39.Україна в роки відбудови

 У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про п'ятирічний план відбудові і розвитку народного господарства».  Це був IV план п'ятирічки. У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР  прийняла аналогічний закон, що передбачав таке:

- відбудову виробничих потужностей України;

- доведення валової продукції промисловості у 1950 р, до 113% від рівня 1940 р.;

- першочергове відновлення важкої промисловості, транспорту, енергетики, будівництво нових заводів;

- відбудова легкої промисловості і сільського господарства;

- відродження культурно-освітньої сфери.

Закон «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства» передбачав вирішення всіх поставлених завдань (у СРСР і У РСР) винятково за рахунок власних сил і ресурсів.

У перші роки відбудови особливо гостро постала проблема забезпечення народного господарства робочою силою. Промисловість могла розвиватися в основному за рахунок залучення додаткових контингентів робочої сили, тобто екстенсивним шляхом, а демобілізація армії затягнулася на кілька років. Тому на початкових етапах післявоєнної відбудови широко використовувалася примусова праця - як німецьких військовополонених, так і радянських в'язнів ГУЛАГу. Набули широкого розвитку трудові мобілізації, особливо через оргнабір сільських трудівників. Примусовий по суті набір робочої сили на відбудову донецьких шахті металургійних заводів висвітлювався як патріотичний рух комсомольців і молоді. Проте сільська молодь не мала паспортів і могла залишити село тільки шляхом оргнабору, призову в армію або зарахування до вищого навчального закладу. Тому установи оргнабору без особливих труднощів виконували свої плани. Молодь бажала будь-яким чином виїхати з села.

40. Репресії радянської влади

Часи радянської влади на Україні відзначилися чималим звірством і насиллям. Зокрема, репресіями, масовими депортаціями місцевого населення в західних областях України.

       Процес злиття двох розділених гілок українського народу був не лише важливим аспектом післявоєнного періоду, а й подією епохального значення в історії України. Основним засобом "радянізації" Західної України були терор і насильство.

          Одним із перших об'єктів атаки радянської влади стала греко-католицька церква.

           Зникнення церковних ієрархів, радянська тактика терору, страх за свої сім'ї змусили багатьох священиків перейти у православ'я. Тих, хто відмовлявся, усували з парафій і, як правило, висилали до Сибіру

          В травні 1945 р. радянський режим  організував систематичні й широкі заходи, спрямовані на знищення УПА. Він виселяв людей із районів розташування баз УПА, депортуючи до Сибіру сім'ю кожного, хто був пов'язаний з опором, і навіть цілі села

       Серйозним ударом по УПА стало поширення колективізації, оскільки колгоспники, що перебували під суворим контролем, уже не могли постачати партизанам провізію..                     

          Щоб залякати західних українців і розірвати їхній зв'язок з УПА, радянський режим посилив репресії проти цивільного населення, зокрема — виселення українців у східні області СРСР.

             В 1947—1948 рр., після того як радянський режим подолав опір УПА, він міг на повну силу розпочати колективізацію. Колективізація розгорталася одночасно з індустріалізацією.

Чи не найпопулярнішим заходом радянської влади стало значне розширення освітніх можливостей населення. Щоб схилити на свій бік симпатії західних українців, у 1945 р., аналогічно політиці 1939 р., новий режим активізував українську початкову освіту. Швидко розвивалася також вища освіта