Засудження.

Засуджуючи правопорушників віком до 18 років, суд керується певними принципами. По-перше, вироки повинні відповідати серйозності проступку, а у випадку сексуальних образ і тих дій, які мають насильницький характер, особливо беруться до уваги питання необхідності захисту громадськості від подальших протиправних вчинків неповнолітнього. По-друге, суди загалом продовжують керуватися відомим принципом, встановленим згідно Закону про дітей та молодь (Children and Young Persons Act) від 1933 року, який вказує на те, що маючи справу з неповнолітніми правопорушниками, вони повинні першочергово турбуватись про добробут і благо дитини або молодої особи, хоч, як відзначалось нами раніше, починаючи з 90-х років, роль цього принципу у судочинстві суттєво знизилась. По-третє, у випадку з відповідачем віком до 15 років вимагається, щоб батьки були присутні на судовому засіданні, і були готові сплатити призначений штраф або певну компенсацію. Суди також зобов’язують батьків звертати більше уваги на виховання своїх дітей, контролювати їх поведінку з метою запобігання подальших протиправних дій. Четвертий принцип стосується визнання спеціального статусу 16-17 річних, які перебувають на перехідному етапі між дитинством і дорослістю. Для таких осіб гнучкий і виважений підхід щодо засудження є особливо необхідним.

Більшість процедур стосовно молодих людей, яким ще не виповнилося 18 років, але вони вже не вважаються підлітками, відбувається в спеціально створених судах-магістратах, відомих як молодіжні суди (на відміну від судів у справах неповнолітніх). Процедура в молодіжних судах, яка є дорадницькою за своєю природою, простіша і менш формальна, ніж в судах для дорослих. Цікаво відзначити, що представники громадськості не мають право бути присутніми на засіданнях молодіжного суду, але пресі це дозволено і вона має повноваження повідомляти про хід і результати судового процесу. Однак, такі публікації в пресі не повинні вказувати прізвища конкретних осіб, якщо суд офіційно не дозволив цього. Судді в молодіжний суд вибираються з членів спеціальних рад при муніципалітеті. Суд складається не більше, ніж з трьох суддів, щонайменше однієї жінки і одного чоловіка. Зазвичай, ці судді не отримують платні, є представниками громадськості і залежать від юристів-професіоналів у вирішенні складних правових питань. Проте у багатьох великих містах призначаються оплачувані судді молодіжного суду. Вони є професіоналами з відповідною юридичною кваліфікацією.

Перед винесенням рішення про ув’язнення, відповідно до закону Про кримінальне правосуддя (Criminal Justice Act) від 1991, суд повинен розглянути «попередній звіт» (pre–sentence report). Цей звіт, який готує службовець з питань взяття на поруки або соціальний працівник, має на меті досягнути спільної думки стосовно найбільш адекватного вироку для правопорушника, і базується на інформації про правопорушника та обставини проступку, включаючи пом’якшуючі фактори правопорушення. Вперше національні стандарти для формування такого звіту були опубліковані в 1992 році, а нові стандарти – у 1995 році. Метою звіту не є надання рекомендацій і вказівок суду щодо відповідного вироку, а скоріше – звернути його увагу на різні можливості розгляду випадку. На практиці суди рідко обходяться без такого звіту [240, c.110-111].

Іноді, зважаючи на конкретні обставини, справи неповнолітніх розглядає Королівський суд (Crown Court), а не молодіжний (Youth Court). Ці обставини включають такі аспекти: неповнолітнього звинувачено у вбивстві; неповнолітнього звинувачено у правопорушенні, за яке особа віком 21 рік може бути ув’язнена до щонайменше 14-ти років; неповнолітнього звинувачують в непристойному нападі на жінку(сексуальних домаганнях); неповнолітнього звинувачують у скоєнні злочину спільно з особою віком 18 років (справу якої може розглядати суд для дорослих).

Вироки для осіб віком 10-18 років можуть бути віднесені до таких видів:

• звільнення звинуваченого від кримінальної відповідальності;

• фінансове покарання;

• суспільні вироки;

• вироки про ув’язнення.