14. Утворення Галицько-Волинської держави. Роль князя Романа Мстиславовича

Володимиро-Волинське князівство в 12 ст. відокремилося від Києва, стало самостійним. Князь Роман Мстиславович домігся зміцнення князівської влади, поставив за мету об’єднати Галицькі і Волинські землі.

У 1199 р. Галицьке і Володимиро-Волинське князівство об’єдналися в одне – Галицько-Волинське князівство. Перший князь Галицько-Волинського князівства Роман Мстиславович захопив Київ і прийняв титул Великого князя в 1203 р. У внутрішній політиці Роман зосередив увагу на зміцненні княжої влади, тобто ослабленні бояр, багато з яких він відправив у заслання чи стратив. Його улюбленим прислів'ям було «Не вбивши бджіл, не поласуєш медом». Як і в інших країнах Європи, союзниками князя в боротьбі з олігархією виступали міщани та дрібні бояри. Проте найбільшу славу Романові принесли його успіхи в зовнішній політиці. В 1203 р., об'єднавши Волинь із Галичиною, він завдає поразки своїм суперникам із Суздалі й оволодіває Києвом. Відтак під владу одного князя потрапили всі, за винятком Чернігівського, українські князівства: Київське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Здавалося, от-от має відбутися об'єднання всіх колишніх київських земель, що складають територію сучасної України. Враховуючи те, наскільки князь Роман наблизився до здійснення цієї мети, сучасні українські історики відводять йому у своїх дослідженнях особливе місце.

Щоб захистити українські князівства, Роман провів ряд успішних походів на половців, разом із тим він заглибився далеко на північ у польські та литовські землі. Прагнення розширити межі своїх і без того величезних володінь стало причиною його смерті. В 1205 р., йдучи польськими землями, Роман потрапив у засідку й загинув. Територіальне об'єднання, яке він створив, протрималося всього шість років — занадто короткий час, щоб із нього могло викристалізуватися якесь стійке політичне ціле. І все ж сучасники Романа на визнання його видатних досягнень називали його «Великим» і «повелителем усієї Русі».

У 1205 р. князь Роман загинув у бою. Бояри вигнали його дружину і малолітніх дітей. Галичину захопили Польща та Угорщина під приводом захисту прав дітей Романа на престол.

15. Данило Галицький. Розквіт та занепад Галицько-Волинської держави

У 1205 р. князь Роман загинув у бою. Бояри вигнали його дружину і малолітніх дітей. Галичину захопили Польща та Угорщина під приводом захисту прав дітей Романа на престол. Син Романа Мстиславича Данило в 20 років почав боротьбу за відновлення держави, створеної батьком. Молоді Данило та його брат Василько почали «збирати докупи» землі, якими колись володів їхній батько. Насамперед Данило утвердився на Волині (1221), де його династія й далі користувалася прихильністю як у знаті, так і у простого люду. Лише у 1238 р. він зміг повернути собі Галич і частину Галичини. Наступного року Данило здобув Київ і послав свого тисяцького Дмитра захищати місто від монголо-татар. Тільки у 1245 р., після рішучої перемоги у битві під Ярославом, він остаточно підкорив собі всю Галичину. Таким чином 40 років знадобилося к нязеві Данилу, щоб повернути володіння батька.

Узявши собі Галичину, Данило віддав Василькові Волинь. Попри такий поділ обидва князівства продовжували існувати як одне ціле під зверхністю старшого й діяльнішого князя Данила. У внутрішній політиці Данило, як і його батько, для противаги боярам прагнув забезпечити собі підтримку серед селян та міщанства. Він укріпив багато існуючих міст, а також заснував нові, в тому числі в 1256 р. Львів, названий так на честь його сина Лева. Для заселення нових міських осередків Данило запросив ремісників та купців із Німеччини, Польщі, а також із Русі. Багатонаціональний характер галицьких міст, що аж до XX ст. залишався їхньою типовою рисою, посилювався великими вірменськими та єврейськими общинами, що із занепадом Києва прийшли на захід. Для захисту смердів від сваволі бояр по селах призначалися спеціальні урядники, формувалися військові загони із селян.

У 1241 р. монголо-татари вторглись до Галицько-Волинського князівства. Хан зажадав, щоб Данило з’явився в столицю Золотої Орди. Галицько-волинське князівство було проголошено залежним від Золотої Орди. Данило Романович звернувся до папи Римського з проханням організувати хрестовий похід проти Золотої Орди. Допомогу пообіцяли, але похід не був організований.

У 1254 р. у битві під Ярославлем війська Данила Романовича здобули перемогу над угорськими військами, що підтримували галицьких бояр. 40-річна боротьба за єдність Галицько-Волинського князівства була завершена. У 1254 р. князь Данило прийняв королівський титул. Галицько-Волинське князівство стало державою.

Виникнення Львова пов'язане із шлюбом сина Данила Галицького, Лева, з угорською королівною (місто назване на честь Лева). Львів складався з двох частин: укріпленої фортеці на горі та посаду (подолу). Перша згадка про будівництво міста датована 1256 р..

У 1259 р. Галицько-Волинську державу сильно-зруйнували монголо-татари: у всіх містах були знищені укріплення.