18. Боротьба руських та литовських князів за збереження незалежності. Гродельська унії

Проти Кревської унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним братом Ягайла, яка домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави (див. Городельська унія 1413). У 1392 за Острівською угодою Ягайло був змушений визнати Вітовта своїм намісником, a 1398 Вітовт проголошує себе повновладним Великим князем Литовським під номінальнoю зверхністю польського короля, чим фактично розриває Кревську унію.

У 1392 р. Він став Великим князем Великого князівства литовського. Вітовт зберіг старі традиції: українці мали рівні права із литовцями, вільно існували православна церква і українська та білоруська мови. Проте поступово звужуються права удільних князівств у зв'язку з початком централізації держави. Щоб уникнути роздробленості й міжусобних воєн, Вітовт почав призначати в удільні князівства дрібних бояр на посади князів. Ці бояри, володіючи своїми землями з волі великого князя, були для нього більш вірними союзниками, ніж знать. Ця змін обурила знатних феодалів.

Городе́льська унія 1413 — угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городлі на річці Західний Буг.

Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Разом з тим визнавалася політична зверхність польського короля, який мав стати великим князем литовським після смерті Вітовта. Городельська унія передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, а також зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.

Після перемоги над Тевтонським орденом князь Вітовт проводив політику, спрямовану проти посилення Московської держави. У 1422р. Вітовт повернув Литві Жемайтію, потім відвоював у татар Південну Подолію, розширивши свої володіння до Чорного моря. У 1430 р. Вітовт помер.

Його наступником став молодший брат Свидригайло, який виступив за скасування Кревської унії. У цей час Польща окупує Подолію та Волинь. Частина литовської знаті виступила проти Свидригайла, підтримавши молодшого брата Вітовта Сигізмунда. Сигізмунд підтримував курс на зближення із Польщею і проголосив об'єднання з нею. Між прибічниками Свидригайла та Сигізмунда розпочалися війни, наслідком яких став перехід Подолії до складу Польщі.

19. Польська експансія на українські землі 14-16 ст. Люблінська унія.

Галичина і частина Волині в 14 ст. підпали під владу Польщі. Через дев'ять днів після смерті князя Болеслава король Польщі Казимир вступив з військами до Галичини. Однак його наступ зустрів спротив.

Починаючи з XIV ст., Польща намагалася заволодіти всіма українськими землями шляхом поглинання всього Великого князівства Литовського. У XVI ст. для об'єднання двох держав склалися всі умови. Упродовж XV—XVI ст. Польща перетворилася на шляхетську республіку.

Влада короля обмежувалась сеймом. Виборному королю заборонялось ухвалювати важливі рішення без його згоди.

Прибічниками польсько-литовської унії були представники української, білоруської і литовської шляхти, яка бажала мати рівні права з польською та обмежити сваволю магнатів, а також полегшити свою військову повинність, тоді як в Польщі існувало наймане військо, що утримувалось за рахунок спеціального податку.

До зовнішніх причин, що підштовхували Литву до унії з Польщею належала загроза з боку Московської держави, внаслідок якої остання відібрала у Литви Смоленськ (1513) та Полоцьк (1563). У січні 1569 р. у Любліні відкрився сейм польської і литовської знаті. Незважаючи на гостру боротьбу, 1 липня 1569 р. Люблінську унію між Литвою і Польщею було укладено. За її умовами Польща і Литва утворювали єдину державу Річ Посполиту на чолі з одним виборним королем, єдиним сеймом і грошовою одиницею. Польські феодали дістали право володіти землями у Литві. Окремими залишались герб, печатка, місцева адміністрація, фінанси, військо. Але майже всі українські землі увійшли до складу Польщі і були поділені на шість воєводств: Руське (з центром у Львові), Белзьке, Волинське (з центром у Луцьку), Київське, Подільське (з центром у Кам'янці) та Брацлавське (з центром у Брацлаві)