
- •#1. Поняття і типи ат
- •#2. Заснування ат
- •Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:
- •#4. Значні правочини, та правочини щодо яких є заінтересованість
- •Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.
- •#5. Права та обов’язки акціонерів
- •Переважним правом акціонерів визнається:
- •Захист прав акціонерів - працівників товариства
- •Обов'язки акціонерів
- •#6. Правовий режим акцій та дивідендів
- •Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів.
- •Обмеження на виплату дивідендів
- •#7. Викуп акцій товариством
- •Обмеження щодо викупу акцій акціонерним товариством
- •Обов'язковий викуп акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів
- •Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов'язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій
- •Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.
- •Право на участь у загальних зборах
- •Повідомлення про проведення загальних зборів
- •Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій.
- •Позачергові загальні збори акціонерного товариства мають бути проведені протягом 45 днів з дати отримання товариством вимоги про їх скликання.
- •#9. Виділ та припинення ат
- •Ліквідація акціонерного товариства
- •#10.Поняття, склад, вартісна оцінка майна сг
- •#11. Джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •#12. Приватизація та роздержавлення як джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •#13. Правовий режим майна суб’єктів господарювання: поняття та види.
- •#14. Відносини власності у сфері господарювання.
- •#15. Право довірчої власності у сфері господарювання.
- •#16. Право господарського відання та оперативного управління майном.
- •Правомочності щодо використання торговельної марки
- •Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування
- •Правомочності щодо використання географічного зазначення
- •Використання назви країни походження товару
- •Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці
- •#20. Корпоративні відносини у сфері господарювання.
- •#21. Якість продукції
- •#22. Форми правового забезпечення якості.
- •#23. Гарантійні зобов’язання суб’єктів господарювання.
- •#24. Стандартизація: поняття, види, суб’єкти та об’єкти.
- •#25. Нормативні документи із стандартизації: поняття, види та порядок застосування.
- •#26. Підтвердження відповідності якості: поняття і правові форми.
- •#27. Сертифікація: поняття, види і порядок здійснення.
- •#28. Оцінка відповідності якості: поняття, види та органи з оцінки відповідності.
- •Органи з оцінки відповідності:
- •#29. Поняття та елементи ринку цінних паперів.
- •#30. Форми випуску цінних паперів та порядок їх реєстрації.
- •#31. Правовий статус емітентів та інвесторів на ринку цінних паперів.
- •#32. Професійна діяльність на ринку цінних паперів.
- •Діяльність з торгівлі цінними паперами
- •Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.
- •Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:
- •1. Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему України.
- •#33. Державне регулювання ринку цінних паперів.
- •#34. Поняття, ознаки та основні функції господарського договору.
- •#35. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •#36. Свобода договору у підприємництві.
- •#37. Виконання господарських зобов`язань.
- •#38. Способи забезпечення господарських зобов`язань.
- •#39. Класифікація (система) договорів у підприємництві (загальна характеристика).
#27. Сертифікація: поняття, види і порядок здійснення.
Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам;
Сертифікація, як і підтвердження відповідності загалом, за сферою проведення буває двох видів:
1) сертифікація в законодавчо регульованій сфері;
2) сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері.
Сертифікація в законодавчо регульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифікації.
Виробник зобов'язаний пройти процедуру сертифікації, якщо вона передбачена технічним регламентом, для підтвердження відповідності.
Законодавча регульована сфера для сертифікації продукції визначається Переліком продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 1 лютого 2005 року.
Сертифікація здійснюється акредитованими в установленому законодавством порядку органами з оцінки відповідності (сертифікації) будь-якого виду власності, які уповноважені на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері проводиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом з оцінки відповідності (сертифікації). При цьому підтверджується відповідність продукції будь-яким заявленим вимогам.
За результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення уповноваженого органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат відповідності, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.
#28. Оцінка відповідності якості: поняття, види та органи з оцінки відповідності.
Підтвердження відповідності якості відбувається на підставі проведеної оцінки відповідності.
Оцінка відповідності – доказування, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системи, особи або органу виконано шляхом випробування, здійснення контролю або сертифікації. ( в У Про акредитацію органів з оцінки відповідності - - - діяльність, пов’язана з визначенням того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідають вимогам, встновленим законодавством)
Оцінка відповідності відбувається за допомогою різних процедур, визначених законом. Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” від 1 грудня 2005 року процедури оцінки відповідності включають процедури: відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання.
Оцінку відповідності вимогам технічних регламентів здійснюють призначені органи з оцінки відповідності.
Відповідні центральні органи виконавчої влади повинні пропонувати для призначення лише органи з оцінки відповідності, які є резидентами України та можуть підтвердити необхідний рівень компетентності, а також відповідають таким критеріям:
- відсутність комерційної або іншої заінтересованості щодо продукції, процесу, послуги, які він оцінює;
- наявність кваліфікованого персоналу і засобів, необхідних для виконання процедур оцінки відповідності, та можливості доступу до устаткування, необхідного для здійснення випробувань;
- наявність гарантій щодо незалежності персоналу, який здійснює процедури оцінки відповідності;
- незалежність оплати праці персоналу, який здійснює процедури оцінки відповідності, від кількості та результатів здійснених процедур оцінки відповідності.
Інформація про призначення або скасування рішення про призначення органу з оцінки відповідності публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.
Органи з оцінки відповідності ведуть реєстр виданих сертифікатів відповідності та надають копію сертифіката згідно з установленою центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності процедурою до державного реєстру сертифікатів відповідності.