
- •21.Підприємство як основний суб»єкт реалізації нововведень
- •22.Методи організації забезпечення інноваційних процесів на підприємстві
- •23.Поняття та особливість інноваційної стратегії
- •24.Типи інноваційних стратегій
- •25. Розроблення і обґрунтування інноваційної стратегії
- •26. Процес розроблення нового продукту.
- •27. Стратегічне планування як елемент стратегічного управління та метод реалізації інноваційної стратегії
- •28. Виникнення нових організаційних форм управління інноваційним процесом
- •29. Технопарки
- •30. Технополіси
- •31, Регіональні науково-промислові комплекси
- •32. Інноваційні центри — інкубатори
- •33. Консультативні фірми
- •34. Венчурні фірми
- •35. Науково-технічна кооперація. Стратегічні альянси
- •36. Сутність мотивації в системі управління персоналом, який здійснює інноваційну діяльність
- •37. Методи стимулювання творчої активності персоналу
- •38. Організація винахідницької діяльності
- •39. Стиль керівництва і формування інноваційної культури в організації
- •40. Тенденція розвитку науково-технічного прогресу і його взаємодія з природним і соціальним середовищем
- •41. Сутність проблеми оцінки ефективності інновацій
- •42. Види ефективності (ефектів)
- •43. Методи оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності
30. Технополіси
Використовуючи досвід «Силікон велі», в усьому світі стали створювати технополіси — міста передових (високих) технологій, наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок у відповідних галузях виробництва. Структура технополісу подібна до технопарку, однак вона розташовується в межах конкретного населеного пункту, розвиток якого забезпечується через технополіс. Технополіс — це цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста. Термін «технополіс» складається з двох слів грецького походження: «техно» — майстерність, уміння, «поліс» — місто, держава. Ідея створення технополісів як компактних науково-промислових міст, де розробляються інноваційні технології і розвиваються наукомісткі галузі виробництва, зародилась ще на початку 50-х років у США. Нині ареал поширення технополісів досить масштабний— вони склалися в Західній Європі, Північній Америці і Пів-нічно-Східній Азії. За ознаками функціональної організації до них близькі технологічні парки (США, Франція, Велика Британія, Ірландія, Фінляндія, Швеція, Іспанія); наукові парки (США, Фінляндія, Данія, Нідерланди, Велика Британія, Бельгія, Японія, Тайвань); дослідницькі промислові парки (США, Велика Британія); парки-клуби і ділові комплекси (Франція); бізнес-парки (Велика Британія); інноваційні центри (Велика Британія, ФРН, Франція).
Отже, у країнах з розвиненою економікою відбувається масовий перехід до наукомістких технологій; усвідомлення обмеженості природних ресурсів зумовило пошук ресурсозберігаючих технологій при глибокій переробці сировини. Результатом цього є створення структур, здатних до синтезу науки та виробництва, розвитку індустрії інтелектуальних продуктів. Один із найефективніших підходів до розв'язання названих завдань — організація мережі технополісів.
Технополіси можуть виникати як на базі новоутворених міст, так і на базі старих, реконструйованих. Створення технополісів справляє формуючий вплив на розвиток тих регіонів, де вони розташовані. Вони сприяють: підвищенню інноваційної активності; формуванню інноваційної інфраструктури;прискоренню комерціалізації новацій; структурній перебудові виробництва;створенню нових робочих місць; удосконаленню механізмів інноваційної діяльності; підсиленню наукоємності розвитку промисловості; підвищенню професіоналізму кадрів; підвищенню інноваційності економіки. Розташування технополісів має відповідати таким вимогам: визначення регіонів, які можуть бути використані для розвитку наукомістких виробництв;формування цілей і завдань розвитку цих виробництв, індустріального розвитку регіону; планування, спорудження і підтримка промислової зони, служби, водного забезпечення, житлових зон, доріг тощо; .розробка юридичної основи (законів), що сприяє створенню умов для фінансування комерційних підприємств та інших служб, необхідних для розвитку технополісу; всебічне державне сприяння через упровадження пільгової податкової системи; створення необхідної інфраструктури; фінансової допомоги комерційним підприємствам, що сприяють розвитку високотехнологічних галузей; наявність науково-дослідних інститутів, університету, яким відводиться вирішальна роль у здійсненні, координації наукових досліджень і розробок та підготовці висококваліфікованих спеціалістів.Велике значення надається такій умові розташування технополісів, як компактність території. Вона є однією з умов комфортності проживання там спеціалістів і обслуговуючого персоналу.