4.5. Приклади діяльності соціальних служб

У всьому світі батьки дітей з особливими потре­бами об'єднуються у недержавні організації, аби мати змо­гу отримувати послуги для своїх дітей на рівні громади. Багаторічний досвід роботи таких організацій свідчить про їх високу ефективність.

Скажімо, у Великобританії організація «Менкеп» стала загальнонаціональною. Вона має відділення в усіх граф­ствах; володіє мережею реабілітаційних центрів, гурто­житків для дорослих інвалідів, підприємств, майстерень; має свій друкований орган, своє видавництво. її представ­ники беруть участь у розробці законопроектів з питань допомоги інвалідам, їхніх прав, ініціюють та проводять дослідження умов життя інвалідів у державних установах,

Школа соціальної роботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА 90 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

беруть участь у конкурсах на здобуття державного фінансу­вання надання послуг інвалідам та отримують значні кошти від держави.

Історія цієї організації починалася понад 50 років тому, коли близько десяти матерів розумово відсталих дітей зібра­лися разом і вирішили влаштувати ігротеку для своїх дітей, яким бракувало спілкування. Вони добилися, щоб місцеві органи влади виділили для цього окреме приміщення, кож­на принесла з дому іграшки, склали графік, за яким працю­вала ігротека - кожна з матерів по черзі проводила занят­тя з усією групою.

Подібна історія американської організації батьків «Особ­лива дитина» із Лос-Анжелеса (США). Заснована вона та­кож була у повоєнні роки. Так само група батьків об'єдна­лася, щоб відстоювати права своїх дітей на отримання по­слуг у громаді. У перші роки бюджет організації мав лише 10 тис. доларів, у 1998 р. він становив близько 20 млн. Організація «Особлива дитина» - це велике підприємство - багатопрофільна майстерня, де працює понад 350 інвалі­дів (вартість будинку підприємства - 14 мільйонів); окре­мий центр для програми раннього втручання, що працює за фінансової підтримки держави; велика арт-майстерня, де інваліди відвідують творчі заняття - живопису, фото­графії, ліплення, розпису по тканині, та беруть участь у ве­ликих ярмарках. Кожен з таких ярмарків з продажу творів мистецтва, зроблених руками розумово відсталих інвалідів, приносить до 10 тис. доларів. Це ще й великий навчальний центр для дорослих, обладнання якого є макетом містечка: тут обладнано і реальну квартиру, і справжнє кафе, перукар­ню, магазин, автобусну зупинку тощо [17].

Цікавий досвід роботи накопичив і Центр трудової реа­білітації розумово відсталих інвалідів Києва. Цей заклад створено у 2000 р. згідно з рішенням Київради за ініціативи благодійного товариства допомоги інвалідам та особам з інте­лектуальною недостатністю «Джерела», яке отримало цільовий грант від програми «Тасіс» Європейської Комісії. Сьогодні це державний заклад, який у своїй діяльності підпорядко­ваний Головному управлінню соціального захисту населення м. Києва. Послуги тут надають інвалідам старшим 16 ро­ків, які не отримують послуг соціальної реабілітації та осві­ти в інших державних закладах за умови, що сукупний дохід на члена родини інваліда не перевищує прожиткового

Розділ 4

Соціальна робота з людьми з інтелектуальною недостатністю 91

Головною метою діяльності Центру є підготовка розу­мово відсталих інвалідів до максимально самостійного жит­тя, забезпечення їх зайнятістю та застосування трудової ре­абілітації як базового елементу адаптації у громаді. Заклад складається з двох підрозділів: 1) центру трудової реабілі­тації, де інваліди займаються такими видами діяльності, як деревообробка, ліплення з глини, лозоплетіння, лагодження взуття, виготовлення гобеленів, швейних виробів, виробів з пластмаси; 2) відділення соціальної адаптації, де розумово відсталих інвалідів, які щойно завершили допоміжну школу-інтернат, готують до роботи в майстернях і допомагають їм опанувати необхідні навички самостійного життя. Тут про­водяться такі заняття: прикладна гігієна, кулінарні навич­ки, позитивні стереотипи поведінки, побутова економіка, групова робота, виходи в місто.

Центр виконує такі завдання:

• попереджає інституціалізацію розумово відсталих до­рослих інвалідів шляхом створення умов для забезпе­чення їхньої зайнятості на рівні громади;

• організовує та проводить передпрофесійне та профе­сійне навчання для орієнтації інвалідів на працю, вироб­лення стереотипів поведінки працюючої людини, набут­тя найпростіших трудових навичок для виконання не-кваліфікованої роботи та відновлення здобутих у до­поміжній школі-інтернаті трудових навичок та умінь;

• проводить усебічне оцінювання потреб інваліда та ро­дини, складає план втручання, активізує наявні ре­сурси для виконання цього плану;

• організовує відповідно до потреб інваліда та родини реа­білітаційні послуги: веде групову та індивідуальну робо­ту з інвалідом та родиною, надає інформаційні послуги, виконує представницькі функції в інших державних закладах.

1. Інтелектуальна недостатність - доволі поширене в сві­ті явище. Особи з інтелектуальною недостатністю зазнають ризику порушення прав та бідності через знижений рівень інтелекту та соціальної адаптації, що є складовими їхнього основного діагнозу, недієздат­ність у більшості випадків та повну залежність від

92

Школа соціальної роботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

Розділ 4

Соціальна робота з людьми з інтелектуальною недостатністю 93

	13
	14
	15
	16
	17

	1.
	2
	3
	4
	5

7.

сторонньої допомоги. Такі люди зазвичай потребують пожиттєвого соціального супроводу і сторонньої до­помоги.

Практична робота з людьми з інтелектуальною недо­статністю, як і з іншими групами клієнтів, базується на теоретичних основах соціальної роботи із застосуванням традиційних індивідуальних та групових методів, групової роботи та роботи в громаді. Вона спрямована на впрова­дження холістичного підходу, попередження інститу-ціалізації та деінституціалізацію; нормалізацію; де-стигматизацію; безперервність догляду; мультидисцип-лінарний підхід; забезпечення доступних послуг у гро­маді.

Соціальна робота з клієнтами з інтелектуальною недо­статністю потребує високого рівня володіння різно­плановими знаннями та навичками. Допомагаючи клієн­там, соціальні працівники можуть виконувати різні ролі та завдання, вдаватися до різних методів роботи. Для забезпечення соціальної адаптації осіб з інтелек­туальною недостатністю у багатьох зарубіжних країнах створено розгалужену мережу закладів у громаді, спря­мованих на соціальну адаптацію, абілітацію та соціальну інтеграцію клієнтів у суспільство та громаду.

Запитання та завдання до теми

Охарактеризуйте специфічні потреби людей з інтелек­туальною недостатністю.

Які принципи надання послуг людям з інтелектуальною недостатністю вам відомі?

Які ролі може виконувати соціальний працівник у роботі з людьми з інтелектуальною недостатністю? Чому роль адвоката (представника інтересів) є особ­ливо важливою у роботі з цією групою клієнтів? Чому соціальну роботу з людьми з інтелектуальною недостатністю часто вважають виснажливою? Як, на вашу думку, можна запобігти професійному виго­ранню?

Які ресурси може залучити родина для створення мережі формальної і неформальної допомоги для розумово відсталої людини, яку вона опікує? Які заклади для людей з інтелектуальною недостат­ністю доцільно створювати в громаді?

8. Що, на вашу думку, стримує в Україні розвиток сучасних підходів до соціальної роботи з цією групою клієнтів?

Використана література та джерела інформації

1. Лист Міністерства охорони здоров'я України від 14.05.04 за № 3.49-16/634 на запит Міністерства праці та соціальної політики України.

2. Всемирный день здоровья.- ВОЗ, 2001.- С. 14.

3. Голдберг Д., Бенджемин С, Крид Ф. Психиатрия в медицин­ской практике.- К.: Сфера, 1999.- С. 217.

4. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств.-К.: Факт, 1999.- С. 200-205.

5. 2003 - European year for people with disabilities // European disability forum - www.edf-feph.org/en/events/year/year.htm.

6. Декларація ООН «Про права розумово відсталих осіб» (Резолю­ція Генеральної Асамблеї ООН 2856 (XXVI) від 20.12.1971 p.).

7. Стандартні правила щодо урівняння можливостей інвалідів ООН (Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1993 p.).

8. Рекомендації 818 (1977) Ради Європи щодо ситуації з психіч­ними захворюваннями.

9. Інструкція ВООЗ зі сприяння реалізації прав людини для осіб, що страждають на психічні розлади.

10. Zigler Е., Hodapp R. Understanding Mental Retardation.-Cambridge: University Press, 1996.- P. XI.

11. Пейн М. Сучасна теорія соціальної роботи: Пер. з англ.-К, 2000- С 1.

12. Сидоров В. Ролі та функції соціального працівника // Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред В. Полтав­ця.- К.: Видавничий дім KM «Academia», 2000.- С. 46-83. Кравченко P. I. Соціальна робота з розумово відсталими людьми: Навч. посібник.- К.: Віпол, 2001.- С. 46-48. Лист Міністерства праці та соціальної політики від 14.03.03 за № 05-86/26-10 на запит Благодійного товариства допо­моги інвалідам та особам з інтелектуальною недостатністю «Джерела».

15. Лист Міністерства освіти і науки України від 17.02.04 за № 1/12-612 на запит Міністерства праці та соціальної полі­тики України.

Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. Ткаченко М., Кравченко Р. Психіатричний діагноз у дитини: інформація для батьків.- К.: Артур-А, 1999.- 48 с.

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ЛЮДЬМИ ІЗ ЗАЛЕЖНІСТЮ ВІД

ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН

₅

РОЗДІЛ

■'.'.■■ ■■ . .. . .