Питання до Державної атестації з курсу

«Теоретико-методичні основи навчально-творчої діяльності молодших школярів на уроках математики»

1. Дайте характеристику поняттю «навчально-творча діяльність» та схарактеризуйте конструктивну взаємодію між учителем і учнем, як механізм творчого розвитку молодшого школяра.

2. Схарактеризуйте види навчально-творчої діяльності та методи активізації навчально-творчої діяльності молодших школярів.

3. Розкрийте поняття «завдання з логічним навантаженням». Наведіть основні типи завдань з логічним навантаженням для учнів початкової школи та схарактеризуйте загальну методику роботи над ними.

4. Схарактеризуйте методику роботи над видами понять та визначенням поняття

5. Розкрийте методику роботи над типовими задачами, що не ввійшли до програмового мінімуму.

6. Схарактеризуйте види задач на планування дій та методику роботи над ними.

Оглядові лекції до державного екзамену з курсу «Теоретико-методичні основи навчально-творчої діяльності молодших школярів на уроках математики»

1. Дайте характеристику поняттю «навчально-творча діяльність» та схарактеризуйте конструктивну взаємодію між учителем і учнем, як механізм творчого розвитку молодшого школяра.

Збагачення творчого потенціалу суспільства належить до одного з найважливіших соціально-педагогічних пріоритетів. Творчий підхід до організації навчально-виховного процесу на уроках математики в початкових класах реалізується через навчально-творчу діяльність учня.

Навчально-творча діяльність(за В.І. Андреєвим) – це вид діяльності, спрямованої на розв’язуванння навчально-творчих завдань, що здійснюється в умовах опосередкованого та перспективного керівництва з боку вчителя, результатом якої, є переважно, суб’єктивна новизна продукту. Це означає, що результатомнавчально-творчої діяльності є самовдосконалення, саморозвиток особистості, «відкриття» нового на суб’єктивному рівні, тобто винятково для себе.

Сформувати такі якості особистості, як самостійність і незалежність, що створює підґрунтя для вияву і розвитку ініціативи можливо тільки в процесі конструктивної взаємодії з учнем.

Специфіка конструктивної взаємодії в підсистемах «учитель-клас», «учитель-учень» полягає в тому, що основна увага вчителя спрямовується не на результат засвоєння певних знань, а на процес його досягнення. Важливо, щоб на уроках математики у процесі творчої взаємодії учителем та учнями в дітей поряд з логічними операціями мислення розвивалася емоційно-почуттєва сфера, образне мислення. Для цього необхідно вчителеві з перших хвилин уроку створити таку психологічну атмосферу, яка спияла б активній пізнавальній діяльності дитини. Що б створити таку атмосферу, потрібні наступні умови:

• Організація цілісного контакту з усім класом, подолання стереотипного та ситуативно-негативного ставлення до окремих учнів;

• Зменшення заборонних педагогічних вимог та поширення позитивно-спрямовуючих;

• Розуміння ситуативного внутрішнього настрою (психічного стану) учнів за зовнішніми ознаками (погляд, вираз обличчя тощо), врахування його, виявлення учнями цього розуміння;

• Вміння «транслювати» на клас власну прихильність до дітей, приязне ставлення;

• Формулювання цілей діяльності та показ шляхів їх досягнення.

Крім того, вчитель має бути наділений цілим комплексом особистісних якостей, знань, умінь та навичок. Істотними серед них є:

• любов до дітей як основу і головний засіб навчально-вихов­ного процесу;

• цілісне бачення напрямків розвивального навчання, з цент­ральною, провідною функцією розумового напрямку;

• взаємозв'язок чуттєвого і логіко-діалогічного способів пізнання;

• стимулювання учнівського самопізнання, самовиховання і самонавчання;

• використання змісту навчання, побудованого на базі світо­вої та національної культури, як засобу гуманізації, облагород-ження особистості учня;

• прогнозування ускладнень у процесі спілкування;

• схильність до оптимальності вибору спільних творчих дій;

• постійну турботу про професійне та особистісне самовдос­коналення.

На уроках математики у процесі конструктивної взаємодії з учнями учитель вчить їх формулювати правила, пояснювати і доводити правильність своїх дій.

У процесі навчання учнів самостійно знаходити та формулювати певні арифметичні властивості, закономірності можна реко­мендувати їм виконати ряд таких логічних операцій:

- спостереження явищ чи об'єктів, що вивчаються, їх пробні перетворення з метою знаходження "ключа" перетворення;

- формулювання (опис) "ключа" перетворення, тобто форму­лювання певної гіпотези (передбачення);

- перевірка сформульованої гіпотези на практиці;

- остаточне формулювання певного правила, певної власти­вості, закономірності.

Наприклад, уже в першому класі під час вивчення зв'язку дій додавання і віднімання можна запропонувати дітям самостійно знайти і сформулювати правило знаходження невідомих компо­нентів (зменшуваного, від'ємника) дії віднімання, розв'язуючи приклади з "віконечками": □ — 3 = 5; 9 — □= 2.

Можна пояснити учням, що шлях знаходження "ключа" для розв'язання даного завдання є самостійно складені приклади на віднімання, в яких усі компоненти відомі. Потім необхідно у кож­ному прикладі один із компонентів, що позиційно співпадає з "віконечком", умовно позначити як невідомий (обвести колом) і відповісти на запитання: "Яку дію треба виконати з двома відоми­ми компонентами, щоб результат дорівнював компоненту, який вважався невідомим?".

Д іти шукали "ключ" самостійно. Ця процедура мала такий вигляд:

5 – 3=2 5=3+2

7 – -4 = 3 4 = 7-3

Далі бажано, щоб учні пояснили свої дії, виконуючи такі логічні операції:

- формулювання твердження, яке передає знайдений зв'язок за­даного явища, за яким велося спостереження, з іншими явищами;

- доведення того, що знайдений зв'язок має справді стійкий, тобто закономірний характер.

Поступово в процесі конструктивної взаємодії між суб'єктами навчально-виховного процесу, особливо коли діти під керівництвом учителя "відкривають" для себе нові знання (прави­ла, закономірності, певні властивості тощо), можна сформувати в учнів уміння планувати свої дії. Спочатку учні разом з учителем промовляють вголос свої дії, які стосуються розподілу конкретної навчальної роботи на окремі етапи, добір засобів для здійснення завдань кожного етапу. Потім учні переходять до етапу внутрішнього проговорювання дій, що прогнозуються, поступово розвивається вміння планувати подумки. Для його вияву у зовнішньому плані необхідно навчити учнів усвідомлювати та розрізняти три взаємопов'язаних етапи: для чого виконується пев­на робота; які треба застосувати засоби (способи дій) для її вико­нання; в якій послідовності їх використовувати.