет, інтерв’ю, облікових карток, щоденників спостережень і т. ін.

Соціологічна анкета – це об’єднана певним дослідницьким задумом система питань, спрямованих на виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкта дослідження. Складання анкети є складною та трудомісткою справою, що потребує наявності певних професійних навичок. Тільки дотримуючись визначених вимог при її складанні, можливо одержувати достовірні кількісно-якісні характеристики досліджуваної проблеми.

Усі питання в анкеті варто чітко формулювати, щоб вони були зрозумілі респондентам, у тому числі і терміни, що використовуються.

Питання не повинні перевищувати можливості пам’яті і компетентності опитуваних; викликати негативні емоції і зачіпати самолюбство респондентів; нав’язувати думку дослідника; бути перевантаженими непотрібними варіантами відповідей. Якщо анкета включає значну кількість питань, то вони групуються за тематичними блоками.

Після завершення соціологічного опитування проводиться насамперед перевірка анкет і інтерв’ю на точність і повноту заповнення. Якщо вони заповнені неправильно чи не заповнені значною мірою, то такі анкети (бланки) вибраковуються і не підлягають обробці.

Методи, що використовуються в практиці соціологічних досліджень, прийнято поділяти на дві великі групи: кількісні та якісні методи.

До кількісних методів відносяться методи опитування (найпоширеніші), спостереження, контент-аналіз, соціометрія, соціологічний експеримент.

Які з перерахованих методів будуть застосовані в конкретному дослідженні, вирішується на етапі складання програми соціологічного дослідження, при висуванні гіпотез. Кожний з методів має свої особливості, висуває певні вимоги до використання. Знання їх характеристик, прийомів і способів використання та застосування в практиці конкретних досліджень – важливий етап у роботі дослідника.

У соціології існує кілька видів опитування, насамперед анкетування та інтерв’ювання.

Анкетування припускає самостійне заповнення анкети респондентами. Можливо індивідуальне і групове анкетування, очне і заочне. Прикладом заочного анкетування є поштове опитування чи опитування за допомогою друкованих ЗМК.

Інтерв’ювання являє собою особисте спілкування інтерв’юера з респондентом, коли він ставить запитання і записує відповіді респондента. Існує кілька різновидів інтерв’ювання: пряме (коли інтерв’юер безпосередньо розмовляє з респондентом); опосередковане (бесіда по телефону); формалізоване (заздалегідь розробляється опитний лист); фокусоване (у центр уваги ставиться конкретне явище); вільне інтерв’ю (вільна бесіда без заздалегідь поставлених питань).

Цей вид опитування вимагає певної професійної підготовки. Позитивним моментом є живе спілкування. Але разом з тим при цьому втрачається анонімність, характерна для анкетування, що може призвести до одержання менш щирих відповідей. У теперішній час досить широкого розповсюдження набуло телефонне інтерв’ю та різні види інтернет-опитувань.

Важливим видом збору інформації є соціологічне спостереження. Це цілеспрямоване, систематизоване вивчення якого-небудь явища з подальшою фіксацією результатів на бланку або в щоденнику спостереження іноді, навіть, за допомогою відео-, фото- чи іншої апаратури.

Спостереження може бути різним: неструктуроване (коли відсутній детальний план спостереження, визначені лише загальні риси ситуації), структуроване (є детальний план спостереження, інструкція, інформація про об’єкт дослідження є достатньою), системне, несистемне.

Цікаві результати можна одержати при включеному спостереженні, коли дослідник працює разом з досліджуваною групою. Це польова робота, де дослідження проводиться в природних умовах на відміну від лабораторного (зі створенням певних умов).

Соціометричні методики в соціології застосовуються для дослідження психоемоційних відносин один до одного членів соціальних груп, що характеризуються невеликою чисельністю і досвідом спільної життєдіяльності. Соціометричний метод використовується для виявлення: неофіційних лідерів малих груп; «ізгоїв» колективу, тобто людей групи, що не приймаються більшістю; кандидатів, які заслуговують рекомендації до висування на посади офіційних керівників колективів; характеру соціально-психологічного клімату колективу і тенденцій його трасформування; причин внутрішньоколективних конфліктів і багатьох інших проблем, вирішення яких здатне оптимізувати діяльність первинних трудових колективів та інших малих соціальних груп.

Ефективним для перевірки пояснювальних гіпотез є соціологічний експеримент. Цей метод дозволяє установити наявність чи відсутність впливу визначеного фактора на досліджуваний об’єкт, тобто знайти причинно-наслідкові зв’язки. Соціологічний експеримент може проводитися в різних формах. Розрізняють уявні ті натуральні експерименти, розділяючи останні на лабораторні і польові.

Ще одним методом соціологічного дослідження є аналіз документів. Цей метод використовується для витягу з документальних джерел соціологічної інформації щодо певних соціальних проблем, процесів, явищ, що відбуваються в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Аналіз документів поширений у практиці проведення соціологічного дослідженння, застосовується на перших його етапах, оскільки документи (доповіді, протоколи, рішення, публікації, листи, записки, особисті справи, звіти, архівні матеріали та ін.) є джерелом інформації про матеріальне, духовне життя суспільства, загальні і локальні процеси, що відбуваються в ньому.

Методи аналізу документів поділяються на неформалізовані (традиційні), які належать до якісних і формалізовані, які належать до якісно-кількісних методів. Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів передбачає тлумачення документів (найчастіше унікальних, кількість яких незначна), з’ясування основних думок та ідей конкретного тексту через усвідомлення, інтерпретацію, узагальнення змісту та логічне обгрунтування певних висновків. Основним недоліком даного методу є потенційна можливість появи суб’єктивних зміщень у сприйнятті та інтерпретації тексту, що виникають через різноманітні причини – психологічні особливості дослідника, його вікові, статеві та національні ознаки, стан його фізичного та психічного здоров’я тощо. Суттєвими є й кількісні обмеження цього методу, оскільки його застосування можливе лише за аналізу незначного числа документів. Тому в соціології поряд з неформалізованим (традиційним) методом аналізу документів широко використовують формалізований метод аналізу документів, або контент-аналіз. Сутність даного методу полягає в алгоритмізованому виокремленні в тексті певних елементів змісту згідно з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення результатів. Завдяки цьому, по-перше, вдається уникнути суб’єктивізму у вивченні соціальної реальності, а по-друге, аналізувати, систематизувати і узагальнювати значні масиви документів.

Методика контент-аналізу передбачає насамперед визначення категорій аналізу, які повинні бути адекватно відображеними у змісті досліджуваного документа (категорія аналізу – це загальніші, ключові поняття, які відповідають дослідницьким завданням). Вони повинні визначати теоретичні поняття дослідження, мати відповідні ознаки (смислові одиниці) у тексті, можливості для однорідної реєстрації прикмет. Після визначення категорії аналізу, їх інтерпретації, побудови теоретичної схеми дослідження настає процедура «накладання» згаданої схеми на конкретний текст. Тобто відбувається пошук для всіх категорій аналізу адекватних висловів у мові досліджуваних документів. Такі вислови є одиницями аналізу або смисловими одиницями. У більшості контент-аналітичних досліджень застосовують кілька одиниць аналізу. Визначивши одиницю аналізу, необхідно обрати одиницю підрахунку (кількість знаків, квадратних сантиметрів площі в друкованих джерелах, тривалість висвітлювання подій на радіо та телебаченні та ін. або частота появи одиниць підрахунку, наявність ознак у тексті тощо). Проведення контент-аналізу потребує попередньої підготовки дослідницьких документів. Обов’язковими серед них є: класифікатор контент-аналізу, кодувальна картка, бланк контент-аналізу та інструкція кодувальнику, каталог (список) проаналізованих документів. Класифікатор контент-аналізу – загальна таблиця, яка містить список категорій і підкатегорій, присвоєні їм коди та одиниці аналізу. Кодувальна картка – документ, який містить спеціальні таблиці для реєстрації одиниць аналізу. Бланк контент-аналізу – методичний документ, в якому зафіксовані результати збору документальної інформації у змістовій або закодованій формі. Інструкція кодувальнику – документ, який містить загальну характеристику документів, використаних як джерело інформації, принципи їх відбору для аналізу, опис одиниць аналізу і підрахунку. До неї належать правила кодування, обґрунтування можливих труднощів, інколи – термінологічний словник категорій аналізу.

Відмінною рисою сучасного періоду є усе більш широке застосування комп’ютерів при проведенні контент-аналізу. Проте, варто мати на увазі, що поряд із багатьма перевагами (значне прискорення обліку, зменшення трудомісткості процедур, можливість опрацювання великих масивів текстів, висока надійність підрахунку та ін.) тут є свої складності. Вони пов’язані, насамперед, з більш обмеженими можливостями комп’ютера в ідентифікації лексики тексту з категоріями контент-аналізу порівняно з можливостями людини. Комп’ютер може мати справу тільки з такими елементами тексту, як слово, і не в змозі ідентифікувати сукупні характеристики більш значних фрагментів тексту, таких як судження, тема та ін. Правда, комп’ютер може кваліфікувати слово в будь-якому наборі і числі систем координат за наявності розроблених словників відповідних програм дослідження. На сьогодні комп’ютери широко застосовуються при статистичному опрацюванні даних контент-аналізу. Що ж стосується кодування тексту, то тут важливо визначити, коли варто звертатися до використання комп’ютера, а коли до ручного аналізу залежно від завдань дослідження, складності категорій та наявності відповідних комп’ютерних програм.

Якісні дослідження використовуються для виявлення мотиваційних аспектів поведінки респондентів, персональних очікувань, уявлень, цінностей і т. п. На відміну від кількісних досліджень, що ґрунтуються на статистичних процедурах, якісні дослідження носять нестандартизований характер. Вони направлені на вивчення широкого спектру проявів об’єкта і відслідковують не його кількісні закономірності, а орієнтуються на розкриття причинно-наслідкових зв’язків. Одна з переваг методу – надання можливості респондентам вільно висловлюватися, що сприяє розкриттю їх внутрішніх цінностей та переживань, стимулює їх креативний потенціал.

Найпоширенішими якісними методами соціологічних досліджень є метод фокус-групи, глибинні інтерв’ю та біографічний метод.

Метод фокус-групи являє собою обговорення поставлених проблем в групі, яка складається з 8-10 учасників, відібраних за певними критеріями. Обговорення проводиться під керівництвом ведучого дискусії – модератора, який ставить запитання та слідкує, щоб кожен учасник міг вільно висловлювати свою думку та не відхилявся від теми дискусії. Модератор відповідає за створення умов для невимушеного та зацікавленого спілкування учасників. Середня тривалість стандартної фокус-групової дискусії складає 2 – 2,5 години.

Перехідною формою між індивідуальними та груповими методами якісних досліджень є peer-групи (міні-групи). Суть їх полягає в глибинному інтерв’юванні 4-6 респондентів, що створює можливості для отримання детальної інформації від кожного учасника. Використовують цей метод у випадках, коли складно зібрати повну фокус-групу та за необхідності глибокого зондажу точки зору респондентів.

Номінальні групи використовуються в тих випадках, коли потрібно нівелювати вплив групи, вплив думки більшості на точку зору окремих учасників. Використовуються в ситуаціях, коли рівень конфлікту між учасниками настільки суттєвий, що перешкоджає груповому обговоренню. В таких групах респонденти відповідають на запитання по черзі, вони можуть слухати відповіді інших респондентів, можуть доповнювати їх, але їм не дозволяється безпосередньо взаємодіяти один з одним.

Конфліктні групи формуються з людей з яскраво вираженими протилежними поглядами (наприклад, прихильники та противники певного кандидата в Президенти, споживачі певної марки та споживачі конкуруючої марки і т. п.). Таке зіткнення протилежних думок в ситуації, коли кожний учасник намагається переконати супротивника, дуже часто породжує багато нових продуктивних ідей.

Креативні групи відрізняються від звичайних фокус-груп тим, що в них основна увага приділяється використанню різних проективних технік, направлених на стимуляцію творчого потенціалу респондентів. Це зумовлює більшу тривалість групи (3-4 години).

Брейнстормінг є різновидом креативних фокус-груп. Використовується для генерації ідей за рахунок використання низки проективних технік, направлених на активізацію творчого мислення респондентів. В процесі фокус-групової дискусії спочатку відбувається генерація ідей, після чого – їх обговорення, доповнення та розвиток.

Десантні групи є звичайними фокус-груповими дискусіями, які проводяться в реальній обстановці яка найбільш наближена до стандартної життєвої ситуації: офіс, магазин, квартира, спортзал, ресторан і т. п.

Delphy-групи використовуються з метою отримання прогнозів, що базуються на колективній думці експертів. Складається список експертів, яких просять висловити свої прогнози щодо розвитку певної події та обгрунтувати свою точку зору. Думки експертів підсумовуються та виділяються ключові прогнози. Таке резюме передається всім учасникам групи і кожного учасника просять дати новий прогноз, що базується на отриманій інформації. На основі нових прогнозів готується повторне резюме і т. д. – поки в індивідуальних прогнозах не відбувається ніяких змін. Зазвичай дослідження складається з 3-4 таких циклів.

Глибинні інтерв’ю являють собою нестандартизовані інтерв’ю, які проводяться у вигляді невимушеної розмови модератора та респондента за спеціально підготовленим сценарієм. Використовуються у ситуаціях: специфічності профілю респондентів, які або представляють рідкісну категорію людей, або не можуть гарантувати свою присутність на фокус-груповій дискусії в певний час (наприклад, директори підприємств); тема дослідження стосується інтимних аспектів або надто особистих поглядів, що може викликати певний дискомфорт при їх колективному обговоренні (наприклад, використання засобів особистої гігієни, проблеми алкоголізму і т. п.). Середня тривалість глибинного інтерв’ю складає 1– 1,5 години. Зазвичай проводяться «на території респондента» – в офісі, на квартирі та т. п.

Стандартні глибинні інтерв’ю проводяться з респондентами, відібраними за певними критеріями, які є типовими представниками певної цільової групи (наприклад, споживачі певного продукту, прихильники/противники певного спортивного клубу). Глибинні інтерв’ю з експертами проводяться з людьми, які є фахівцями з певної тематики, професіоналами в певній області, що є предметом дослідження (наприклад, бізнесмени, урядовці та ін.).

Біографічний метод – один зі специфічних методів аналізу особистих документів, при якому для рішення конкретної проблеми збирають і узагальнюють матеріали, що відображають участь людини в тих або інших соціальних подіях і його відношення до них. На основі цих документів досягається також опис різноманітних соціальних груп, виробляються деякі гіпотези про те або інше соціальне явище, осмислюються деякі соціально-психологічні процеси, що відбуваються в групі. Біографічний метод у соціології дозволяє виявити закономірності прояву суспільних процесів в індивідуальному житті, а також механізм перетворення подій одиничного життя в тенденції суспільного розвитку. При обробці біографічного матеріалу окремі біографії як би накладаються одна на одну, у результаті чого загальні для всіх їх моменти виступають особливо яскраво, а все нетипове, сугубо індивідуальне відкидається.

Після одержання результатів дослідник може приступити до аналізу соціологічних даних та їх інтерпретації. Глибина аналізу, науковість, об’єктивність і повнота інтерпретації залежать від компетентності дослідника, рівня його підготовки, уміння застосовувати знання до аналізу соціальної реальності.

Емпіричні дані, отримані в ході соціологічного дослідження, ще не дозволяють зробити вірні висновки, виявити закономірності та тенденції, перевірити висунуті програмою дослідження гіпотези. Отриману первинну соціологічну інформацію слід узагальнити, проаналізувати і науково інтегрувати. Для цього всі зібрані анкети, картки спостереження або бланки інтерв’ю необхідно перевірити, закодувати, ввести до комп’ютерної програми, згрупувати отримані дані, скласти таблиці, графіки, діаграми тощо. Іншими словами, необхідно застосувати методи аналізу та обробки емпіричних даних.

У соціології під методами аналізу та обробки соціологічної інформації розуміють способи перетворення емпіричних даних, отриманих у ході соціологічного дослідження. Перетворення проводиться з метою зробити дані доступними для огляду, компактними і придатними для змістовного аналізу, перевірки дослідницьких гіпотез та інтерпретації. Хоча неможливо провести досить чітку межу між методами аналізу та методами обробки, під першими зазвичай розуміють більш складні процедури перетворення даних, які переплітаються з інтерпретацією, а під другими – в основному рутинні, механічні процедури перетворення отриманої інформації.

Аналіз і обробка соціологічної інформації як цілісне утворення становить етап емпіричного соціологічного дослідження, у ході якого за допомогою логіко-змістовних процедур і математико-статистичних методів на основі первинних даних розкриваються зв’язки досліджуваних перемінних. З певною часткою умовності методи обробки інформації можна розділити на первинні та вторинні. Для первинних методів обробки вихідною інформацією є дані, отримані в ході емпіричного дослідження, тобто так звана «первинна інформація»: відповіді респондентів, оцінки експертів, дані спостереження, контент-аналізу та ін. Прикладами таких методів є групування, табулювання, розрахунки одно- або багатовимірних розподілів ознак, класифікація та ін.

Кожне питання в анкеті чи бланку інтерв’ю являє собою певним чином шкалу вимірів. Соціологічне вимірювання – це процедура, за допомогою якої якісні ознаки соціального явища чи об’єкта, що вивчається, порівнюють з певним еталоном і одержують числовий вираз у певному масштабі.

Вимір виробляється за допомогою різних шкал, яким відповідають різні правила математичного аналізу даних. У соціологічних дослідженнях застосовуються, як правило, шкали чотирьох основних типів: номінальна, номінальна із сумісними альтернативами, рангова (порядкова) та інтервальна.

Вторинні методи обробки використовують, як правило, для даних первинної обробки, тобто це методи одержання показників, що розраховуються з частот, згрупованих даних і кластерів (середніх величин, мір розсіювання, зв’язків, показників значущості тощо). До методів вторинної обробки можна також віднести методи графічного представлення даних, вихідною інформацією для яких служать відсотки, таблиці, індекси.

Крім того, методи аналізу та обробки соціологічної інформації можна розділити на методи статистичного аналізу інформації, у тому числі методи описової статистики (розрахунки багатовимірних розподілів ознак, середніх величин, мір розсіювання), методи статистики виводу (наприклад, кореляційний, регресивний, факторний, кластерный, причинний, логлінійний, дисперсійний аналіз, багатовимірне шкалування тощо), а також методи моделювання та прогнозування соціальних явищ і процесів (наприклад, аналіз тимчасових рядів, імітаційне моделювання, ланцюги Маркова та ін.). Методи аналізу та обробки соціологічної інформації можуть бути розділені також на універсальні, придатні для аналізу більшості видів інформації, і спеціальні, що використовуються лише для аналізу даних, представлених у спеціальному виді інформації (наприклад, контент-аналіз текстів).

За використанням технічних засобів виділяють два види обробки соціологічної інформації: ручну і машинну (з використанням засобів обчислювальної техніки). Ручну обробку використовують в основному в якості первинної при невеликих масивах інформації ( від декількох десятків до сотні анкет), а також при відносно простих алгоритмах її аналізу. Прикладом соціологічних досліджень, у яких часто використовується ручна обробка, є пілотажні, експертні та соціометричні опитування.

Однак основним засобом аналізу та обробки даних у теперішній час є електронна обчислювальна техніка, у тому числі персональні комп’ютери, на яких здійснюється первинна та більшість видів вторинної обробки та аналізу соціологічної інформації. При цьому аналіз і обробка соціологічної інформації проводяться, як правило, за допомогою спеціально розроблених комп’ютерних програм, що реалізують методи аналізу та обробки соціологічних даних. Ці програми звичайно оформляються у вигляді спеціальних наборів програм або так званих пакетів прикладних програм аналізу соціологічної інформації. У великих соціологічних центрах аналіз та обробка соціологічної інформації поряд з пакетами прикладних програм спираються на архіви та банки соціологічних дан, що дозволяють не тільки зберігати необхідну інформацію, але й ефективно використовувати її при здійсненні вторинного аналізу соціологічних даних.

В останні роки в Україні регулярно проводяться соціологічні дослідження, що торкаються широкого кола питань соціально-політичного, економічного, національно-державного розвитку нашої країни. У проведенні досліджень слід підкреслити особливо активну роль таких організацій та установ, як Інститут соціології НАН України (директор В. М. Ворона), Київський міжнародний інститут соціології (президент В. Є. Хмелько, директор В. І. Паніотто), Український інститут соціальних досліджень (голова правління О. О. Яременко), центр «Соціальний моніторинг» (директор О. М. Балакірєва), центр політичних досліджень «СОЦИС» (директор Н. Б. Погоріла, президент М. М. Чурилов), центр соціальних експертиз і прогнозів – дочірнє підприємство Інституту соціології НАНУ (директор Ю. О. Привалов), соціологічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (декан В. М. Ніколаєвський), Східноукраїнський Фонд соціальних досліджень (президент В. С. Бакіров, директор О. І. Кізілов), служба соціологічних і маркетингових досліджень по Південно-Східній Україні «Соціо-Маркет» (директор Ж. Г. Пащенкова) та ін.

Накопичено величезний обсяг інформації, що дозволяє розкривати динаміку та закономірності соціальних змін в різних сферах життєдіяльності українського суспільства. Частина цієї інформації знайшла відбиття в публікаціях. Однак основний масив інформації, що представляє безсумнівний інтерес для вчених, політиків, публіцистів в Україні та за її межами, залишається поза відкритого і оперативного доступу. Тому в сучасному українському суспільстві вкрай важливо створити організаційну базу для подолання фрагментарності існуючих знань про соціальні процеси, що відбуваються в Україні, і для здійснення порівняльного аналізу вже накопичених і очікуваних у перспективі результатів емпіричних соціологічних досліджень.

Резюме.

1. Соціологічні дослідження – це дослідження соціальних об’єктів, відносин, процесів, спрямовані на отримання нової інформації, виявлення закономірностей соціальних змін у різних сферах життєдіяльності суспільства та розробку заходів прогресивного розвитку досліджуваного об’єкта на основі соціологічних теорій, методів і процедур.

2. Типологія соціологічних досліджеь є досить розгалуженою. Залежно від завдань розрізняють фундаментальні, прикладні (конкретні соціологічні) та комплексні соціологічні дослідження. Конкретні соціологічні дослідження в свою чергу підрозділяються на польові, пілотажні (зондувальні, розвідувальні), описові та аналітичні. Дослідження можуть бути разовими та повторюваними. Різновидами повторюваних досліджень є трендові, панельні, лонгітюдні, маркетингові та соціальний моніторинг.

3. Конкретне соціологічне дослідження складається з певних та послідовних етапів: виявлення проблемної ситуації; формулювання проблеми дослідження; розробка програми; збір емпіричних даних; обробка і аналіз одержаної соціологічної інформації; підготовка науково обґрунтованих рекомендацій за наслідками дослідження; прогноз ситуації на майбутнє.

4. До кількісних методів збору соціологічної інформації відносять способи отримання інформації про досліджуваний об’єкт, що дозволяють виявити його кількісні характеристики. До таких методів, насамперед, відносяться сукупність опитувальних методів, спостереження, соціометрія, а також соціологічний експеримент.

5. Якісні методи дослідження направлені на вивчення широкого спектру проявів об’єкта і відслідковують не його кількісні закономірності, а орієнтуються на розкриття причинно-наслідкових зв’язків. Найпоширенішими якісними методами соціологічних досліджень є метод фокус-групи, глибинні інтерв’ю та біографічний метод.

6. Аналіз і обробка соціологічної інформації як цілісне утворення становить етап емпіричного соціологічного дослідження, у ході якого за допомогою логіко-змістовних процедур і математико-статистичних методів на основі первинних даних розкриваються зв’язки досліджуваних перемінних. Основними методами обробки та аналізу первинної соціологічної інформації є факторний, латентно-структурний, кореляційний, регресивний, дисперсійний аналіз, ранжирування, шкалування, індексування тощо.

7. За сучасних умов в Україні регулярно проводяться соціологічні дослідження і торкаються широкого кола питань соціально-політичного, економічного, національно-державного розвитку нашої країни. Однак основний масив інформації залишається поза відкритого і оперативного доступу для широкого кола дослідників.

Плани й завдання до ПРАКТИЧНИХ

та самостійнИХ ЗАНЯТЬ

Модуль 1

оСНОВНІ СКЛАДОВІ СУСПІЛЬСТВА