2.5. Приклади діяльності соціальних служб

Можна навести кілька цікавих взірців роботи українських соціальних служб з дітьми-сиротами та діть­ми, які опинилася перед загрозою передачі до інтернатного закладу.

Прикладом індивідуальної роботи з вихованцями дитя­чих будинків, базованої на урахуванні потреб кожної дитини,

Школа соціальноїроботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА 46 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

може бути програма «Підтримка дітей, які виховуються в інтернатних закладах» благодійної організації «Соціальна служба "Віфанія"», створеної в 1998 р. Програма передбачає надання фінансової, матеріальної, психологічної та соціаль­ної допомоги дітям визначених дитячих будинків у Вінниці та Вінницькій області і здійснюється за такими етапами:

1. комплексне оцінювання потреб дитини, яке здійсню­ється командою, що складається з представників дитячого будинку (директор, вихователь групи, психолог, лікар) та благодійної організації (соціальний працівник, лікар). При оцінюванні враховуються потреби в одязі; додатковому хар­чуванні; медичній допомозі (лікування специфічної хворо­би, операція); навчанні та розвитку конкретних здібностей; соціальному та юридичному супроводі (значна кількість дітей не мають статусу сироти, хоча є такими, що позбав­ляє їх можливості виховання в родині усиновителів, а також права користуватися відповідною допомогою та пільгами);

2. пошук спонсора, який здійснюється працівниками благодійної організації. Потенційними спонсорами можуть бути як громадяни України та юридичні особи, зареєстро­вані в Україні, так і представники інших країн;

3. надання підтримки та відстеження змін (якщо спон­сора знайдено, з ним укладають письмову чи усну угоду про термін та умови надання допомоги. Бюджет для кож­ної дитини складається щомісяця чи щодвамісяці, порядок використання коштів визначається та контролюється ко­мандою професіоналів. Соціальний та юридичний супровід здійснюється працівниками благодійної організації. Члени команди спільно відстежують зміни, які відбуваються з ди­тиною внаслідок комплексної допомоги).

Варто зазначити, що підтримка в межах інституції на­дається тим дітям, шанси повернення яких до біологічних родин чи виховання в родинах усиновителів є невеликими. Такі діти визначаються спільно директором і вихователем закладу та соціальним працівником благодійної органі­зації. Діти ж, які мають потенційну можливість повернути­ся до біологічної родини, беруть участь у програмі реінте­грації дитини в біологічну родину чи родину найближчих родичів.

Ще одна програма, що реалізується в цій службі, має назву «Реінтеграція дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, та їхніх родин». її було розпочато у 2001 р. з метою повернення дітей з двох будинків Вінниці та Вінницької

Розділ 2

( Соціальна робота з дітьми, які залишилися без батьківського піклування 47

області до їх біологічних родин, якщо це не суперечить правам та інтересам дітей. Ця програма складається з низ­ки етапів:

1. підготовка персоналу закладу до роботи з сім'ями ді­тей (робота з працівниками дитячих будинків здійснюва­лась у вигляді індивідуальних консультацій та групових зу­стрічей. Під час останніх проводилися тренінги на теми ди­тячої прив'язаності та наслідків материнської депривації у ранньому віці, психологічного розвитку дитини тощо; а та­кож обговорення ситуацій, що склалися у дітей. Варто зга­дати про типове негативне ставлення працівників дитячих будинків до матерів, які передають дітей на виховання до подібних закладів. Стереотипи, наявні у суспільстві і в середо­вищі будинку зокрема, заважають персоналу дитячих закла­дів вірити у потенційну можливість матерів змінюватися. Існують також інші причини, через які працівники неохоче сприймають ідею реінтеграції дітей та батьків. Наприклад, фінансування дитячого будинку залежить від ступеня уком­плектованості закладу);

2. визначення дітей, які потенційно можуть повернути­ся до біологічних родин, за умови надання останнім про­фесійної соціальної та фінансової допомоги;

3. оцінювання потреб дитини та родини (оцінюються ма­теріально-побутові умови родини, морально-психологічний клімат, мотивація до виховання дитини в родині, потреби у фінансовій допомозі, психологічній підтримці, навчанні то­що, згодом спільно з клієнтами складається план втручан­ня);

4. робота з реінтеграції дитини та родини (за допомогою соціального працівника родина створює мережу підтримки; фахівець здійснює допомогу в представленні інтересів ди­тини та батьків у державних і недержавних установах та службах);

5. соціальний супровід (здійснюється з моменту повер­нення дитини до матері/родини і триває впродовж півроку ми року залежно від індивідуальних потреб) [34].

Іншим досвідом є реалізація проекту «Створення реінте-граційного майданчика повернення дітей, позбавлених бать­ківського піклування, до біологічних родин. Профілактика раннього соціального сирітства» благодійною організацією «Надія та житло для дітей». В межах проекту було створено три осередки реінтеграційного майданчика на базі акушер­ського та дитячого відділення лікарні ім. Луначарського у

Школа соціальноїроботи ім. В. І, Полтавця НаУКМА 48 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

Херсоні, а також у Херсонському обласному будинку ди­тини [35]. Завданнями осередків є: проведення психологіч­ної роботи з породіллями, які відмовилися від виховання щойно народжених дітей, а також створення можливостей для відвідування дитини у лікарні та дитячому будинку її ма­тір'ю та найближчими родичами, робота з підвищення мо­тивації до повернення дитини додому. Для цього на базі лікарні та дитячого будинку було обладнано спеціальні кімнати зустрічей родичів з дитиною, де спілкування відбувалося у невимушеному середовищі; також надавалися консультації психолога.

Що стосується роботи із запобігання бездоглядності дітей, то цінний досвід накопичили спеціалізовані соціальні служби підтримки сім'ї у Київській області, створені 2002 р. Управлінням у справах сім'ї та молоді Київської облдерж­адміністрації, Київським обласним ЦССМ та Представниц­твом Європейської дитячої благодійної організації (ЄДБО). Метою нових соціальних служб стала підтримка родинних форм виховання, попередження розпаду сімей і потраплян­ня дітей до інтернатних закладів шляхом короткочасного втручання, яке передбачає надання родинам соціально-пси­хологічної та матеріальної допомоги.

Служба здійснює соціально-правове консультування, представництво інтересів сімей у відповідних державних та недержавних структурах, індивідуальне та сімейне психо­логічне консультування, групову роботу (групи взаємодо­помоги та групи особистого розвитку), тренування навичок догляду за дітьми, ведення сімейного бюджету, допомогу в навчанні та працевлаштуванні, профорієнтовану роботу, надає за потреби матеріальну допомогу.

Робота соціальних працівників з кризовими сім'ями скла­дається з низки етапів, які відповідають фазам процесу соціальної роботи:

1. прийом і вивчення направлення до служби (вивчення документа направлення, інтерв'ювання клієнта, збір інфор­мації про клієнта від дотичних служб та установ);

2. первинне обстеження клієнта (відвідання помешкан­ня клієнта, огляд умов проживання, роз'яснення клієнтові змісту та умов діяльності служби, зустріч членів команди з метою прийняття рішення про відповідність/невідповідність потенційного клієнта критеріям програми підтримки сім'ї, офіційне повідомлення клієнта про прийняте рішення), а згодом комплексне обстеження клієнта (визначення на ко-

до 2

( ' >| ПАЛЬНА РОБОТА З ДІТЬМИ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ БЕЗ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ 49

мандній зустрічі, хто із соціальних працівників працюватиме з сім'єю, збір детальної інформації про сім'ю від її членів, дотичних установ, заповнення анкети);

3. планування догляду, укладення угоди (спільне з клієн­том планування догляду, затвердження угоди на командній зустрічі, спільний з клієнтом періодичний перегляд угоди);

4. надання допомоги клієнту (здійснення втручання, на­дання матеріальної або фінансової допомоги);

5. завершення стосунків і оцінка проведеної роботи (за­повнення соціальним працівником оціночної форми з визна­ченими індикаторами виконання, заповнення оцінювальної анкети клієнтом, надання клієнту інформації про соціальну підтримку, якою сім'я може скористатися у майбутньому), написання звіту працівниками та обговорення проведеної роботи [36].

Для вирішення проблем кризових сімей соціальні служби застосовують системний підхід, кризове втручання, соці­альну роботу, орієнтовану на вирішення завдання, гумані­стичний підхід.

Нині в нашій країні спостерігається поступовий розви­ток форм і методів соціальної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, які відпові­дають сучасним уявленням про організацію надання допо­моги цій групі клієнтів. Разом з тим для реалізації права дітей на виховання у родині потрібне становлення сімейних форм опіки, підтримка родин, де виникає загроза передачі дитини до стаціонарного закладу, впровадження ефектив­ної системи втручань у разі виявлення насильства над ди­тиною у родині.

Узагальнення

1. До дітей, які залишилися без батьківського піклування, відносять: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних дітей («дітей вулиці»). Втрата батьків або їх відсутність з моменту народження чи пізніше руйнує психіку, волю, характер і, як наслідок, впливає на фізичний та інтелектуальний розвиток дитини.

2. Соціальна робота з дітьми, які залишилися без бать­ківського піклування, спрямована на створення турбот­ливого середовища, яке допомагає дитині розвиватися,

Школа соціальної робот іа\ Н І І Іотчпци І ІаУКМА 50 РОБОТА З КОНКРГ11ІИМІ-111'УІ ІЛМИ КЛІЄНТІВ

сприяння соціалізації дитини, що Перебуває в дер­жавному закладі, запобігання ПОЯВІ бездоглядних дітей або їхньої інституціалізації.

3. У соціальній роботі відбувається поступовий перехід від ідей колективного виховання дітей, позбавлених бать­ківського піклування, до впровадження індивідуальних підходів і сімейних форм виховання.

4. Вибір практичних методів роботи з дітьми, які зали­шилися без батьківського піклування, залежить від віку дітей; форми виховання дітей (колективної, групової, індивідуальної); від осіб та організацій, які працюють з цією групою дітей.

Запитання та завдання до теми

1. Чим би ви пояснили зростання в Україні кількості дітей, які залишилися без батьківського піклування?

2. Який вплив, на вашу думку, мають стаціонарні установи на психологічний, емоційний та соціальний розвиток дитини? Що таке явище госпіталізму?

3. Які методи запобігання дитячій бездоглядності та пе­редачі дітей до інтернатних закладах ви вважаєте найприйнятнішими для України?

4. У чому полягає роль соціального працівника у соціаль­ному супроводі прийомних батьків та батьків-вихо-вателів дитячих будинків сімейного типу?

5. Які форми роботи з вихованцями шкіл-інтернатів вам відомі?

6. У чому полягає роль соціального працівника у допомозі дітям вулиці?

7. У чому полягає відмінність системи надання допомоги дітям, які залишилися без піклування батьків, що утворилась у Великобританії та США, від української системи?

8. Наведіть приклади роботи соціальних служб, що на­дають допомогу дітям, які залишилися без піклування батьків.

Використана література та джерела інформації

1. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р.

1. Державна доповідь «Про становище дітей в Україні (за під­сумками 1999 p.): Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, по-

І'озділ 2

Соціальна робота з дітьми, які залишилися без батьківського піклування 5J_

збавлених батьківського піклування».- К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000.

3. Закон України «Про охорону дитинства».

4. Там само.

5. Державна доповідь.- Вказ. вид.

6. Дитяча бездоглядність та сучасні форми психолого-соціаль-ної реабілітації дітей уразливих категорій: Матеріали наук.-практ. конф.- К., 2003.

7. Керфут М. Київський проект реабілітації «дітей вулиці»: досвід розвитку персоналу// Соціальна політика і соціальна робота.- 2004,- № 2.

8. Слуцкий Е. Г. Беспризорность в России: вновь грозящая реаль­ность // Социологические исследования.- 1998.- № 3.-С. 117-118.

9. Причини інституціалізації і майбутнє молодих людей, які залишають заклади державної опіки: Тематичне досліджен­ня.- К., 2001.

10. Діти вулиці: Психолого-педагогічні аспекти роботи з «дітьми вулиці» / Упор. О. В. Безпалько.- К., 1999.

11. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Украї­ні / За ред. І. М. Григи, Т. В. Семигіної.- К., 2002.

10. Там само.

10. Яковенко В. С. Дитина-сирота: розвиток, виховання, усинов­лення.- Кіровоград, 1997.

11. Послуги соціальних служб для дітей, молоді, різних катего­рій сімей м. Києва: Інф.-рекламна збірка / За ред. К. С. Шен-деровського, І. Я. Ткач.- К.: КМЦССМ, 2004.- 86 с

12. Вчимося жити самостійно: Навч.-метод, посіб. для роботи з учнями випускних класів інтернатних закладів / Ж. В. Пет-рочко та ін.- К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2002.-203 с

13. Козубовсъкий В. В. Соціальний захист неповнолітніх, позбав­лених сімейного виховання // Соціальна робота в Україні та за рубежем.- Доступно з: http://www.quarterly.uz.Ua/l/ 6.htm. — ~-— ~-^/

10. Соціальні служби - родині...- С. 11.

10. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підго­товки прийомних батьків/ Упор. Н. М. Комарова та ін.- К.: Студцентр, 1998.- 128 с

10. Соціальні служби - родині...- С. 77-78.

10. Шульга Т. И., Слот В., Спаниярд X. Методика работы с детьми «группы риска».- 2-е изд., доп.- М.: Изд-во УРАО, 2001- С. 111.

11. Звіт про діяльність БО «Соціальна служба "Віфанія"» за період з 1998 по 2003 рік.- К., 2004.

10. Там само.

52

Школа соціальної роботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

23. Дума Л. П., Савчук О. М. Тренінг для випускників шкіл-інтернатів// Соціальна політика і соціальна робота.- 2002.-№ 3-4- С 66-79.

24. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.07.2001 р.

25. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю.- К.: УДЦССМ, 2001.- 219 с

26. Дети улицы. Образование и социальная адаптация безнад­зорных детей: Доклад / Под. ред. А. Н. Майорова.- М.: Интеллект-центр, 2001.- 192 с.

27. Психолого-педагогічні аспекти роботи з «дітьми вулиці»: Збірник статей та методик/ За заг. ред. Толстоухової С. В., Пінчук І. М- К., 2000.

28. Рич Н. Соціальна робота з дітьми у Сполучених Штатах Америки. Особисті роздуми // Соціальна робота в Україні: теорія і практика.- 2002.- № 1.- С 92-96.

29. Работа по реабилитации детей на основе социального патроната (из опыта детского дома № 19 г. Москвы) // Практична психологія та соціальна робота.- 2003.- № 9.-С. 37-42.

30. Козубовский В. В.- Там само.

31. Соціальна підтримка сиріт: Інформ.-метод, бюлетень Укр. державного центру соціальних служб для молоді / Упор. І. Б. Іванова, І. Д. Зверева- К., 1996.- С. 26-27.

32. Причини інституціалізації і майбутнє молодих людей, які залишають заклади державної опіки.- Вказ. вид.

33. Волинець А. С. Соціальне становище дітей в Україні.- К., 2000.

34. Звіт про діяльність БО «Соціальна служба "Віфанія"».- Вказ. вид.

35. Чи зійдуться наші долі... Реінтеграція батьків і дітей: перші кроки до усвідомлення потреби / Л. С Волинець та ін.- К., 2002.- С 72.

36. Соціальні служби - родині...- С. 42-43.

_З

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ЛЮДЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

ІРОЗДІЛ