5. Фрагменталізм. 6. Холізм.

Тема 4. Роль та функція поняття істини в суч. Розумінні пізнання.

• Платон виділив 3 стовпи буття:

1. істина

2. добро

3. краса

!Поняття істини в культур. викор. реалізації таких завдань:

1. визначення вектору розвитку: науки, культ., сусп.. відносин.

2. оцінка знань наук. теорій, концепцій (істина як еталон)

3. морально-етична цінність наук. діяльн.

Істина в сучасній науці використовується як ідеальне еталонне поняття.

!Основні концепції істини

1. Кореспондентська(концепція відповідності)

Представники: Платон, Арістотель, Фома Аквінський, Маркс.

Поширеним є формально-логічне трактування концепції що передбач. визначеності знання і предмета, його віднесення та на осн. поєдн. істинності цього знання.

Діалектичне трактування істини передбачає поєднання в знанні взаємозаперечуваних понять.

2. Конвенціональна

Істина те знання, яке більшість науковців чи пересічних людей домовились називати істинним.

3. Регулятивна

Знання розглядається в якості тих інтелектуальних засобів, моделей, інструментів, що забезпечують оптимальність наших взаємодій зі світом (те, що допомагає)

4. Когерентна

Внутрішня відповідність знань самих собі і культурному контексту

5. Теологічна концепція

Передбачає відповідність знання вищому держ. началу.

Істина- це Бог. Людина може прилучатись до неї, але не може до кінця її осягнути.

6. Есенціалістська концепція

Була започаткована Гегелем.

Істинність знання визначається степенем відображення в ньому певних сутнісних характеристик. Ідеальне – поняття що характеризує цю течію

7. Процесуальна

Істина розглядається не як стале явище, а як процес отримання нового знання, порівняння різних наукових теорій і знань між собою. Істина принципово досягнена бути не може, але вона досягається і це не стале явище, а процес отримання нового знання.

8. Прагматична концепція

Стверджує що істинним є знання, які виявл. корисним в практичній діяльності людини.

Надзвичайно небезпечним для істини є крайні підходи:

• Догматизм (передбачає переб. значення сталого знання, прагне відзнайти істину, релігія)

• Релятивізм (перебільшення значення мінливості знання, його залежн. від культ.-істор. контексту)

• Утилітаризм (зведення до статусу істини знань які в даний момент виявл. корисними і потрібними)

• Позиція нормативного розгляду істини (принципова недосяжність істини, і можл. лише наближення до неї)

Отже, істина є важливою ознакою не дійсності, а мисленнєвої діяльності людини, яка фіксує розвиток кожної окремої людини та людства взагалі.

Характеристики які фіксують наближення знань до істини:

1. Очевидність (характеризує максимально повне спів падіння ментальних засобів та утворень із тим що входить в люд. сприйняття або розуміння)

Види очевидності:

• Чуттєва (коли очікування справдж у дійсності)

• Логічна (коли очей проявл у логічному умовиводі)

• Інтелектуальна(смислова) (передбач володіння певними знаковими системами)

2. Достовірність (наявність у певних знаннях тих чи інших ознак істинності)

Види достовірності:

• Чуттєва або фактуальна

• Логічна (істинність доводиться логічно)

• Смислова (в контексті якоїсь ситуації, в певному суп контексті)

• Епістемологічна (відповідність знання основним вимогам науки)

Достовірність може бути: об’єктивна і суб’єктивна.

3. Вірогідність (оцінка знань на міру їх виправданості коли не має точних свідчень про їх помилковість)

4. Правдивість (відповідність знань нашим субєктивним очікуванням)

5. Правдоподібність (= правдивості, у математичних науках)

6. Правильність (відповідність знань нормам і правилам конкретної науки, або в певній сфері діяльності)

Істинність- переважна характеристика наукового знання, найвища оцінка, якість наукового знання.