3. Вихідні категорії гносеології, що окреслюють структуру, процес та умови п.

Категорія – основне вихідне поняття будь-якої науки, яке фіксує якісні х-ки предмету П. Вперше було введене Аристотелем – 10 категорій(субстанція, кількість, якість, стосунки відношення, дії, інерції, місця, стану, часу, притаманності).

Апарат-сукупність категорій певної науки.

Основні категорії когнітології:

А) категорія когнітивного – все, що пов’язане з пізнанням і знанням;

Б) к-рія П. – взаємодія свідомості і дійсності;

В) к-рія суб’єкта П. – людина як соц.істота-людина, група людей, суспільство.

Х-ки людини як суб’єкта П: соціальність(володіє цінностями, мораллю, ідеалами), володіє певними рисами природності, воля, цілеспрямованість, орієнтація на кінцевий результат.

Г) к-рія об’єкта пізнання –це фрагмент будь-якої реальності(прир, соц, розумової, душевної, духовної),який не збігається у цей момент із с-стю,що пізнає,на який спрямована пізнав. активність.

Суб’єкт та об’єкт П. є категоріями, що взаємно корелюються.

З категорією суб’єкта П. пов’язані категорії: об’єктивного(не зажедить від с-сті людини) і об’єктного (фіксує те, що пов’язане з об’єктом:риси, притаманні йому, певні х-ки).

Об’єкт П. володіє онтологічною самостійністю, він може існувати поза пізнавальним процесом.

Об’єктом П. може бути людина: а) пізнавальна активність(вплив на суб’єкта); б) процес самопізнання; в) коли сам по собі суб’єкт не може мати зв’язку з об’єктом. А лише через інший С.

Д) к-рія засобів П. – це будь-які речі або явища, які С. пізнання використовує для пізнання об’єкта.

Засоби пізнання можуть використовуватися для: передачі пізнавальної активності С та О; фіксації вивчення, вимірювання найважливіших х-к пізнання.

Засоби пізнання: А) природні(інтелектуальні: здатність до мислення, умовиводи, теорії); Б) штучні (речові: допоміжні предмети).

Е) к-рія умов П. – це пасивний, супровідний елемент пізнавальної діяльності (безпосередньо не включені в когн.ситуацію, але впливають на неї).

Умови пізнання: зовнішні(не пов’язані з О і С, а з умовами навк. С-ща) і внутрішні; сприятливі (комфортні, доп. когн. процесу), несприятливі (некомфортні, не доп., але процес побудови відбувається), нейтральні.

Є) фактори пізнання – елементи умов П., які вступають у взаємодію із суб’єктом П., впливаючи на пізнавальний процес або змінюючи його фактори включаючи умови.

Ж) чинники П. – елементи П., які стимулюють пізнавальну активність(джерело пізн.активності)

Групи чинників: антропологічні(цікавість, активність);соц.-кул.(П., стимуляція соц.с-ща); практ.д-сть(винаходження чогось нового);інтелектуальні або наукові(чорні дірки у нашому знанні)

З) когнітивна ситуація – конкретне поєднання різних елементів П. в певний проміжок часу.

4. Рівні і форми пізнання.

Чуттєве пізнання – перцептивний досвід – найперший рівень пізнання.

Форми:

відчуття(відображення у с-сті людини окремих властивостей об’єктів, явищ, що вплив.в певний момент часу на органи чуття (конкретне, ситуативне);

сприйняття(відображення у с-сті людини цілісних об’єктів, предметів чи явищ(комплексне);

уявлення (відтворення в світомості С чуттєвих образів, що ґрунтуються на основі попередньо отриманої і-ції, мин.вражень та життєвого досвіду: уявлення памяті (уявлення тих предметів, які ми колись знали) і уявлення як сконструйовані образи предметів). Уявлення завжди чуттєво наочні, пов’язані з фізіологічними особливостями.

Раціональне пізнання – абстрактно-логічне мислення – наступний рівень пізнання.

Форми:

поняття(терміни або слова, які фіксують суттєві ознаки, х-ки окремих предметів або цілих класів предметів; способом вираження поняття є слово або словосполучення, воно є результатом абстрагування);

судження(речення, які повязують між собою поняття з доп. певних лог. Операторів таким чином, що хід мислення в суттєвих моментах збігається з процесом дійсності; судження забезпечує і відображає динаміку пізнання);

міркування(процес виведення нового судження; вища форма раціонального П.; найвищий рівень абстрагування.

Рац. пізнання – знакова реальність. Недоліки: відірване від життя, обмежує.

Синтезування пізнання – синтез чуттєвого і раціонального пізнання.

Форми:

досвід(зіткнення чуттєвого П. з реальної дійсністю – особисте, свідоме виявлення умов та обставин дійсності, що сприймається як збігання або не збігання абстрактно-лог.умовиводів із речами або процесами дійсності);

експеримент(дослідження спеціально виділених властивостей, параметрів та х-к об’єкта у штучно сконструйованих умовах з фіксацією результатів дослідження);

практика (свідомо фіксований досвід застосування теорій, концепцій знань в житті окремої людини або в процесі існування соц. груп, культур, суспільств тощо.