13. Татаро-монгольська навала та її значення в історії України

На початку 13 століття в центральній Азії відбувалися процеси і явища, яким судилося зіграти величезну і визначальну роль у долях Середньої Азії, Кавказу, Ірану і Східної Європи.

Вони справили помітний вплив на хід світової історії взагалі. На межі 12 і 13 ст. об’єдналися численні племена монгольських скотарів, що кочували на величезних просторах Сибіру, у Забайкаллі.

Новоутворене об’єднання союзів монгольських племен, майбутню державу, у 1206 очолив енергійний і здібний політик і воїн Чингізхан.

У історичні джерела цей народ увійшов під ім’ям монголів або татар. З самого початку ця квазі-держава зорієнтувалася на грабунок близьких і далеких сусідів та завоювання не тільки неосяжних, малозаселених просторів Азії, а також і Європи з метою створення світової імперії.

Однією з перших увагу Чингізхана і його оточення привернула Східна Європа. Уже в 1207 він послав старшого сина Джучі підкорювати племена і народи, що жили на північ від річки Селенга і в долині річки Іртиш (притока Обі). До складу майбутнього «улусу Джучі» були заздалегідь включені й землі Східної Європи, які ще тільки планувалося завоювати.

Персидський історик кінця 13 — поч. 14 ст. Рашид-ад-Дін, який спирався на невідомі нині монгольські й китайські джерела, повідомив, що Джучі за велінням Чингізхана повинен був вирушити з величезним військом завойовувати всі області Півночі.

Серед цих областей була і земля «Рус». Спочатку монгольська верхівка не мала досить сили, щоб підкорити Східну Європу. Основні сили Чингізхана надовго застрягли в Китаї та інших країнах Азії, які вони почали завойовувати.

КАЛКА, БИТВА НА РІЧЦІ 1223— перше збройне зіткнення Русі з монголами 28 трав. 1223. Після того, як 20-тис. монгол. кіннота під проводом Джебе і Субедея вторглася в причорномор. степи й розгромила половців, уцілілі половецькі хани звернулися за допомогою до рус. князів, і ті на «снемі» (з’їзді) в Києві (лют.—берез. 1223; див. Київський з’їзд князів 1223) вирішили підтримати сусідів. Похід рус. полків у степ очолили вел. кн. київ. Мстислав Романович, галицький кн. Мстислав Мстиславич і черніг. кн. Мстислав Святославич. Після вдалих авангардних боїв з ворогом рус.-половецьке військо зустрілося з осн. силами монгол. кінноти на березі р. Калка (нині р. Кальчик, притока Кальміусу). Мстислав Мстиславич галицький разом із половцями атакував ворога, не узгодивши свої дії з ін. князями. Вел. кн. київ. Мстислав Романович не брав участі в битві. Дружина Мстислава Мстиславича зім’яла монголів, але половці не витримали удару дисциплінованої ворожої кінноти, побігли і зруйнували бойовий порядок рус. полків. Довелося відступити і Мстиславу Мстиславичу, і його зятеві Данилові Галицькому, тоді волин. князеві. Мстислав Романович сподівався відсидітися в укріпленому таборі, який монголи спочатку безуспішно штурмували протягом трьох днів, а згодом вдалися до хитрощів— пообіцяли у випадку капітуляції відпустити князів з військом додому. Мстислав Романович і дехто з ін. князів пристали на цю пропозицію, однак, після того як вони залишили укріплення табору, монголи перебили і їх, і багато воїнів. Київська Русь одержала перше попередження про наближення зі Сходу нечуваного, «тьмочисленного», хитрого і неймовірно сильного ворога. Однакрус. князі, які загрузли в міжусобних чварах, не надали особливого значення поразці на Калці.

Русь зазнала Монголо-татарської навали в 1237–1241 роках. Протягом зими 1237–1238 років військо Монгольської імперії завоювало Рязанське та Владимиро-Суздальське князівства та всі Північно-Східні землі Київської Русі. У 1239 році монголи оволоділи Переяславом Руським і Черніговом, а в грудні 1240 року штурмом здобули Київ і майже повністю зруйнували його Горішнє місто. Оборону міста здійснював воєвода Дмитро. Протягом наступного 1241 року були завойовані Галицька та Волинська землі.

Загарбання Давньої Русі військами хана Батия стало можливим завдяки їхній багаторазовій чисельній перевазі над руськими князівськими дружинами і народним ополченням.

Одна з причин поразки полягала у розрізненості князівських дій, в непідготовленості більшості міст до оборони. Батиєва навала принесла неймовірні нещастя давньоруському народові, уповільнила його розвиток, відкинула Русь на кілька століть назад. Встановилося ординське іго, яке законсервувало феодальну (удільну) роздрібненість, перешкоджало централізації земель і відродженню державності.