Експертиза цукру

1.1. Основні критерії якості. Органолептичні: зовнішній вигляд кристалів або кусочків, колір, смак, розчинність у воді. Фізико-хімічні: вологість / 0,1…0,14 % /, кількість сахарози /99,75…99,9 % / та домішок / редукуючих речовин 0,03%/.

1.2. Види транспортної, споживчої тари, маркування, умови транспортування й зберігання. Транспортна тара: мішки з тканин, полімерних плівок, дозволених Мінздравом України, масою нетто 50…60 кг. Споживча тара: паперові або полімерні пачки масою нетто 0,5 та 1,0 кг ± 1,5 % для цукру піску та цукру рафінаду. Цукор для одноразового вживання упаковуються по 2 кусочки в окремі пакетики масою нетто 15 г. спершу в підпергамент, а зверху – у художньо оформлену етикетку. Пакети і пачки вкладають у картонні, дерев’яні, фанерні та полімерні ящики, які вистилають обгортковим папером.

Кожну одиницю упаковки маркують незмивною фарбою або друкованим текстом, де зазначається:найменування підприємства – виробника,найменування продукту, маса нетто, номер стандарту, дата терміну вживання.

Транспортується цукор усіма видами транспорту, який має бути чистим, без запахів, захищеним від вологи та зовнішнього середовища, мати санітарне свідоцтво, до того ж з урахуванням товарного сусідства.

Зберігання цукру:за температури не вище 250С та відносної вологості не більше 70%. Термін зберігання до 1 року.

1.3. відбір зразків. Для дослідження якості цукру відбирають вихідний та середній зразки. З вагонної партії 60 т для цукру – піску 0,8…1,3 кг, для рафінаду – 2 кг. Зразок розфасованого цукру відбирають з 5 одиниць транспортної тари – 4 пакети по 0,5 кг або 2 пакети по 1 кг. З вихідного зразка відбирають середню пробу.

1.4. припустимі та неприпустимі дефекти. Неприпустимі дефекти: сторонній запах та присмак, відхилення від норм фізико-хімічних показників.

Экспертиза якості цукру-піску

2.1 Об'єкти дослідження

Відповідність і ідентифікація - методи ототожнення даного найменування що був вироби з найменуванням, зазначеним на маркуванню і/або в нормативних товарно-супровідних документах, ні з вимогами, встановленими НП, переліками тощо. використовуються різні способи.

Проте чи переважають у всіх стандартах, ТУ, Правилах Системи сертифікації харчових продуктів продовольчого сировини запроваджені ідентифікаційні ознаки і характеристики окремих груп товарів, а передбачаються лише групи показників, визначених в різний спосіб:

-мікробіологічні;

-фізико-хімічні;

-органолептичні.

Для цілей ідентифікації придатні тільки деякі, характерні органолептичні, фізико-хімічні і мікробіологічні показники, що характеризують відмінність певного товару з інших.

>Микробиологическим способом визначають показники необхідних проведення спеціальної ідентифікації: встановлення ступеня безпеки товару, залежні як від зовнішніх впливів і рівняобсеменения вироби мікрофлорою,попадающей у процесі виробництва, збереження і реалізації, і внутрішніх процесів,протекавших в вихідному сировину. Оскільки харчові продукти служать для мікроорганізмів прекрасної сприятливим середовищем, томуобсемененность мікроорганізмами і у них вироблюваних ними мікотоксинів може бути показниками під час проведення спеціальної ідентифікації з їхньої безпеку.

>Физико-химическим методом визначають показники фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей продуктів харчування, встановлювані з допомогою спеціальної апаратури, приладів та методів.

>Органолептический метод ідентифікації товару має переваги з допомогою швидкості ухвали і не вимагає спеціальних приладів, апаратури і методів. Проте багато хто показники, зумовлені з допомогоюорганолептики, мають суб'єктивність.

Для цілей ідентифікації можуть бути різні методи, що об'єднуються у трьох групи:

-органолептичні;

-вимірювальні;

-тестові.