20. Основні типи переносних значень слів. Стилістичне використання полісемії

Полісемія (грец. роіу — багато і sema — знак, значення), або багатозначність слів — наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох, кількох чи багатьох значень.

Конкретне стилістичне значення полісемічної лексеми визначається її сполученням з іншими словами, тобто в контексті, або ж увиразнюється певною ситуацією мовлення. Правильно побудований контекст усуває багатозначність у сприйманні слова, не створює двозначності. В кожному окремому контексті багатозначне слово має сприйматись тільки в одному значенні. Виняток становлять випадки, коли мовець з певною комунікативною метою затінює справжню суть висловлюваного або свідомо надає йому гумористичного, подекуди навіть каламбурного звучання.

До найрозгалуженіших значень і виявів переносності належать:

1. Метафора;

2. Метонімія;

3. Синекдоха.

Найпоширеніший вияв (різновид) переносного вживання слів прийнято називати метафорою (грец. те- ІарИога — переміщення, віддалення). Це дуже поширене, різноманітне вживання слів у переносному значенні. Метафора породжена тим, що між предметами, явищами, процесами, ознаками різних предметів немало спільного, схожого, тому однією лексемою позначають особи, істоти, предмети, дії, ознаки тощо, які чимось подібні.

Метафора виникає у мовленні на різній основі:

— на схожості форми, зовнішнього вигляду предметів, явищ, дій та ін.: Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси (М. Коцюбинський); крапля дощу і крапля надії; ніс людини і ніс судна, - черевика;

— на подібності кольору: Я пам’ятаю чорний жах… (В. Сосюра); …на їхні голови насунулась чорна година (С. Чорнобривець); чорна туга (доля, гризота, безна­дія, невдячність і т. ін.); золотий перстень (пряме зна­чення) і золоте сонце, золотий характер — переносні;

— на подібності якихось властивостей людини, її почуттів, поведінки і под.: Думки, спогади краяли серце Костомарова (0. Іваненко); Загине все без вороття, Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди (О. Олесь);

— на одночасній схожості предметів за формою і функцією: крила птаха і крила літака (вітряка і под.) або Ярема гнувся, бо не знав, Не знав, сіромаха, Що виросли крила, Що неба дістане, коли полетить (Т. Шевченко);

— на близькості емоційних вражень людини від когось, чогось: ведмідь як назва тварини і ведмідь — незграбна, неповоротка людина; пахощі трав і пахощі думок; легка хмара (явище природи) і хмара думок.

Одним із різновидів метафори є епітети (грец. ері- Шеїоп — прикладка) — художні означення, художні прикладки: милі обрії, ясні зорі, карі очі, гірка розлука, коханий край, зелений сум, бистра вода, дрібні сльози, синій сніг, червоні троянди, колюча шипшина знева­ги, владарка-ніч, цар-деспот і т. ін. Близькі до метафори й художні порівняння: синя, як небо; струнка, як тополя; гарна, як червона калина; чистіша від сльози.

Лексико-семантичне перенесення назви з однієї групи осіб, предметів, явищ на іншу на основі схожості за певною ознакою називають метонімією (грец. те^- пітіа — перейменування).

Метонімією є такі перенесення:

— назви країни, міста, вулиці, установи, приміщення на назви осіб у них: Про кого найбільше повинна дбати Україна? (тобто її громадяни); Шумить Хрещатик туго, як прибій (В. Сосюра); Університет святкує своє 50-річчя (замість: Усі, хто працює, навчається в уні­верситеті, святкують…);

— прізвища чи псевдоніма автора на назву його твору: читаю Олександра Олеся, слухаю Івасюка (замість читаю, слухаю твори…);

— назви предмета на назву того, що міститься в ньому: випив склянку (пор.: випив усе, що в склянці)’, танк запалили пляшкою (пор.: запалили тим, що в пляшці, в скляній посудині);

— назви знаряддя дії на назву самої дії: Перу І. К. Білодіда належать ґрунтовні праці про… мову окремих письменників (М. Рильський), пор.: І. К. Білодід написав…;

— назви певного матеріалу на назву виробу з нього: Наш панич вже має собі панну: …ходить уся в золоті (І. Нечуй-Левицький), тобто в прикрасах із золота;

— результат, місце дії на назву самої дії: Автобусна зупинка. - Автобус зупиняється.

— назви захворювання якого-небудь органа, частини тіла на назву цього органа, частини тіла: Дайте таблетку від голови (від горла, від серця), тобто від болю в голові (горлі, серці);

— назви певної науки на назву того об’єкта, який нею (наукою) вивчається: Лексика — один з розділів мовознавства (замість: лексикологія, бо саме вона становить вчення про лексику мови).

Своєрідною метафорою є синекдоха (грец. Synek­doche — співвіднесення) — перенесення назви з одного предмета на інший за певним кількісним співвідношен­ням (зв’язком) між ними.

Синекдохою називають такі мовленнєві явища:

— вживання замість назви всього предмета назви його частини (частин): іменником літо називають увесь рік: Либонь, уже десяток літ, Як людям дав я «Кобзаря» (Т. Шевченко); слова день, борода, спідниця, якщо вжито їх у значенні доба, дід з бородою, жінка, молодиця, дівчина; багнет, язик, парус у значенні піхотинець, п­лонений, парусне судно і т. ін.; Повз них все йшли і йшла підняті коміри, капелюхи, кепки і спецівки, окуляри і берети, цокали туфельки і човгали матерчаті бота (Є. Носова); Він скрізь руку має (І. Карпенко-Карий);

— вживання однини замість множини або множини замість однини: Наш люд має в собі багато сили, щоб родити Шевченків, Федьковичів і Франків (В. Стефа ник), пор.: наші люди; Шевченка і т. ін.; Державна копійка любить точний облік (Ю. Збанацький), пор.: копійки, тобто гроші.

Отже, полісемія слів — це їх здатність уживатись з різною семантикою, з неоднаковими лексичними значеннями. Такі значення об’єднує що-небудь спільне. Тому при полісемії наявне тільки одне слово, яке в словниках витлумачують у межах однієї словникової статті, але з різними лексичними значеннями.