2. Схарактеризуйте види навчально-творчої діяльності та методи активізації навчально-творчої діяльності молодших школярів.

Навчально-творча діяльність(за В.І. Андреєвим) – це вид діяльності, спрямованої на розв’язуванння навчально-творчих завдань, що здійснюється в умовах опосередкованого та перспективного керівництва з боку вчителя, результатом якої, є переважно, суб’єктивна новизна продукту. Це означає, що результатомнавчально-творчої діяльності є самовдосконалення, саморозвиток особистості, «відкриття» нового на суб’єктивному рівні, тобто винятково для себе.

Види навчально-творчої діяльності учнів на уроках математики:

Перший блок. Перетворення, а також перенесення суб’єктивно відомих знань у нову ситуацію:

• розв’язування задачі іншим способом;

• запис розв’язання в іншій формі (за діями, виразом, рівнянням);

• складання задач за малюнком, числовим (буквенним) виразом, коротким записом;

• розв’язування завдань з логічним навантаженням.

Зазначені завдання можна пропонувати учням, коли вони вже вміють аналізувати структуру завдання (виділяти умову і запитання); зіставляти дане завдання з уже відомими, тобто підводити завдання під певний тип, якщо такий має місце; знаходити приховані зв’язки між даними і невідомими елементами, тобто застосовувати певні теоретичні положення, які стосуються елементів завдання, виявляти можливості використання результату чи ідеї розв’язання спорідненого завдання.

Наведемо приклади навчально-творчих завдань з першого блоку:

У 2 класі можна пропонувати учням такі завдання:

1) Прочитайте умову задачі, подумайте, скільки запитань до даної умови можна поставити і які саме: «У Петра було 7 олівців. У Олени – на 3 олівці менше, ніж у Петра».

2) Прочитайте умову задачі. Замініть підкреслені слова так, щоб зміст задачі не змінився (розв’язання було однаковим). Наприклад, можна запропонувати таку задачу: «За день загін проплив на човні 15 км. Це на 5 км більше, ніж загін пройшов пішки. Який шлях загін подолав за день?»

3) Прочитайте умову задачі та її розв’язання: «У кожному ящику по 7 кг яблук. Скільки кілограмів яблук у 3 таких ящиках?»

7*3=21 (кг) – яблук у 3 таких ящиках.

Переформулюйте зміст задачі, щоб вона розв’язувалася так: 3*7.

4) Скласти різні задачі, кожна з яких розв’язується, наприклад, так: 4+3; 9-5.

Другий блок: розв’язування комбінованих завдань – завдань, для розв’язання яких треба використати знання з кількох тем чинної програми.

Під час розв’язування комбінованих завдань діти виконують по 3 – 6 кроків (дій). Тому такі завдання треба розв’язувати тільки в процесі проблемно-пошукового діалогу в підсистемах: «вчитель – клас», «вчитель учень», «учень – учень», «учень – клас». Не можна пропонувати такі завдання у контрольних (самостійних) роботах.

Наприклад, наприкінці 4 класу на уроках узагальнення й систематизації вивченого з математики за курс початкової школи можна пропонувати учням такі складені арифметичні задачі комбінованого виду:

«З 9 ранку до 11 години вечора потяг має подолати 1082 км. 964 км він рухався зі швидкістю 72 км/год. З якою швидкістю він повинен їхати решту шляху, щоб прибути в пункт призначення вчасно?»

Методи активізації навчально-творчої діяльності.

Запропоновані види навчально-творчої діяльності можна впроваджувати на уроках математики за допомогою евристичних методів навчання. Евристичні методи навчання (за В.Андреєвим, [1]) – це упорядковані способи взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на розвиток інтуїції учнів у розв'язанні навчально-творчих завдань. Ми розглянемо ті з них, які можна застосувати на уро­ках математики.

1. Якщо ми пропонуємо учням навчально-творчі завдання для розв'язування у групах (переважно по 5 – 7 осіб) на засадах вільного генерування ідей, то застосовуємо метод «мозкова атака». Застосування цього методу допомагає вчителеві активізувати творчу думку учнів, розвинути гнучкість мислення, діалогічні ланки в структурі мислення, а саме: мислення насамперед для себе – формулювання певної ідеї; мислення насамперед для іншого – вміння стати в позицію іншого і мислити ніби як він; мислення спільно з іншим – спільний вибір раціональної ідеї і розробка остаточного рішення.

Для спільної навчальної діяльності на уроках математики доціль­но розглядати завдання на конструювання. Саме такі завдання спо­нукають кожну дитину запропонувати власну ідею, а це, у свою чергу, формує готовність до інтелектуального ризику (дитина має багато ідей, вміє і не боїться їх висловити). Наведемо приклади таких завдань:

1. Прямокутний аркуш паперу зі сторонами 8 см і 4 см розрізали на чотири рівні частини, а потім з них утворили квадрат. Як це зробили ?

Так само цей метод застосовується під час впровадження елементів командних ігор типу «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг» тощо.

2. Метод інциденту сприяє виробленню адекватних способів поведінки у стресових ситуаціях – у момент дефіциту інформації, часу тощо.

На відміну від методу «мозкової атаки», який застосовується під час проведення командних ігор чи в процесі розв'язування навчально-творчих завдань у групах, де важливе узгодження поглядів на планування спільної ідеї – розв'язання завдання, метод інциденту використовується у процесі виконання завдань, де має значення робота кожного учня для перемоги команди. Так, наприклад, під час усного рахунку можна запропонувати школярам змагання між командами (рядами) у розв'язуванні «ланцюжкових» прикладів, у яких відповідь одного є початком іншого. У 3 класі, коли учні ознайомляться з таб­личним множенням і діленням, можна запропонувати завдання: «Складіть приклади на табличне множення й ділення так, щоб відпо­відь одного прикладу була початком іншого». Клас можна поділити на команди, наприклад, по 7 учнів у кожній. Учитель пропонує зма­гання між командами, виділяючи на цю роботу кожній команді по хвилині. Перемагає та команда, яка, за точно окреслений час, безпо­милково складе і розв'яже найбільше прикладів. У цьому та у подіб­них завданнях від роботи кожного залежить успіх команди. Отже, кожний учень перебуває у своєрідній стресовій ситуації, відчуваючи певну відповідальність за свій результат. Дитина має сконцентру­вати увагу, швидко і правильно відповісти, щоб не підвести свою команду.

3. Якщо вчитель будує кожний урок як урок мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про неї, тобто як проблемно-пошуковий діалог, то він постійно користується методом ключових (евристичних) запитань. Застосовуючи елементи проблемного навчання, вчитель привчає своїх вихованців розглядати кожну уроч­ну задачу (засвоєння нового матеріалу, розв'язування навчального завдання) з різних точок зору. З цією метою, у процесі розв'язування певної навчальної задачі, вчитель тренує дітей відповідати на евристичні запитання: де?, чому?, коли?, як?, звідки?, чим?, хто?, що?, ставити їх перед іншими та перед собою.

4. Метод інверсії (обернення) – це пошук ідей розв'язування навчально-творчого завдання у нових, несподіваних напрямках, які підказують формальна логіка та здоровий глузд. Застосування цього методу сприяє розвитку діалектичного мислення учнів. На уроках математики вчитель застосовує цей метод, коли пропонує учням, наприклад, розв'язати задачу іншим способом, скласти різні задачі до одного числового (буквеного) виразу-розв'язання, розв'язати завдан­ня на кмітливість, конструювання, завдання з логічним навантажен­ням тощо.

5. Застосування дидактичної гри як методу навчання забезпечує максимальну емоційність та зацікавленість учнів до навчання. Дидактична гра є дійовим засобом формування єдності когнітивних (інтелектуальних), емоційних та вольових компонентів особистості.

6. Метод синектики — це синтез декількох чи всіх вищеназваних методів. Якщо вчитель застосовує метод синектики, то урок він будує як цілісний творчий процес у формі, наближеній до ділової гри. Це може бути урок-подорож, урок-змагання тощо. На таких уроках учням пропонується розв'язати різноманітні навчально-творчі завдання, пов'язані єдиною сюжетною лінією. Як правило, в основі уроку, на якому вчитель застосовує метод синектики, лежить ділова гра з добо­ром стратегії поведінки, плануванням дій на три – чотири кроки впе­ред (діти на початку уроку планують результат, якого вони мають до­сягти наприкінці уроку, подолавши певні випробування). У ході гри забезпечується єдність змістового, операціонального і мотиваційного компонентів – необхідних елементів структури творчого мислення. Бо в процесі ділової гри для кожного учня характерне певне напру­ження думки, вольових зусиль, вияв емоцій. Все це допомагає дитині долати труднощі під час розв'язування певного творчого завдання, яке лежить в основі гри. Успіх на шляху подолання труднощів зміц­нює мотив досягнення, що надихає на подальшу творчу роботу.