2.Типи соціальної організації

Соціальні організації, що є основою будь-якої цивілізації, можна представити у вигляді великого набору правових норм та організаційних структур. У будь-якій науці класифікація займає особливе місце. Класифікація організацій важлива з трьох причин:

- Знаходження подібних соціальних організацій з яких-небудь параметрами, це допомагає створювати мінімум методик для їх аналізу та вдосконалення;

- Можливість визначення їх чисельного розподілу за класифікацією для створення відповідної інфраструктури: підготовці кадрів, контрольних служб і т.д.;

- Приналежність соціальної організації до тієї чи іншої групи дозволяє визначити їх відношення до податкових та інших пільг.

Кожна класифікація пов'язана з вибором деякого обмеженого набору класифікаційних ознак з метою систематизації для зручності вивчення, проектування і вдосконалення організацій.

За ознакою походження організації діляться на природні, штучні і природно-штучні. Такий поділ організацій має важливе наукове і практичне значення. Типові види природних, штучних і природно-штучних організацій показані в таблиці 1. На основі аналізу робіт структурних функціоналістів (Т. Парсонс,

Н. Смелзер) [4] можна дати наступний опис природної моделі організації.

Види соціальних організацій [5].

Природні	Природно-штучні	Штучні
Сім'ї	Поселення	Пологові будинки
Неформальні групи	Міста	Ясла, дитячі садки
Дружні компанії	Нації	Школи, вузи
Громадські рухи	Партії	Лікарні, фірми
Егалітарний суспільства	Церкви	Підприємства
Групи за інтересами	Корпорації	Установи
	Цивілізації	Армія

1. Соціальна організація - це «природна система», якій властиві органічний ріст і розвиток, підкоряються «природним законам», взаємозалежність складових частин, прагнення до продовження свого існування і збереженню рівноваги.

2. Соціальна інтеграція або відчуття, що організація є єдиної соціальної цілісністю, формується на основі згоди більшості членів організації слідувати єдиній системі цінностей.

3. Соціальні організації зберігають стійкість, оскільки в них діють внутрішні механізми контролю, що перешкоджають відхиленню поведінки людей від соціальних норм та єдиної системи культурних цінностей. Остання є найстійкішою складовою організації.

4. В організаціях спостерігаються дисфункції, але вони долаються самі по собі або ж вкорінюються в них.

5. Зміни в організаціях зазвичай мають поступовий, а не революційний характер.

Створюючи штучні організації за подобою природничих, людина завжди вкладав у них свій зміст. При цьому в деяких випадках штучні організації в певних відносинах перевершували природні зразки. Такі організації ставали новими прототипами для подальшого вдосконалення.

Однак далеко не в усьому штучні організації перевершують природні зразки. Справа в тому, що будь-яка штучна організація, на відміну від природної, створюється відповідно певної концептуальною моделлю - уявленні людини про сутність соціальної організації, її структурі та механізмі функціонування. Тому дуже багато залежить від прийнятої за основу моделі. Якщо модель вибрана вдало, то і проект створеної на її основі організації також виявиться вдалим. В іншому випадку штучна організація може виявитися гірше природного прототипу.

Переваги штучних організацій як засобу задоволення соціальних потреб позначилися насамперед у військовій та економічних сферах, де ієрархічні структури управління отримали найбільше поширення. Якщо перші штучні організації мало чим відрізнялися від природних аналогів, то з часом цей розрив збільшився. Людина навчилася створювати спеціальні організації, призначені для вирішення різноманітних соціальних проблем. Тому штучні організації швидко проникли у всі сфери соціального життя.

Природно-штучні організації - це організації, частково формуються природним шляхом, а частково - штучним. Типовим прикладом природно-штучних організацій є сучасні суспільства (цивілізації) з свідомо формується державним механізмом, в якому одні суб'єкти влади (президент, парламент) обираються, а інші (уряд) - призначаються. Однак, соціальний механізм суспільства включає не тільки свідомо формується державний механізм, а й стихійно складається латентну частину.

Важливою ознакою класифікації є також основна передумова (фактор) зближення (об'єднання) суб'єктів (людей або організацій) при утворенні організацій. Останні утворюються головним чином на основі територіальної, духовної чи ділової близькості. Прикладами територіальних організацій є міста, поселення, країни, світові співтовариства.

Прикладами організацій, що виникли на основі духовної близькості є сім'ї, релігійні та партійні організації, суспільні рухи і спілки. Прикладами організацій, що виникли на діловій основі є корпоративні об'єднання: господарські асоціації та спілки, концерни, консорціуми, картелі, конгломерати, трести, синдикати, холдинги, фінансово-промислові групи (ФПГ).

Крім того, соціальні організації можна класифікувати за такими ознаками [6]:

· По відношенню до влади - урядові та неурядові;

· По відношенню до головної мети - громадські та господарські;

· По відношенню до прибутку - комерційні та некомерційні;

· По відношенню до бюджету - бюджетні та позабюджетні;

· За формою власності - державні, муніципальні, громадські, приватні та організації зі змішаною формою власності;

· За рівнем формалізації - формальні і неформальні;

· За галузевою належністю - промислові, транспортні, сільськогосподарські, торгові та ін;

· По самостійності прийняття рішень - головні, дочірні, залежні;

· За розміром і чисельності членів організації - великі, середні, малі.

Можуть застосовуватися і додаткові ознаки для класифікації.

Статус урядової соціальної організації дається офіційними органами влади. До урядовим організаціям відносяться організації, зафіксовані в Конституції, укази Президента, наприклад, міністерства, державні комітети, Адміністрація Президента, префектури, районні управи та ін На ці організації поширюються різні привілеї і певні жорсткі вимоги (привілеї - фінансування, пільги, соціальне забезпечення; вимоги - державний чиновник не має права очолювати комерційні структури, не має права використовувати привілеї в цілях власної вигоди або особистої вигоди своїх співробітників.

До неурядовим соціальним організаціям відносяться всі інші соціальні організації, не мають такого статусу.

Комерційні соціальні організації (господарські товариства суспільства, виробничі кооперативи, державні та муніципальні унітарні підприємства) будують свою діяльність на отриманні максимального прибутку в інтересах засновників, а для некомерційних (споживчі кооперативи, громадські або релігійні організації, благодійні та інші фонди, установи) основна мета полягає в задоволенні суспільних потреб, при цьому весь прибуток йде не засновникам, а на розвиток соціальної організації.

Бюджетні соціальні організації будують свою діяльність виходячи з виділених державою коштів, при цьому вони звільняються від сплати багатьох податків, у тому числі ПДВ.

Небюджетні соціальні організації самі вишукують джерела фінансування. Багато соціальних організації намагаються залучити для свого розвитку як бюджетні, так і небюджетні кошти.

Громадська організація - засноване на членстві громадське об'єднання, створене на основі спільної діяльності для захисту спільних інтересів і досягнення статутних цілей об'єдналися громадян. Громадські організації створюються для задоволення соціальних потреб та інтересів членів суспільства: політичні партії, союзи, блоки, правозахисні організації тощо Громадські соціальні організації будують свою діяльність на основі задоволення потреб своїх членів товариства (у внутрішньому середовищі).

Господарські соціальні організації будують свою діяльність для задоволення потреб та інтересів людини і суспільства в зовнішній для організації середовищі.

До господарських організацій належать: юридичні особи всіх форм (крім громадських та релігійних організацій), в т.ч. товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), акціонерне товариство (АТ), виробничий кооператив (ПК) і т.д., неюридичні особи всіх форм, в т.ч. підрозділи організацій, організації на базі індивідуальної трудової діяльності і т.д.

Господарські організації можуть мати такі форми власності: державну, муніципальну, суспільну, орендну, приватну, групову. Їх прийнято розділяти на чотири групи: мікро, малі, середні та великі організації. Категоріями такого поділу можуть служити чисельність персоналу, вартість майнового комплексу, значення продукції, що випускається і частка займаного ринку у відповідній продукції.

Формальні соціальні організації - це зареєстровані у встановленому порядку товариства, товариства і т.д., які виступають як юридичні і неюридичні особи. Це об'єднання людей, пов'язаних договором про свої права і обов'язки. Формальні організації можуть мати статус юридичної або неюридичного особи.

Формальна організація, характеризується:

- Суворо запропонованими і документально зафіксованими цілями, правилами і рольовими функціями;

- Раціональністю і безособовістю відносин між її членами;

- Наявністю органу влади та апарату управління.

Неформальні соціальні організації - це незареєстровані в державному органі соціальні організації або з їх нечисленності, або з якихось інших причин. До неформальним соціальним організацій належать об'єднання людей, пов'язаних особистими інтересами у сфері культури, побуту, спорту та ін, що мають лідера і не ведуть фінансово-господарську діяльність, спрямовану на отримання матеріального прибутку.

Неформальна організація характеризується:

- Спонтанно сформованою системою соціальних зв'язків і відносин, норм, дій, що є результатом міжособистісного і внутрішньогрупового спілкування;

- Відсутністю чітко виражених і документально зафіксованих правил і приписів.

За формою власності розрізняють державні, муніципальні, громадські організації та організації зі змішаною формою власності.

Державні і муніципальні організації повністю або частково перебувають під контролем державних або муніципальних органів влади.

Приватні організації - це організації, створені індивідуальними підприємцями: товариства, кооперативи, фермерські господарства, а також створені за рахунок внесків акціонерів: акціонерні товариства, господарські товариства і ін

Організації зі змішаною власністю утворюються на основі поєднання різних форм власності: державної, приватної, іноземної. Наприклад, акціонерне товариство поряд з участю державного капіталу приваблює приватні, в тому числі й іноземні інвестиції.

У залежності від складу суб'єктів організації діляться на елементарні і складні. Елементарні організації складаються з індивідів (фізичних осіб), складові включають хоча б одну більш дрібну організацію (штучну або природну). Прикладами елементарних організацій є сім'ї, неформальні групи, деякі малі підприємства; прикладами складових - концерни, холдинги, фінансово-промислові групи, міста.

За ознакою наявності спеціальних органів управління організації діляться ядерні та без'ядерні. Прикладами ядерних організацій є великі сучасні міста, підприємства, корпоративні об'єднання. Прикладами без'ядерних організацій є сім'ї, клуби за інтересами, товариські компанії, егалітарний, додержавні суспільства.

За ознакою проблемної орієнтації організації діляться на проблемно-орієнтовані (однопроблемние) і багатопроблемний.