Порушення венозного кровообігу

Порушення венозного відтоку мають більш повільний перебіг з помірним больовим синдромом та превалюванням набряку і синюшністю шкіри. 

Гостре порушення венозного відтоку може бути викликане гострим тромбофлебітом, тромбозом та пошкодженням магістральних вен. Вони складають небезпеку як джерело тромбоемболії легеневої артерії. Гангрени кінцівки можливе лише в наслідок тромбозу клубово-стегнового сегменту, при якому спостерігається, так звана "синя флегмація".

Виникнення тромбофлебіту та флеботромбозу сприяють: анатомічні зміни вен, інфекція, злоякісні пухлини, ожиріння, поліцетамія, неконтрольоване вживання гормональних контрацептивів.  

Хронічне порушення венозного відтоку пов'язане з варикозною і посттромбофлебітною хворобами нижніх кінцівок та синдромом Педшет-Шредера, що вражає вени верхнього плечового поясу.

Внаслідок порушень венозного та лімфатичного відтоку, мікроциркуляції, а також порушення іннервації найбільш часто розвиваються локальні змертвіння у вигляді виразок.

Трофічна виразка (ulens) – дефект шкіри та слизових оболонок, а іноді і прилягаючих тканин, що виник внаслідок некрозу, має хронічний перебіг з малою тенденцією до загоєння.

Трофічні виразки – поліоетіологічний синдром, загальними рисами якого є: порушення харчування і трофіки тканин та їх локальне змертвіння. Трофічні виразки в залежності від походження мають характерні погляд, локалізацію, перебіг (приклади венозних та артеріальних виразок).

Етіопатогенетичні чинники розвитку трофічних виразок:

1. Хронічне порушення крово- та лімфообігу (артеріального, венозного, слоновість.

2. Травматичні пошкодження: рани з великим дефектом тканин; опіки - термічні, променеві, електричні, хімічні, відмороження.

3. Пошкодження та хвороба нервової системи.

4. Порушення обміну речовин (діабет, цинга, авітамінози).

5. Системні хвороби (колагенози, хвороби крові та ін).

6. Інфекційні хвороби (неспецифічна інфекція, хронічна специфічна інфекція, ТВС, сифіліс, актиномікоз, лепра).

7. Розпад пухлин.

Принципи лікування:

1. Комплексність.

2. Патогенетичність – усунення основної причини захворювання.

3. Місцеві заходи: звільнення від некротичних тканин, ліквідація інфекції, прискорення регенерації.

4. Загально - зміцнююча терапія: повноцінне харчування, вітаміни, посилення репаративних процесів.

Засоби лікування:

хірургічні, медикаментозні, фізіотерапевтичні.

Хірургічне лікування некрозів полягає у виконанні некротомії, як проміжного етапу, або некректомії. Наявність гангрени вимагає видалення змертвіння в межах не змінених, достатньо васкуляризованих тканин. Наприклад, у випадку атеросклеротичної гангрени стопи та гомілки виконується ампутація на рівні стопи. Хірургічне втручання необхідно доповнювати комплексом консервативних заходів.

Нориця або свищ (fistula) – патологічний канал, який з'єднує глибокі шари тканин або порожнини чи порожнисті органи з зовнішньою поверхнею тіла або порожнисті органи між собою.

Нориці є наслідком різноманітних за походженням патологічних процесів, відмінних за будовою, локалізацією, відношенням до зовнішнього середовища, характером виділень, процесами змертвіння.