1. Основи періодизації історії України.. Основні джерела та історіографія вивчення історії України.

Історія України — наука, що вивчає в хронологічній послі­довності розвиток людського суспільства на українських землях та закономірності цього розвитку.

Особливості історії України як науки полягають у такому:

• історія України є складовою всесвітньої історії;

• вивчає події, що відбувалися на теренах сучасної України від появи людини до сьогодення;

• досліджує історію українського народу, розвиток його державності та культуру.

Історія України поділяється на певні періоди. Історична періодизація — поділ історії на певні періоди, що є історични­ми етапами суспільного або культурного розвитку країн, народів і характеризуються визначними подіями, явищами або процеса­ми. Періодизація історії України в цілому відповідає періодизації всесвітньої історії, але має також Певні особливості, які відобра­жають специфіку становлення і розвитку людського суспільства на українських землях. Існують різні підходи до періодизації іс­торії України.

За найпоширенішим із них вона поділяється на такі етапи:

• Стародавня історія (близько 1 млн. років тому — IV ст.)

• Середньовічна історія (V — кінець XV ст.)

• Нова історія (XVI—XIX ст.)

• Новітня історія (XX — початок XXI ст.)

Загальна характеристика історичних джерел:

Пізнання минулого відбувається на основі вивчення й ана­лізу дослідниками історичних джерел. Історичні джерела — усе створене в процесі діяльності людини і збережене до наших днів, що дозволяє вивчати минуле людського суспільства й відо­бражає його історичний розвиток.

Виділяють такі спільні властивості історичних джерел:

• усі джерела є свідками своєї епохи (періоду) і відобража­ють певну грань буття минулого;

• джерела можуть містити інформацію відкритого і прихо­ваного характеру, яку дослідники виявляють через зістав­лення різних джерел;

• оскільки творцями всіх пам'яток минулого були люди, то історичні джерела відображають їхнє бачення і сприйнят­тя часу;

• кожне окреме джерело не є вичерпним за змістом істо­ричної інформації.

Усі історичні джерела поділяються на такі типи: усні (ле­генди, міфи, пісні, казки, перекази тощо), писемні (літописи, хроніки, документи, щоденники, мемуари, листи тощо), речові (залишки матеріальної культури минулого — будівлі, культо­ві споруди, знаряддя праці, меблі, зброя, одяг тощо), мовні (від­бивають процес історичного розвитку на основі аналізу мов), етнографічні (відтворюють минуле на основі аналізу побуту і звичаїв народів), фоно- і фотодокументи (з'явилися в дру­гій половини XIX ст. і відображають відповідні етапи розвитку).

Антропологічна періодизація історії людства:

При вивченні Стародавньої історії України використову­ються антропологічна та археологічна періодизації. Антрополо­гія — наука, що вивчає походження і розвиток людського роду. В основу антропологічної періодизації покладена фізична еволю­ція людини.

Період	Характеристика
4 млн. років то­му	Австралопітеки (південна мавпа) — перші людиноподібні істоти, які вважаються безпосередніми предками сучасної людини. Розпочали ходити на двох ногах. З'явилися в Африці
2,5—2 млн. років тому	Ното ЬаЬіІіз (людина вміла) — перші розумні істоти, які розпочали виготовляти знаряддя праці. З'явилися в Африці
1,5 млн. років то­му	Ното егесіиз (людина з прямою ходою), або архантропи (найдавніші люди) — були першими, хто навчився викори­стовувати вогонь. З'явилися в Африці й розселилися за її межами. Близько 1 млн років тому архантропи потрапили на територію сучасної України з півдня Європи
150—100 тис. років тому	Неандертальці, або палеоантропи (давні люди), — були першими людьми, що ховали своїх померлих. З'явилися в Азії, Африці та Європі. Найдавніші людські рештки на українських землях (печера Кіїк-Коба в Криму) належать палеоантропам
40—30 тис. років тому	Ното заріепз (людина розумна) з'явилася в багатьох регіонах нашої планети. Із появою неоантропів (нових лю­дей), або кроманьйонців, — людей сучасного фізичного ти­пу — завершився процес антропогенезу на Землі та розпо­чалася історія людства

Археологічна періодизація історії України

Археологія — галузь історичної науки, що вивчає минуле за допомогою дослідження речових знахідок. Археологи викорис­товують періодизацію історії людського суспільства, в основу якої закладено зміни основних матеріалів, із яких виготовляли­ся знаряддя праці, предмети побуту, зброя тощо.

Період	Хронологічні межі
Кам'яний вік Палеоліт, або давній кам'яний вік Виділяють три етапи палеоліту ранній, або нижній середній, або мустьє пізній, або верхній Мезоліт, або середній кам'яний вік Неоліт, або новий кам'яний вік	Близько 1 млн — 11 тис. років тому Близько 1 млн — 150 тис. років тому 150—35 тис. років тому 35—11 тис. років тому 10—8(7) тис. років тому 8(7)—5 тис. років тому
Енеоліт, або мідно-кам'яний вік	4—2,5 (5—3,5) тис. років до н. е.
Період	Хронологічні межі
Бронзовий вік	2 тис. років до н. е. — початок І тис. до н. е.
Ранній залізний вік	IX ст. до н. е. — IV ст. н. е.