33.Методи управління ризиками пс

Існують 2 підходи до проблем обмеження фін.ризику:

1.спрямований на обмеження обсягу розрахунків:

-юрид.підхід-сприяє забезпеч. Визначеності правого статусу кінцевої чистої позиції

-процедурний-проведення протягом дня більш як одного розрахункового циклу

-динамічний-створення механізму черговості за допом.якого можна задати протягом дня оптимальний обсяг необхідної суми розрахунків.

2.спрямований на забезпечення надійності розрахунку шляхом:

- забезпечення остаточних платежів за кожною трансакцією в режимі реального часу

-можливість використання заставного забезпечення , зо надається учасниками

-використання механізму розподілу збитків між іншими учасниками

Серед інших методів управління ризиками виділяють:

3.Попередній відбір учасників системи

4.Контроль за ризиком у разі систем взаємного зарахування великих сум платежів

5.Забезпечення ЦБ ліквідності в си-мі

6.Вибір си-ми розрахунків на валовій або чистій основі

7.Створення ефективних механізмів міжбанківських позик

8.Запобігання шахрайству. Си-ма має бути раціональною, передбачуваною та захищеною від зазіхань. Є 4 сфери, де мають вживатися заходи щодо зміцнення си-ми:

-керівний склад

-персонал, що діє у ПС

-процедури ПС

-пограмно-технічне забезпечення

9.Стандартизація платіжної інформації та технології.

У процесі розробки та реалізації заходів боротьби з ризиком у платіж­них системах бажано керуватися деякими загальними принципами. До них належать, зокрема, такі:

• рішення мають відповідати ринковим вимогам;

• ризиком повинні управляти ті, хто має найкращі можливості роби­ти це з мінімальними витратами;

• слід виявляти гнучкість у визначенні шляхів досягнення поставле­ної мети;

• вирішення технічних питань;

• використані заходи повинні стимулювати найбільш економічні ви­рішення проблеми управління ризиком;

• бажане оприлюднення частоти помилок, а також централізований аналіз парамет­рів та причин помилок;

• жодна окрема особа не повинна мати повноваження затверджувати (вводити) і надсилати платіжні інструкції;

• слід звести до мінімуму можливості вносити зміни в платіжні інст­рукції та платіжну інформацію;

• необхідна періодична перевірка заходів протидії шахрайству із внесенням необхідних змін у платіжний процес.

34. Стандарти Ламфалуссі

Ці стандарти, що встановлюють мінімальні нормативні вимоги до структури і операцій систем взаємозаліку, мають назву за ім’ям колишнього голови Банку міжнародних розрахунків. У них сформульовані такі умови:

1.Механізми взаємозаліку вимог повинні мати добре обґрунтовану правову базу в усіх відповідних юрисдикціях.

2.Учасники механізму взаємозаліку вимог повинні чітко уявляти собі вплив конкретного механізму на всі види фінансових ризиків, які існують у процесі взаємозаліку.

3.У системах багатостороннього взаємозаліку повинні існувати чіт­ко сформульовані процедури управління кредитними ризиками та ризиками ліквідності, які б визначали відповідні обов'язки органі­затора й учасників взаємозаліків; крім того, процедури мають передбачати встановлення максимального рівня кредитного ризику, який може бути створений кожним учасником.

4.Система багатосторонніх взаємозаліків ,як мінімум, повинні бу­ти здатними забезпечити своєчасне завершення щоденних роз­рахунків у випадку, коли учасник, що має найбільшу чисту дебіторську позицію, не може виконати розрахунок.

5.Системи багатосторонніх взаємозаліків повинні мати об'єктивні і привселюдні критерії членства, які забезпечують справедливий та відкритий доступ до цих систем.

6.Усі механізми взаємозаліків повинні забезпечувати операційну надійність технічних систем і наявність дублюючих потужностей, здатних задовольнити щоденні потреби в обробці платежів.

Ці стандарти були сформульовані для систем взаємозаліку, що обслу­говують міжнародні платежі у різних валютах, зокрема грошові перекази великими сумами. Вони поширюються також на внутрішні системи міжбанківських розрахунків на чистій основі. ~