4.3. Методи і методики роботи

Методи, які використовує соціальний працівник у роботі з розумово відсталими людьми, є типовими для професії взагалі. Проте для їхнього використання необхід­но мати знання про особливості клієнтів цієї групи та на­вички роботи з ними.

Звичайно, лише проживання клієнтів у громаді - найліп­ше, у своїх родинах - може бути фактором протидії со­ціальному виключенню. Тому далі мова йтиме здебільшого про роботу у закладі в громаді, який надає денні послуги, ви­вільняє одного з батьків або опікуна від необхідності 24-го-динного догляду. Послуги такого центру чи іншого анало­гічного закладу дають змогу розумово відсталій особі жи­ти в родині, а не в інтернаті. За таких умов стиль її життя може бути максимально наближений до життя типового громадянина нашої країни відповідного віку. Оптимальною робота соціального працівника первинної ланки може бути лише за умови тісної співпраці з представниками спорідне­них фахів. Не менш важливо, аби колектив закладу налаго­див стабільні ділові контакти з представниками державних та недержавних структур, які вирішують окремі аспекти проблем розумово відсталих: дільничними психіатрами та психіатричними медсестрами, психологами-консультантами, клінічними психологами психіатричних закладів, працівни­ками органів соціального захисту, працівниками психолого-медико-педагогічних консультацій, медико-соціальних екс­пертних комісій, соціальними педагогами системи центрів соціальних служб для молоді. Особливої уваги заслугову­ють також працівники громадських організацій, що вико­нують проекти з бюджетним фінансуванням, на послуги яких мають право опікувані клієнти: наприклад, проекти Червоного Хреста, Спілки самаритян, громадських організа­цій - партнерів центрів соціальних служб для молоді тощо. Ідеальний варіант соціальної роботи з розумово відста­лим клієнтом - надання послуг соціальним працівником, який працює у складі мультидисциплінарної бригади. Інши­ми членами бригади у типовому закладі, що працює з розу­мово відсталими, можуть бути представники таких фахів: соціальний педагог, клінічний психолог, психолог, який спе­ціалізується на проблемах розвитку, реабілітологи (фізичної реабілітації, мовної, трудової, терапії зайнятістю, арт-тера-пії тощо), соціальний працівник базового рівня. Психіатри

Школа соціальної роботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА 82 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

та психіатричні медсестри здебільшого не входять до скла­ду бригад - адже розумово відсталі клієнти у будь-якому разі перебувають на обліку системи захисту психічного здоров'я, отримують кваліфіковану медичну допомогу діль­ничного психіатра. Введення медичних фахівців до штату багатопрофільного закладу означає дублювання ресурсів. Окрім того, склад бригади залежить від типу закладу та його завдань: наприклад, якщо заклад спеціалізується на наданні денних послуг розумово відсталим клієнтам із супутніми проблемами - розладами поведінки чи епілепсією, то мож­ливе введення посад лікаря-психіатра, психіатричної мед­сестри та дієтолога (у зв'язку з організацією харчування клієнтів).

Досі в Україні робота мультидисциплінарних бригад у закладах за місцем проживання - рідкісне явище і трапля­ється, здебільшого, як експеримент. Тому важливо від само­го початку планувати створення тих закладів, де кошти ви­трачалися б оптимально: для задоволення реальних потреб клієнтів і для досягнення позитивних якісних змін у їхньо­му житті.

Впроваджуючи таку форму роботи, варто пам'ятати точку зору досвідчених західних науковців: «Хоча фахівці вивчили функціонування розумово відсталих людей під час виконання багатьох завдань і за різних обставин, часто складається враження, що різні дисципліни залишаються віддаленими одна від одної» [10]. Щоб уникнути повторення чужих помилок, від самого початку планування роботи со­ціального працівника у закладі за місцем проживання клієнта важливо:

• чітко обмежити його функції та завдання;

• розмежувати функції денного/резидентного закладу та інших споріднених державних або недержавних структур;

• уникати дублювання функції соціальних працівників двох чи більше закладів у роботі з одним клієнтом, а для цього - внести до переліку посадових обов'язків со­ціального працівника контакти з працівниками відпо­відного рівня споріднених структур для координації зусиль під час роботи з конкретним випадком;

• установити та вдосконалювати правила взаємодії між різними фахівцями в межах однієї агенції.

Кваліфіковані соціальні працівники, які працюють безпо­середньо з розумово відсталим клієнтом та його родиною,

Розділ 4

Соціальна робота з людьми з інтелектуальною недостатністю 83

надають послуги клієнтові з урахуванням обмежень, вста­новлених завданнями конкретного закладу, адже «праців­ник та клієнт будують соціальну роботу в контексті конк­ретної агенції, на базі якої надаються послуги» [11].

Допомагаючи клієнтам, соціальні працівники можуть виконувати різні ролі та завдання:

• брокера громадських послуг (збір та систематизація інформації щодо фактичних та потенційних ресурсів гро­мади, які можна використати для задоволення потреб розу­мово відсталих клієнтів; вивчення потреб окремого клієнта та спектра потреб групи клієнтів конкретної агенції, іденти­фікація агенцій та програм, де можна задовольнити увесь спектр потреб групи; встановлення одноразових та постій­них контактів з агенціями та програмами у громаді для за­доволення конкретних потреб клієнтів);

• учителя соціальних та адаптивних умінь (навчання осіб з інтелектуальною недостатністю соціальних і повсяк­денних життєвих навичок, вироблення у них позитивних стереотипів поведінки, допомога у зміні поведінки; вклю­чення превентивних заходів);

• консультанта-клініциста (консультування клієнтів, їхніх опікунів та батьків з метою психосоціальної оцінки і діагностики; спонукання клієнта (родини) на самостійні дії у формулюванні проблем, виборі варіантів їх розв'язання; інформування про потенційні ресурси громади);

• керуючого справами клієнта (оцінювання потреб клієнта; складання плану втручання для задоволення по­треб у межах можливостей соціальної служби або плану догляду; координація дій усіх соціальних служб щодо на­дання послуг окремому клієнту та родині за планом; конт­роль за наданням послуг; захист прав та представництво інтересів клієнта; надання безпосередніх послуг у веденні господарства, бюджету, встановленні соціальних контактів тощо);

• упорядника робочого навантаження (планування по­слуг, розподіл часу на надання послуг, контроль за якістю забезпечення сервісних послуг, обробка інформації);

• агента з питань соціальних змін (представництво інтересів клієнта перед адміністраціями окремих закладів та органами самоврядування, недержавними організаціями, засобами масової інформації з метою досягнення змін у став­ленні до вирішення проблем конкретного клієнта або групи клієнтів агенції, координація зусиль клієнтів, спрямованих

Школа соціальноїроботи ім. В. І. Полтавця НаУКМА 84 РОБОТА З КОНКРЕТНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

на досягнення соціальних змін, ініціювання дій, що приводять до соціальних змін у різних громадських та державних струк­турах);

• адвоката клієнта (збір та систематизація інформації про гарантовані державні послуги, пільги та допомогу з боку регіональних та муніципальних органів влади; орга­нізація систематичного групового інформування про нові можливості отримання державної допомоги, підготовка інформаційних листівок, групове консультування; здійсню­ване особисто або по телефону індивідуальне консульту­вання окремих клієнтів щодо гарантій держави для задово­лення їхніх потреб, оскарження дій посадових осіб, нефор­мальних джерел допомоги; консультування щодо викорис­тання ресурсів громади; представництво інтересів клієнта на його прохання або на прохання батьків чи опікунів для отримання послуг, матеріальної допомоги, у ході оскар­ження дій посадових осіб);

• аніматора (забезпечення заходів, покликаних реалі­зувати творчий потенціал клієнта шляхом організації структурованого дозвілля, організація комунікативної активності клієнтів, надання інформації про можливості використання ресурсів громади для проведення організованого дозвілля, ознайомлення з населеним пунктом, де мешкає клієнт);

• соціального менеджера (розробка та поширення інформаційних матеріалів про агенцію, залучення нових клієнтів з цільової групи, консультування родини розумово відсталої особи щодо ресурсів громади, які можна залучи­ти для задоволення потреб інших членів родини, підтримка контактів зі спорідненими агенціями на рівні працівників первинної ланки);

• помічника клієнта (надання сервісних послуг, пов'я­заних з комунально-побутовим, продовольчим і медичним обслуговуванням) [12, 13].

Робота соціального працівника первинної ланки з ро­зумово відсталим клієнтом та його законним представни­ком або доглядальником є вкрай виснажливою. У ній часто трапляються стресові ситуації. Особливими чинниками про­фесійного вигорання у роботі саме з цією групою клієнтів є необхідність багаторазового повторювання одноманітних дій, навчальних та побутових інструкцій, незначні резуль­тати або й повна відсутність результатів роботи у ролі вчи­теля соціальних та адаптивних умінь, неможливість задо­вольнити потреби клієнтів через недосконалість соціальної

Розділ 4

Соціальна робота з людьми з інтелектуальною недостатністю 85

політики щодо організації державних послуг розумово відста­лим клієнтам, значні поведінкові розлади у великої кількості клієнтів, необхідність працювати з агресивними клієнтами тощо.

Звичайно, як професіонал соціальний працівник пови­нен працювати над самооцінкою, особистісним професій­ним розвитком, підвищенням рівня професійних якостей.

Соціальна робота з клієнтами з інтелектуальною недостат­ністю є різноманітною і багатогранною. Вона потребує висо­кого рівня володіння загальними знаннями та навичками фаху. Проте зміст роботи передбачає знання особливостей цільової групи та відпрацювання традиційних навичок саме в ході практичної роботи з розумово відсталими людьми.