Питання 3. Загальні функції державного управління.

Загальні функції державного управління є об'єктивно невід'ємними складовими будь-якого управлінського процесу, без них останній є нездійсненним. Ці функції характеризуються тим, що здійснюються на всіх рівнях системи управління, розрізняються за обсягом і межами своєї реалізації відповідно до місця в управлінській ієрархії і спрямовані на забезпечення універсальних видів (напрямів) діяльності суб'єктів управлінської діяльності.

Під загальними функціями управління слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які забезпечують управлінську дію, відображаючи її суть і зміст на всіх рівнях державного управління. Саме ці функції беруть участь у здійсненні управлінського процесу. Наприклад, вирішення будь-якої функціональної чи галузевої проблеми розпочинається з аналізу стану справ у цій сфері та розробці заходів для її нормалізації та поліпшення. Виходячи з цього, можна вважати, що загальні функції є важливим елементом управлінської діяльності.

М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі виділяють чотири функції, які можна віднести до загальних: планування, організацію, мотивацію, контроль [158]. Тепер до них додалася ще й така важлива функція державного управління, як прийняття управлінського рішення, адже в силу своєї взаємозалежності перелічені функції вимагають ухвалення рішень [170, с. 87]. Отже, ці функції вважаються загальними, оскільки вони є притаманними для управлінської діяльності, яка здійснюється шляхом їх послідовного застосування.

Як вже зазначалося, загальними функціями державного управління є: стратегічне планування, прийняття управлінських рішень, організація діяльності, мотивація, контроль.

Питання 4. Допоміжні функції державного управління.

Крім основних і загальних функцій, органи виконавчої влади здійснюють ще й конкретну роботу, змістом якої є сприяння ефективному здійсненню вищезгаданих функцій. Така діяльність отримала назву допоміжних або забезпечуючих функцій державного управління.

Якщо основні функції мають властивість відрізнятись одна від одної, а отже, потребують запровадження специфічних методів, то допоміжні мають іншу відмітну рису - вони є спільними для всіх управлінських структур, без яких їх діяльність є неможливою. Серед допоміжних можна виділити такі функції: управління людськими ресурсами, бюджетна юридично-судова функція, діловодство і документування, зв'язки з громадськістю.

Семінар 7.

Питання 1. характерні особливості та класифікація адміністративних методів державного управління

Адміністративні методи управління, які ще називаються організаційно-розпорядчими, пронизують усі відносини в сфері державного управління.

Адміністративні методи базуються лише на застосуванні нормативних актів (розпоряджень, наказів, постанов органів виконавчої влади), тоді як організаційно-розпорядчі методи охоплюють усю суть організаційної складової механізму державного управління.

За будь-яких форм державного устрою, організації виконавчої влади, типів економічних відносин, адміністративне розпорядництво є необхідною складовою здійснення державного управління, навіть більше - без нього воно просто неможливе. Адміністративні (організаційно-розпорядчі) методи полягають у впливі суб'єкта управління на керований об'єкт за посередництвом владно-розпорядчих вказівок і організаційно-структурних упорядкувань.

Адміністративні (організаційно-розпорядчі) методи включають комплекс організаційних впливів на різних рівнях управління і в різних формах їхнього виявлення. Тому можна зробити висновок:

Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Характерними особливостями адміністративних методів державного управління є такі:

прямий вплив на керований об'єкт шляхом установлення його повноважень (прав і обов'язків);

односторонній вибір суб'єктом управління найближчої та кінцевої мети, завдань управлінського процесу, порядку, термінів його виконання об'єктом, ресурсного забезпечення, умов виконання завдань на кожному конкретному етапі;

юридична обов'язковість актів управління (указів, постанов, рішень, розпоряджень, наказів і резолюцій), невиконання яких розглядається як порушення обов'язків та може спричинити не тільки адміністративну чи дисциплінарну відповідальність, але навіть кримінальну.