16. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

Першими письмовими творами у Київській Русі були літописи — зведення записів про історичні події, викладені у хронологічній послідовності. Найдавнішим літописом, що зберігся до наших днів, є «Повість минулих літ», створена на початку XII ст. на основі давніших літописів, що до теперішнього часу не збереглися. Літописи є основним джерелом з історії Київської держави IX—XIII століть. Особливе місце в давньоруській літературі посідає «Слово о полку Ігоревім», написане на основі конкретного історичного факту. Невідомий автор цього твору закликав князів забути міжусобиці й об'єднатися в ім'я захисту рідної землі.

Розвиток літератури Київської Русі був безпосередньо пов'язаний із поширенням освіти, створенням бібліотек. Вже за часів Володимира Великого існувала державна школа і школа при Софіївському соборі. Ярослав Мудрий створює першу відому на Русі бібліотеку

Архітетура

Значного розвитку набула архітектура. При Володимирі Великому була побудована Десятинна церква, прикрашена фресками і мозаїкою. 1037 р. зведено найбільший храм Київської Русі — Софіївський собор. За його зразком у Чернігові було збудовано Спаський собор, у Новгороді та Полоцьку — Софіївські собори. Ярослав Мудрий спорудив у Києві Золоті ворота.

Живопис

В усіх великих містах існували іконописні майстерні. Розвивається книжкова мініатюра. Чудовими заставками і мініатюрами було прикрашене «Остромирове Євангеліє», написане в XI ст.

Значного розвитку набуло ювелірне мистецтво. Київські майстри володіли різними способами обробки коштовних металів — зерню, сканню, філігранню, смаллю.

У культурному житті Галицько-Волинської держави значну роль відігравала церква, оскільки її установи були центрами освіти. Писемність поширювалась не тільки серед знаті, але й серед простих людей, про що свідчать численні знахідки берестяних грамот і бронзових писал. В Галицько-Волинській державі було створено і переписано багато книжок. Велика книгописна майстерня існувала при дворі волинського князя Володимира Васильовича (1270—1289), який багато знався на різних науках. Як і в Київській державі, тут велось літописання. Галицько-Волинський літопис, створений тут, є основним історичним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства з початку до кінця XIII ст. Архітектура краю була представлена кам'яними фортифікаційними спорудами з великою кількістю башт. Такі замки у другій половині XIII ст. будувалися в Луцьку, Кременці, Олеськові, Хотині тощо. У містах Галичини — Перемишлі, Звенигороді, Галичі, застосовуючи різьблені орнаменти, будувалися з білого каменю церкви. Найбільшим білокам'яним храмом у Галичі був збудований у середині XII ст. Успенський собор. Нові ідеї в архітектурі з'явилися у XIII ст. Вони відобразились у спорудженні урочистих храмів: церков Успіння у Холмі, храмів Івана Богослова та Дмитра у Луцьку (кінець XIII ст.), церкви Миколи у Львові, церкви Василя у Володимирі-Волинському. В їхній архітектурі перепліталися візантійсько-руський та готичний стилі.

Під впливом київського розвивався галицько-волинський іконопис. До сьогодні збереглася ікона волинської Божої Матері кінця XIII—XIV ст. з Покровської церкви у Луцьку. Популярна в Польщі Ченстоховська ікона Божої Матері («Матка Боска Ченстоховська») була створена у XIV ст. в місті Белзі на Галичині.

Отже, культура Галицько-Волинської держави відзначалась поєднанням слов'янської спадщини й впливів Візантії, Західної та Центральної Європи. За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинське князівство посідало помітне місце серед сусідніх народів.