118. Конституційний контроль.

Однією з особливостей державного ладу багатьох країн є наявність конституційного контролю. Поняття конституційного контролю має кілька тлумачень. Іноді конституційний контроль визначають широко: як діяльність парламенту, глави держави, судів або інших органів, пов’язану з вирішенням питання відповідності конституції різних нормативно-правових актів або тільки законодавчих актів. У деяких випадках йдеться про здійснення конституційного контролю самим народом шляхом референдуму. Найбільш прийнятним є вузьке трактування, за яким він сприймається насамперед як оцінка судами загальної або спеціальної юрисдикції нормативно-правових актів на предмет їхньої відповідності Конституції. Від такої оцінки залежать можливості застосування цих актів або навіть їх існування. Наведеному визначенню відповідають реалії державно-політичного життя. У багатьох країнах поняття конституційного контролю означає не тільки функцію загального або спеціального суду, а й окремий інститут, який ототожнюється з відповідними органами і з сукупністю правових норм, що регламентують їхню організацію та діяльність. Вперше судову функцію конституційного контролю було визнано в США ще на початку 19ст. основою для цього стали рішення Верховного суду. В подальшому встановився відповідний звичай, хоча в Конституції США нічого не зазначено про таку функцію судів, але незважаючи на це, судова функція конституційного контролю розглядається як один з найважливіших елементів системи стримувань і противаг, що доповнює принцип жорсткого поділу влад. До кінця 19ст. судова функція конституційного контролю була сприйнята в ряді країн Латинської Америки та Європи. Новий етап у розвитку конституційного контролю почався після першої світової війни, коли в 20-ті р. 20ст. в ряді країн були створені конституційні суди. Але справжнє визнання цей інститут одержав після другої світової війни, коли він знайшов відображення в більшості новітніх конституцій. Відповідний інститут сприйнятий майже у всіх країнах Центральної та східної Європи, і в тих, що утворились на теренах колишнього СРСР. Характер і зміст конституційного контролю багато в чому визначається природою органів, які його здійснюють. Існує дві основні моделі організації конституційного контролю: американська та європейська.

За умов американської моделі відповідними повноваженнями всі суди загальної юрисдикції.. наприклад, у США рішення будь-якого загального суду з питань конституційності закону або окремих його положень стає обов’язковим у межах його територіальної юрисдикції. За умов апеляції остаточне рішення приймає ВС США, воно є обов’язковим на всій території держави. Модель організації конституційного контролю, за кою відповідні питання вирішуються практично всіма судами загальної юрисдикції, називається також децентралізованою або дифузивною моделлю. Її характеризує тлумачення конституційного контролю як суто правової функції. В теорії це означає відмову від розгляду судами політичних питань, пов’язаних зі змістом законів та їх застосуванням. Крім США така модель застосовується в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Японії. Наступним різновидом американської моделі організації конституційного контролю є така модель, за якою функція контролю належить не всім загальним судам, а тільки вищому суду. Ця модель реалізована в Австралії, Естонії, Індії, Ірландії, Канаді, Швейцарії. В усіх цих країнах оцінку конституційності законодавчих актів дає верховний суд, цей орган може мати й іншу назву, але у будь-якому випадку такий суд є органом загальної юстиції і конституційний контроль становить не єдину його функцію. Іноді функція конституційного контролю надана не всьому верховному суду в цілому, а його спеціальній палаті. Існують країни, де для розгляду відповідних питань передбачене створення спеціального складу верховного суду.

Наступною моделлю організації конституційного контролю є так звана європейська або австрійська модель. Її характеризує наявність у державному механізмі спеціалізованого судового органу, відокремленого від судів загальної юрисдикції. Головним завданням цього органу – конституційного суду є оцінка конституційності законодавчих актів, хоча він наділений і рядом інших повноважень. Видатну роль в обґрунтуванні європейської моделі організації конституційного контролю відіграв відомий теоретик права – Ганс Кельзен. Він був одним з творців конституційного суду в Австрії, деколи цю модель називають також кельзенівською. За цією моделлю контрольні повноваження належать єдиному органові конституційної юстиції, який не має зазвичай ієрархії підпорядкованих йому органів. Але у федеративних державах крім федерального конституційного суду, створюються також конституційні суди суб’єктів федерації (РФ, ФРН). Органи конституційної юстиції як правило називаються конституційними судами, хоча зустрічаються й інші назви. Наприклад, у Франції, Казахстані та деяких інших країнах відповідні повноваження належать органам квазі судового характеру – конституційним радам.

119. Ф-ції і повноваження КСУ

Основними функціями КСУ є вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів КУ і офіційне тлумачення КУ та законів України.

Згідно КУ та закону України “Про Конституційний суд України” до повноважень КСУ належить прийняття рішень і дача висновків у справах щодо:

1. конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів Президента України, актів КМУ, правових актів АРК;

2. відповідності КУ чинним міжнародним договорам України або тм міжнародним договорам, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість;

3. додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

4. офіційного тлумачення конституції і законів України.

До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Підставами для прийняття КСУ рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є їх невідповідність КУ; порушення встановленої процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Згідно ЗУ “Про КСУ” суддя КСУ має право витребувати від ВРУ, Президента України, Прем’єр-міністра, Генерального прокурора, суддів, місцевих органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності… ухилення від дачі.