27.Реформа 19 лютого 1861 року та її історичне значення

 19 лютого 1961  було підписано  Маніфест про звільнення селян від кріпосної залежності і комплекс законів про скасування кріпосного права. ("Книжка" обсягом близько 400 сторінок була недоступна селянам.)

Прийнято центральне і місцеве положення, головні ідеї яких:

• селяни отримують особисту свободу

• вся земля оголошується поміщицької власністю і до укладення викупної угоди з поміщиком переходить в користування селян

• обумовлені вищий і нижчий душові наділи (поміщик не міг давати земельний наділ менше нижньої норми, встановленої місцевим положенням, селянин не міг вимагати наділу більше максимальної норми, передбаченої в тому ж положенні. Якщо селянин володіє землею, що перевищує площу вищого наділу, то надлишок "відрізали "-" черезсмужжя "; передбачалося безвикупное виділення" дарчих наділів ", розміри яких могли бути менше мінімальних -0,25 вищого душового наділу запропозицією кн.Гагаріна);

Селяни виплачували 25% викупної суми готівкою при здійсненні викупної угоди, решту суми поміщики одержували із скарбниці. Селяни повинні були разом з відсотками виплачувати позику протягом 49 років. Для кредитування реформи були утворені Селянський і Дворянський банки.

Позитивні наслідки реформи:

1. якісні зміни в соціальній структурі російського суспільства

2. зміна соціального статусу селян і поміщиків

3. необхідність зміни правової бази суспільства

Недоліки реформи:

• позбавлення селян права власності на землю;

• порядок наділення селян землею

Несприятливі наслідки реформи

Наділи селян зменшились порівняно з дореформений, а платежі у порівнянні зі старим оброком зросли

Громада практично втратила свої права користуватися лісами , луками і водоймами

Тимчасовозобовязнані селяни залишалися відособленим станом.

28) Реформи 60-70х років їх вплив на суспільне та економічне життя в Україні в складі Російської імперї

Нові капіталістичні відносини, що зародилися в кінці XVIII —першій половині XIX ст., наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку.Ще більше поглибила ці протиріччя Кримська війна (1853-1856 pp.), яку Росія програла.З січня 1857 р. було створено Таємний комітет, пізніше перейменований на Головний комітет у селянській справі. Селянське питання мали вирішувати дворяни.19 лютого 1861 р. цар Олександр II видав маніфест про скасування кріпосного права та "Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності". За цими документами селяни ставали особисто вільними, але за поміщиками залишалося право власності на землю.

У ході аграрної реформи територія України ділилась на регіони за специфікою проведення:

• общинне землеволодіння (губернії Новоросійського краю);

• подвірне землекористування (Лівобережна Україна).

Реформою було збережене велике поміщицьке землеволодіння.

Селяни отримали економічні права (купувати нерухомість, займатись торгівлею і промислами, заводити фабрики).Однак селянство залишалось нижчим станом у державі з обмеженим правом пересування.Внаслідок земельної реформи селяни на півдні і сході втратили 30% своїх наділів. На Правобережжі уряд збільшив селянські наділи на 20% з метою привернути селян на свою сторону і послабити польську шляхту.Протягом 49 років селяни повинні були виплатити викупні платежі. На Правобережжі викупну плату зменшили на 20%. Впроваджувалась система селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості, встановлювалась кругова порука за сплату податків.

Наслідки реформи:

• відбулися корінні зміни у розподілі земельної власності;

• товарно-грошові відносини ставали домінуючими у господарствах поміщиків та заможних селян;

• чіткішою стає спеціалізація окремих районів України;

• застосовують різні методи використання землі (оренду, ведення власного господарства);

• підвищилась урожайність с/г культур внаслідок використання машин, вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів.

У 1864 р. була проведена земська реформа. Створювалась система місцевого самоврядування. На Лівобережній Україні створено 6 губернських і 60 повітових земських управ. На Правобережній Україні земське самоврядування було запроваджене у 1911 р. Органи самоврядування у земських управах — губернські земські збори. Виконавчі органи — губернські та повітові земські управи. Вибори відбувалися за майновим цензом на три роки.

Земства займалися організацією медичної допомоги, розвитком освіти, пошти, збирали статистичні дані, упорядковували дороги.

У 1864 р. була здійснена судова реформа. На відміну від станового і закритого суду ввели позастановий відкритий, незалежний суд. Вводились присяжні судді. Суд відбувався за участю двох сторін: захисту та обвинувачення. На Україні було створено три судові палати: Київську, Харківську та Одеську. Вироки, винесені без участі присяжних, могли бути оскаржені в судових палатах. Був створений інститут мирових суддів, які розв'язували дрібні справи. Касаційні функції виконував сенат.

У 1864 р. почали реформу освіти. За "Положенням про початкові народні училища" запровадили єдину систему початкової освіти. У галузі середньої освіти створювали класичні чоловічі та жіночі гімназії. Плата за навчання була дуже високою. Право вступати до університету мали випускники лише класичних гімназій. Випускники жіночої гімназії прав на вступ не мали.

У 1865 р. здійснена реформа цензури. Були створені спеціальні органи цензури.

У 1870 р. проведена міська реформа. В усіх містах України створювали міські думи. Вибори проводили на основі майнового цензу. Виконавчий орган думи - міська управа, на чолі якої стояв голова. Міські управи відали господарством міста.

Відбулася і військова реформа (1864-1883 pp.). В Україні утворено три військові округи: Київський, Одеський, Харківський. Реформа значно зміцнила армію. Почав діяти новий військовий статут. Вводилась загальна військова повинність (строк служби 6 років, на флоті - 7). Духовенство звільнялось від служби. Відкрито військові училища і гімназії, юнкерські училища. Відбулось переозброєння армії.

Фінансова реформа (1860-1864 pp.). Створено державний банк, введено єдиний державний ревізійний центр, акцизне обкладання спиртних напоїв, збільшено податки на товари масового споживання, створено єдині державні каси, що зосереджували в своїх руках усі прибутки і витрати держави.

Реформи 60-70-х років були обмеженими, непослідовними і половинчастими, але вони створили умови для економічного та політичного розвитку країни в нових умовах. Розвивалась промисловість, торгівля, зростали міста і міське населення, сільське населення залучалося у промисловість. Був відкритий шлях до становлення індустріального суспільства.