3.4. Організація надання допомоги

У цивілізованому суспільстві охорона психічного здоров'я є одним з пріоритетних напрямків соціальної полі­тики держави, а саме охорони здоров'я. Психічне функціо­нування різних груп населення розглядають як індикатор соціально-економічної ситуації в суспільстві.

Одним з найсерйозніших наслідків соціально-економіч­ної кризи в Україні є погіршення рівня психічного здоров'я населення [23]. В останні роки у всьому світі дедалі біль­ше уваги вчених та практиків привертають питання со­ціальної реабілітації людей з проблемами психічного здо­ров'я. На реабілітаційний потенціал системи психіатрич­ної служби впливає відсутність в Україні мережі установ, які б надавали послуги людям з проблемами психічного здоров'я саме в громаді. Найпоширенішою формою на­дання послуг людям з психічними проблемами в Україні є утримання їх на довготерміновому лікуванні у великих психіатричних лікарнях, де домінує патерналістське став­лення до пацієнта і біологічна модель лікування. Психоло­гічні та соціальні проблеми особистості з психічним роз­ладом залишаються на другому плані. В багатьох країнах до традиційних психіатричних лікарень додалася мережа служб у громаді.

Розділ З

Соціальна робота з людьми, які мають психічні розлади 65

У західних країнах за останні п'ятдесят років форми на­дання допомоги у сфері психічного здоров'я еволюціонува­ли від направлення у спеціальні заклади людей, які стражда­ють на психічні розлади, до надання їм допомоги у громаді. Це можливо за умови організації лікування в лікарнях за­гального профілю: створення відділень або кількох ліжок для гострих випадків. Така зміна базується як на необхід­ності дотримання прав людей із психічними розладами, так і на застосуванні сучасних методів лікування.

У розвинутих країнах дедалі більша кількість людей із психічними захворюваннями взагалі обходиться без пере­бування в лікарні, якщо лікування підібране належним чином, а психосоціальна допомога надається за місцем проживан­ня. Постійно апробуються нові організаційні структури й інноваційні підходи до надання таким хворим спеціалізо­ваної допомоги. У всьому цьому процесі відстежують ос­новні цілі: поліпшити якість життя людей з психічними за­хворюваннями та допомогти їм у реалізації життєвого по­тенціалу [24]. Більшість наявних у світі сучасних програм допомоги людям, які страждають на психічні захворювання, заснована на принципах позалікарняної підтримки. Систе­ма позалікарняної підтримки - це скоординована мережа спеціалістів, служб та закладів регіонального рівня, до якої залучено також громадські організації користувачів психіа­тричних служб. Основний принцип такої системи полягає у збалансованому поєднанні психіатричної допомоги та соціаль­ної підтримки [25].

Хоча лікувальні заходи виступають важливою складо­вою лікування, проте фармакологічна терапія дозволяє до­сягти лише часткового вирішення проблеми. Дедалі більше визнають необхідність лікування не лише самого захворю­вання, а й порушення життєдіяльності хворого.

Посади соціальних працівників є у психіатричних лікар­нях, службах, приватних клініках, резидентних центрах, центрах психічного здоров'я, адже психічні розлади і за­хворювання мають біопсихосоціальну природу і потребують комплексного підходу. Британський фахівець Ентоні Васс вважає, що саме соціальна робота забезпечує основні послуги догляду в громаді. Спеціалісти соціальної роботи попереджу­ють можливість зловживання щодо людей з проблемами психічного здоров'я, беруть участь у процесі реабілітації хво­рих, організовують допомогу на базі громади, працюють з хворими для них, а не «над ними» [26]. Головним завданням

Школа соціальної'роботи їм. В. І. Полтавця НаУКМА 66 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

соціальних працівників є допомога людям з проблемами психічного здоров'я свідомо контролювати і поліпшувати особисті життєві ситуації з метою довготермінової профілак­тики проявів психічних розладів і поліпшення здоров'я [27].

У розвинутих країнах створено чимало закладів гро­мадської психіатрії: центри зустрічей (клуби), кризові цент­ри, перехідні/транзитні будинки (забезпечують підтримку і надають притулок на етапі переходу з лікарні до незалеж­ного життя, не використовуючи медичних препаратів), гур­тожитки, шелтерні будинки/притулки (де є соціальні пра­цівники та інший персонал), групи захищеного проживан­ня, групи за інтересами, творчі групи і майстерні. Вони на­магаються виконувати інтегративні функції відповідно до інтересів клієнта, забезпечити умови для подолання ізо­ляції, госпіталізму. Основну роль у цих закладах відіграє соціальна реабілітація, тут проводять тренінги, індивіду­альні консультації, які допомагають навчитися вести госпо­дарство, розпоряджатися грошима, транспортом, телефоном, планувати вільний час тощо [28]. Чимало послуг надається у так званих центрах громадської психіатрії.

Однією з форм громадської психіатрії є клубні будинки (Clubhouse) або будинки-фонтани (Fountain House), запо­чатковані в США в 1950-ті роки. Вони являють собою клу­би, де колишні пацієнти знаходять оточення, що нагадує домашнє. Члени цих будинків спільно вирішують питання повсякденного життя стосовно житла, медичного обслугову­вання, пільг, адвокатського захисту своїх соціальних та ін­ших прав [29]. Ця модель спрямована на подолання бар'єрів суспільного упередження, залежності, ізоляції, які пере­шкоджають хворим громадянам брати участь у житті суспіль­ства. Важливо, що між членами і персоналом будинку на­лагоджуються рівноправні стосунки - вони колеги, а не па­цієнти і лікарі. Спільно вирішуються питання, пов'язані з діяльністю будинку, завдяки чому користувачі отримують або відновлюють втрачене почуття власної значимості, со­ціальні навички, відчувають підтримку персоналу. Саме в цьому, зокрема в особливій ролі професіоналів, які працю­ють у такій програмі, полягає інновація даної моделі соціаль­ної реабілітації.

В Україні система надання психіатричної допомоги прак­тично не змінилася з радянських часів. Можна сказати, навіть погіршилась у зв'язку зі зменшеннями фінансування психіатричних закладів. Крім того, ментальність українських

Розділ З

Соціальна робота з людьми, які мають психічні розлади 67

лікарів-психіатрів не зазнала якихось суттєвих змін. Згідно з дослідженнями Людмили Юр'євої, вітчизняна психіатрич­на служба має такі характеристики:

• орієнтація на стаціонарне обслуговування пацієнтів;

• переважно біологічна орієнтація у субкультурі психі­атрів;

• патерналістський стиль спілкування з пацієнтами, їхні­ми родичами, підлеглими;

• відсутність знань у галузі етики й права, а також на­вичок щодо їх використання;

• відсутність громадської психіатрії та інфраструктури, що забезпечувала б її успішне функціонування;

• відсутність досвіду в налагодженні продуктивної взаємо­дії між громадськими організаціями та родичами і ко­ристувачами психіатричних послуг;

• незадіяність соціальних працівників у сфері охорони психічного здоров'я [30].

Ухвалення Закону України «Про психіатричну допомо­гу», незважаючи на його початкове неоднозначне сприй­няття фахівцями, громадськістю і користувачами психіат­ричної допомоги, стало визначною подією в Україні. Адже цей документ вперше в історії вітчизняної психіатрії визна­чив організаційні й правові основи забезпечення психіат­ричною допомогою громадян, виходячи з пріоритету прав і свобод людини, а також: встановив обов'язки державних органів щодо захисту законних інтересів та створення на­лежних умов для надання необхідної психіатричної і соці­ально-правової допомоги людям з психічними розладами. Закон також гарантує встановлення квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаш­тування інвалідів унаслідок психічного розладу. Крім того, для забезпечення соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи міс­цевого самоврядування мають:

• організовувати за спеціальними програмами безоплат­не загальноосвітнє та професійно-технічне навчання;

• створювати лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування;

Школа соціальної роботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА 68 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

• організовувати гуртожитки та інші місця проживання;

• поліпшувати їхні житлові умови.

Серед важливих державних гарантій законом передба­чено фінансування психіатричної допомоги в обсязі гаран­тованого рівня та належної якості; поліпшення матеріальних і житлових умов психічно хворих; створення мережі психі­атричних закладів для надання психіатричної допомоги га­рантованого рівня; реалізацію відповідних програм у галузі психічного здоров'я.

Реалізація цього законодавства потребує впровадження відповідних програм на місцях. Так, у 2003 р. в Києві прий­нято Концепцію комплексного вдосконалення психіатрич­ної допомоги й охорони психічного здоров'я населення м. Києва. Основні напрями цієї концепції передбачають, зокрема, забезпечення доступності психіатричної допомо­ги шляхом децентралізації психіатричних закладів та тісної взаємодії медичних і соціальних районних служб.

Надання психіатричної допомоги за місцем проживання включає активізацію діяльності мережі локальних служб, котра покликана охопити широке коло проблем забезпечення базових потреб людини (харчування, житло, медичне обслу­говування, трудова зайнятість та дозвілля). З цією метою пе­редбачають створення підрозділів амбулаторного обслуговуван­ня пацієнтів медико-реабілітаційного напряму для навчання їх навичок самообслуговування й інтеграції у громаду. Йдеться про центри медико-соціальної реабілітації у структурі охорони здоров'я та соціального захисту населення. Необхідними є за­безпечення житлом з дотаціями на оплату, надання послуг з ведення домашнього господарства, створення служб професій­ної реабілітації для відновлення працездатності.

Концепція виходить з потреби створення правового поля для керівників закладів та служб, котрі займаються надан­ням психіатричної допомоги, охороною психічного здоро­в'я, реабілітацією та соціальним захистом людей із психіч­ними захворюваннями, для розвитку діяльності своїх закла­дів, укомплектування їх спеціалістами у сфері психіатрії, психології, соціальної роботи, а також відповідного фінан­сування і матеріально-технічного забезпечення [31].

Подібна програма розроблена й лікарями-психіатрами у Донецьку. її мета - проведення системи заходів, спрямованих на зміцнення стану психічного здоров'я населення Донець­кої області, попередження виникнення та розповсюдження

Розділ З

Соціальна робота з людьми, які мають психічні розлади 69

психічних розладів, поліпшення якості діагностики, ліку­вання психічних розладів, а також упровадження заходів медико-соціальної реабілітації осіб, які мають вади психіч­ного здоров'я, та надання цим особам соціально-правової допомоги. Вона, зокрема, передбачає:

• встановлення обов'язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для праце­влаштування інвалідів унаслідок психічного розладу в установленому законом порядку;

• створення лікувально-виробничних підприємств, цехів, дільниць тощо з поліпшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади;

• розробку та впровадження спільних форм роботи з територіальними центрами соціальної допомоги, гро­мадськими організаціями, волонтерами для здійснен­ня широкого кола завдань: від медичного обслугову­вання до різноманітних форм підтримки хворих вдома, у тому числі вирішення забезпечення їхніх основних потреб (харчування, житло, медичне обслуговування, посильна діяльність та дозвілля, підтримка взаємовід­носин із соціальним оточенням);

• організацію центрів соціально-медичної реабілітації соціально дезадаптованих дітей та підлітків, зокрема дітей у притулках [32].

Поява нових документів, питань, пов'язаних з наданням допомоги людям із психічними розладами, вселяє надію, що в Україні нарешті братиметься до уваги біопсихосоціальний підхід та впроваджуватимуться сучасні методики реабілітації.

Наразі соціальна робота з психічно хворими є досить важким та відповідальним завданням. Найефективнішим способом розв'язання проблеми є співпраця соціального працівника з так званою багатопрофільною (мультидисцип-лінарною) групою (командою, бригадою), до складу якої вхо­дять також: лікар-психіатр, психолог (психотерапевт), лікар загальної практики та іноді представник органів внутрішніх справ. І хоча в Україні діяльність таких груп ще не закріп­лена законодавчо, проте варто пам'ятати про необхідність розподілу відповідальності та використання відповідного професійного досвіду.

Школа соціальної роботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА 70 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ