2. Передісторія українських земель.

Палеоліт на українських землях:

Україна не належить до регіону антропогенезу (виникнення людини). Найдавніші люди (архантропи) переселилися на її те­риторію з півдня Європи приблизно 800 тис. (1 млн.) років тому в період раннього палеоліту. Найдавніша стоянка архантропів на території України віком близько 800 тис. років відкрита по­близу с. Королеве в Закарпатті. Близько 40—35 тис. років тому на території України з'явилася людина сучасного типу (неоантроп).

Риси харак­теристики	Період
	Ранній палеоліт	Середній палеоліт	Пізній палеоліт
Вид людини	Архантроп	Палеоантроп	Неоантроп
Основні заняття	Збирання рослинної їжі, слимаків, пта­шиних яєць. Полювання на дрібних тварин	Збиральництво. Полювання на мамонтів, ди­ких коней, зубрів	Збиральництво. Полювання на мамонтів, бізонів, північних оленей. Застосування різних способів полювання
Знаряддя праці	Чопери, ручні рубила	Гостроконеч­ники, скребла	Різці, скребла, ножі, сокири, нако­нечники списів
Форма об'єднання людей	Первісне люд­ське стадо	Материнський РІД	Материнський рід
Відомі стоянки	Усього близько ЗО стоянок: Королеве, Лука- Врублівецька, Амвросіївка, Кіїк-Коба	Усього близько 200 стоянок: Молодове, Житомирська, Антонівка, Кіїк-Коба	Усього близько 500 стоянок: Мізин, Межиріч, Кирилівська, Амвросіївка, Молодове, Пушкарі

Мезоліт на українських землях:

Наприкінці палеоліту розпочалося потепління, у результаті якого на українських землях установився клімат, близький до сучасного. Розпочалася доба мезоліту.

Риси	Загальна характеристика
Основні заняття	Полювання на невеликих тварин та птахів, риболовля, річкове збиральництво (ловля раків і птахів)
Здобутки і досягнення	Поява лука і стріл — одного з перших механічних пристроїв, винайдених людиною. Приручення люди­ною першої тварини — собаки. Поширення вкладишевих (набірних) знарядь: мікролітів (дрібних відщепів, які закріплювалися в пазах дерев'яних або кістяних знарядь) та макролітів (кам'яних знарядь великих розмірів для обробки дерева). Винайдення човнів і плотів — найдавнішого водного засобу пересування
Колективи людей	Провідним осередком залишалася родова община. Общини, пов'язані спорідненістю, шлюбними та дружніми стосунками або сусідством, об'єднувалися в племена
Найвідоміші стоянки	Волоське, Василівка, Мурзак-Коба, Фатьма-Коба, Кудлаївка, Гребеники та ін. (усього відкрито понад 300 пам'яток: стоянки, культові місця, поховання)

Неолітична революція:

Основні риси неолітичної революції:

• Поширення нових способів обробки каменю — свердлін­ня, шліфування і пиляння.

• Перехід від кочового до осілого способу життя.

• Приручення більшості свійських тварин: биків, свиней, кіз, овець.

• Виникнення виробництва кераміки, прядіння і ткацтва.

• Перехід від привласнюючого до відтворюючого господар­ства: від мисливства -і збиральництва до скотарства і зем­леробства.

• Унаслідок значного збільшення населення помітно зрос­тає кількість і розміри поселень.

• Відбуваються суттєві зміни в духовному світі та світоба­ченні людини. Помітно прискорюється розвиток людсько­го суспільства.

Доба енеоліту на українських землях

Перехідний етап від кам'яного віку до доби металів, пе­ріод остаточного утвердження домінуючої ролі відтворю­ючого господарства.

Мідні знаряддя праці поступово витісняють кам'яні, від­бувається перехід від мотичного до орного землеробства з використанням тяглової сили (бика).

Відбувається перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. Землероби вели осілий спосіб життя, будували укріплені поселення, винайшли рало; скотарі мешкали у постійних або тимча­сових поселеннях, винайшли колісний транспорт, удоско­налили зброю, приручили коня.

Характерні риси трипільської культури (кінець V — середина III тис. до н. е.]

Назва культури походить від с. Трипілля під Києвом, від­критого в 1893 р. археологом Вікентієм Хвойкою. Культура була поширена в лісостеповій смузі від Румунського Прикар­паття на заході до Середнього Подніпров'я на сході. На піз­ньому етапі обіймала територію у 200 тис. км² і сягала Пів­нічного Причорномор'я на півдні. Етнічна приналежність не встановлена. Відомо понад 3 тис. поселень та 200 поховальних пам'яток. На ранніх етапах поселення були невеликими, скла­далися із 7—14 жител на площі в 1—2 гектари. Розташовані на берегах річок, схилах долин. Основу господарства скла­дало орне землеробство і скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох. Землеробство було екстенсивним, переложним: один раз на 50—70 років ділянки і поселення переносилися на нові місця. Основу стада складала велика рогата худоба. Дрібну рогату худобу і свиней розводили на м'ясо. Наприкін­ці V — у першій половині IV тис. до н. е. в межиріччі Пів­денного Бугу та Дніпра виникають протоміста. Усього відомо близько 20 поселень площею понад 100 гектарів. Найбільшим поселенням вважається Таллянки, де на площі в 450 гектарів розміщувалося 2800 будівель, у яких проживало до 14 тис. осіб. Унаслідок екологічної та господарської кризи першої половини III тис. до н. е. трипільська культура розпалася на окремі локальні групи.

Вікентій Хвойко (1850—1914) — український археолог-аматор, один із засновників Київського міського музею старовини й ми­стецтва (нині — Національний історичний музей). Дослідив Кирилівську стоянку пізнього палеоліту на Старокиїврькій горі в Києві, відкрив пам'ятки трипільської, зарубинецької та черняхівської культур.

Характерні риси середньостогівської культури (середина IV — перша половина III тис. до н. е.)

Назва походить від поселення доби енеоліту, відкритого на острові Середній Стіг у м. Запоріжжі. Її носії вважаються представниками індоєвропейської етномовної спільноти. Відомо близько 100 поселень, могильників і поховань. Поширена в сте­повому і південній частині лісостепового межиріччя Дніпра та Дону. Населення проживало в стаціонарних неукріплених по­селеннях та на сезонних стоянках. Основою господарства було, імовірно, конярство. Середньостогівці першими в Європі стали розводити свійських коней і використовувати їх для їзди вер­хи. Можливо, існував культ коня, про що свідчить знайдене ри­туальне поховання кінського черепа. Носії середньостогівської культури виготовляли посуд із глини з домішками черепашок й оздоблювали орнаментом із наколів, прокреслених ліній, від­тисків гребінця й мотузки. Знаряддя праці — сокири, тесла тощо — виготовлялися з кременю. Відомі глиняні фігурки лю­дей, тварин, прикраси з міді.

Основні особливості доби бронзи на українських землях наш

Поява бронзи (сплав міді та олова) — першого штучного металу, створеного людиною. Набуває значного розвитку бронзоливарне виробництво, посилюється обмін між пле­менами.

Триває поглиблення першого суспільного поділу праці. У Лісостепу розвивається орне землеробство, у Степу — пастуше скотарство.

На зміну родовій громаді приходить сусідська, з'являється майнова нерівність.

Посилення ролі батьківського права в роді спричинило встановлення патріархальних відносин. Відбувається по­дальше виділення з роду парної сім'ї (усе частіше буду­ються невеликі житла для однієї родини).

Зростає рухливість населення завдяки вдосконаленню способів пересування водою і суходолом.

Виникають великі етнокультурні утворення (Україн­ський Лісостеп входив до ареалу поширення тшинецько- комарівської культури праслов'ян).

Зміна форм суспільної організації

Період	Основні риси
Ранній палеоліт	Первісне людське стадо — невелике нестійке об'єднання первісних людей
Середній палеоліт
Пізній палеоліт	Родова община — сталий колектив родичів, що мають спільну власність і працюють разом. Ії основою був рід
Період	Основні риси
Мезоліт	Плем'я — група родових общин, які мають спільні мову, територію, вірування, матеріальну та духовну культуру
Неоліт
Енеоліт	Перехід від материнського роду (матріархату) до батьківського (патріархату)
Доба бронзи	Союзи племен — політичні об'єднання кількох племен (за певних умов ставали зародками державної організації)