
Методика №2: «Дослідження сприймання часу»
Дана методика актуальна тим, що допомагає визначити, чи наскільки адекват- но людина оцінює плин часу, що є дуже важливим. Від цього залежить оцінка часу, здатність раціонально розпоряджатись своїм часом, планувати справи, тощо.
Тема: Дослідження сприймання часу
Мета дослідження: визначити ступінь точності сприймання коротких проміжків часу.
Обладнання: секундомір і таблиця-протокол дослідження.
Процедура дослідження
Дослідження сприймання часу проводиться в парі, що складається з випробуваного й експериментатора. Воно складається з десяти дослідів. У кожному досвіді випробуваному пропонують визначити заданий проміжок часу, не рахуючи і не дивлячись на годинник. Правильність оцінки інтервалу часу експериментатор визначає за допомогою секундоміра. Інтервали часу можуть задаватися такі: 30 с, 1 хв, 120 с та ін.
Інструкція випробуваному: "Вам буде запропоновано, не користуючись годинником і не рахуючи про себе, підняттям руки або сигналом" Стоп! "Визначити кінець заданого відрізка часу. Кожен раз Вам буде сказано про те, якої тривалості задається інтервал, а його початок експериментатор відзначить ударом олівця по столу ".
У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення інтервал часу і фактичний час, яке випробовуваний прийняв за заданий інтервал.
Часовий інтервал, запропонований для оцінки, зазначається в графі таблиці "С" в секундах; фактичний час, теж в секундах, у графі "А".
Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків часу:
«Інтервал оцінки часу» "С" |
Фактичний час "А" |
30с 60с 120с |
|
Обробка результатів
Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою:
Кт - коефіцієнт точності оцінки часу;
А - фактичний часовий інтервал, що пройшов з моменту початку оцінки випробуваним заданого відрізка часу;
С - часовий інтервал, запропонований для оцінки.
Аналіз результатів
У ході аналізу результатів дослідження важливо визначити, в якому співвідношенні до 100%, менше або більше, знаходяться коефіцієнти точності оцінки часу досліджуваного. Якщо по всім дослідам випробуваний має коефіцієнт більший, ніж 100%, то часові інтервали він недооцінює. Якщо його коефіцієнти менше 100% - то тимчасові інтервали він переоцінює. Чим ближче коефіцієнти до 100% (наприклад, 80% - 110%), тим вище точність оцінки коротких проміжків часу.
Люди відрізняються по типології оцінки тимчасових інтервалів. Одні піддослідні їх перебільшують, а інші применшують. У ряді випадків дана типологія поширюється і на тривалі проміжки часу. Однак деякі суб'єкти короткі інтервали часу (до хвилини) переоцінюють, а інтервали більше хвилини, навпаки, недооцінюють.
Щоб встановити причини недооцінки або переоцінки тимчасових інтервалів, ми радимо повторити досліди, ускладнивши їх інструкцією з додатковими вказівками. Наприклад, визначити заданий інтервал часу, перераховуючи при цьому літери алфавіту. Введення інструкцією ще однієї мети діяльності змінює оцінку досліджуваним часових інтервалів. Час в цьому випадку для випробуваного стає, як правило, менш помітним, тобто вони, займаючись іншою справою, його недооцінюють. Знаючи особливості сприймання й оцінки інтервалів часу можна розробити систему прийомів, які стануть в нагоді в моменти вимушених очікувань: очікувань автотранспорту, подій, зустрічей і т.п. Знімати при цьому психічна напруга - один з моментів самовиховання і навчання саморегуляції.