Когнітологія інтегрує різні науки:

1. Філософія (розділи філософії)

2. Гносеологія (особливість гносеологічного вивчення пізнання полягає в обєктивуючому підході)

3. Епістемологія (знання можна отримати через суб’єктивний підхід).

4. Логіка (конструювання правильних думок)

5. Антропологія (когнітивна, історична, структурна)

6. Психологія (когнітивна – вивчає психічні процеси через призму того як людина викор знання і як вони формуються).

7. Семіотика, семантика, лінгвістика (знаки, значення знаків, мова, мовлення)

8. Культурологія (культура як особлива форма життя, як форма штучності, коди культури приносять певні знання.).

Тема 2. Категоріальні окреслення. Види та рівні пізнання

Особливості розуміння пізнання епістемологією і гносеологією. Основні змістові складові філософські поняття пізнання.

Гносеологія характерна класичній філософії.

Епістемологія як напрям ф-фії визначається у двох категоріях: 1) як теорія зняння(некласичне розуміння пізнання); 2) як теорія наукового знання (х-ний для Зх. філософії).

Пізнання (П) – це процес взаємодії с-сті і дійсності, результатом якого є знання та уявлення про світ.Воно не зводиться до адаптації і містить активно-дійовий елемент.

П можна розглядати є спосіб виборювання території штучності в прир. с-щі. П виступає способом входження людини у зв'язок із світом на основі здібностей та інтелекту. Інтелект здатний втілювати їдеї в предметну область П і є нескінченним процесом. П існуватиме лише тоді, поки існуватиме людина. П є фундаментальною людською здатністю.

Сучасне розуміння П. складається з основних складових:

- інф.-орієнтувальна (вироблення знань, ідей, створення образів дійсності; що? знання);

- активно-дійова(вольова) – прагнення оволодіти реальністю опанувати її ( як? пізнання);

- смислова – введення будь-чого пізнаного в контексті дійсності, бажання покращити знання за доп. знань (для чого? пізнання; з якою метою?)

2. Види пізнання. Виділяють 5 видів П., які відрізняються засадою свого функціонування, засобами освоєння дійсності, переважним предметним спрямуванням, своїми результатами.

1) Життєво-досвідне П. – елементарна форма П., це формування знань і уявлень в процесі людс. життєдіяльносіт. Є безпосереднім, орієнт. на потреби людини, має стихійний х-р, недиференційов, ситуативне позбавлене спец.обладнання і термінології, макс. інтегроване у життя.

Переваги: перевіреність знань на власному досвіді (наочність, зрозумілість, утилітарність).

Недоліки: принципова непояснюваність,недиферинційованість, нечіткість(знаю,а пояснити не можу)

2) Наукове П. – спец. та спеціально організований спосіб П.(чіткість, зрозумілість, категоріальний апарат, методична база, інституалізоване).

Переваги: чітко структуроване знання, обґрунтованість, доказовість знань, висвітлення предмета П., збереження знань протягом тривалого часу.

Недоліки: складність розуміння, потрібність попередньої підготовки (тезаурус), принципова відєднаність від природних потреб людини, орієнтація на знання «як?».

3) Художньо-мистецьке П. – є формою суб’єктивного переживання дійсності(через переживання творця). Не володіє об’єктивізмом, відображення аспектів дійсності через худ.образ, який є умовним і багатозначним. В основі завжди є митець і сприймач, воно завжди об’єктивне. Мистецтво може володіти якостями, що не пояснювані.

Переваги: отримання досвіду через переживання(чужих трагедій), естетичне задоволення, синтетичність, універсальність образу.

Недоліки: акцент на суб’єктивності, орієнтація на емоційне переживання.

4) Релігійно-містичне П. – орінт. на утаємниченість знань представниками певної релігії, орієнт. на душевне переживання; завжди неутилітарне, в основі його П. божественної субстанції(ритуали, їх здійснення, використання певних символів, свящ.книги)

5) Екстрасенсорне П. – викор.непояснювальних здібностей людини(гіпноз, телепатія).

Іноді виділяють магічне П., яке ґрунтується на прихованому зв’язку між її предметами.

Взаємозв’язок між різними видами П. виявляється через низку положень: А) кожен вид П. виконує притаманну лише йому ф-цію і не може бути компенсований ін.видами; Б)всі види П. розглядаються за принципом взаємного доповнення; В) в різні іст. епохи актуалізуються окремі види П.