6.2. Теоретичні засади та принципи роботи

Найпоширенішими теоріями, що пояснюють існування бездомності та причини її виникнення, є струк­турна та психологічна, чи індивідуальна.

Бездомність найчастіше розглядається як стан, спричи­нений структурними чи індивідуальними факторами. Струк­турне пояснення бездомності практично не бере до уваги індивіда та його характерні особливості, а стосується ши­рокого спектра соціальних і економічних факторів - таких як роль системи соціального забезпечення та поширеність бідності, забезпечення житлом, ринку житла та наявності житла, які й призводять до виключення та спричиняють без­домність.

Індивідуальне (психологічне) пояснення включає два напрями. Відповідно до першого, індивіди відповідальні за власну бездомність і тому заслуговують на засудження та

Школа соціальної роботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА 122 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

звинувачуються. Індивіди, які визнаються бездомними відпо­відно до цього бачення, часто стереотипізуються як девіантні, бродяги, алкоголіки, жебраки тощо. Прихильники другого пояснення схильні до думки, що особи стали без­домними внаслідок особистої неспроможності чи неадекват­ності, за які вони не можуть нести повної відповідальності.

Бездомність може розглядатися й з точки зору кон­цепції аномалій соціальної поведінки та розладів поведінки людини, що вивчалися вітчизняними психіатрами Володи­миром Полтавцем та Іреною Григою. Небажані аномалії поведінки оцінюються оточуючими негативно й визнача­ються як розлади поведінки людини. Вони можуть включа­ти всі або деякі з наступних ознак: розлади процесів мислення й свідомості, непродуктивні стосунки з оточенням, пору­шення емоційного благополуччя, нестабільність соціальної ідентифікації й образу дій, нездатність дотримуватися за­гальноприйнятих стандартів зовнішнього вигляду, одягу й гігієнічних норм. Таким чином, розлади поведінки включа­ють таку поведінку людини, котра може бути об'єктом про­фесійної психіатричної діагностики, якщо оцінюється нега­тивно в даному суспільстві, особливо коли стає причиною неспокою, розгубленості або порушує хід життя людей, пов'язаних з особою, що демонструє розлади [7].

Цікавий підхід пропонують вчені - представники постмо-дерністських теорій [8], які, зосереджуючись на деконст-рукції значень та мові, роблять суттєвий внесок у розумін­ня бездомності. Так, вони звертають увагу на ту обставину, що немає чіткої межі між реальним й ідеальним значеннями дому та бездомності [9]. Дім асоціюється в уяві більшості людей з певними матеріальними умовами життя, приват-ністю, безпекою та контролем над ситуацією, стабільністю, можливістю самовираження, фізичним та психологічним комфортом. Якщо людина має все це, живучи на вулиці, то, власне, її домом і є вулиця, вона не повинна визначатись як бездомна.

Втім, є багато людей з високими матеріальними стан­дартами житла, які вважають себе бездомними і мають для цього всі підстави, бо певного постійного місця проживан­ня - «дому» в них таки немає. Щодо них визначення «осо­би без певного місця проживання» є таким, що абсолютно точно характеризує подібний стиль життя, але при цьому вони можуть мати високий соціальний статус та рівень до­ходів.

Розділ 6

123

Соціальна робота з бездомними людьми

Історично саме індивідуальне пояснення бездомності мало тенденцію до домінування. Ситуація змінюється останнім ча­сом: феміністична, структурна теорії пропонують нові ас­пекти бачення проблеми.

У цілому бездомність може бути виміряна через величину чи міру виключення з ринку житла та соціального житла. Таким чином, визначення бездомності може включати мінімалістичний підхід, котрий бере до уваги людей, які сплять на вулиці («бездахових» чи «безпритульних»). Холістичний підхід включає тих, хто проживає в притулках, інституційних закла­дах, хто має бідне чи тісне житло, яке не відповідає базовим стандартам санітарії та гігієни, не забезпечує персональної безпеки жінок, які потерпають від насильства, біженців тощо (власне бездомних та маргінально поселених). Західні дослід­ники також включають сюди людей, які живуть в автомобілях чи автофургонах, катерах, де немає можливості готувати їжу, не забезпечено належні побутові умови тощо.

Відповідно до цих теорій та підходів, соціальна робота з бездомними ґрунтується на потребі надавати індивідуаль­ну підтримку тим людям, які вважать себе бездомними, а також впливати на створення умов, які б запобігали виник­ненню та поширенню бездомності. Наріжним принципом цієї роботи виступає імпаурмент, що передбачає активіза­цію клієнта у розв'язанні власних проблем.