Тема: Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів ринкових відносин. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності

1. Сутність ЗЕД та її характерні риси.

2. Суб’єкти та види ЗЕД.

3. Державне регулювання ЗЕД.

4. Сутність поняття "ризик". Класифікація ризиків у ЗЕД.

5. Страхування як метод зменшення ризику.

Сутність ЗЕД та її характерні риси. Соціологія "зовнішньоекономічної діяльності" передбачає вивчення соціально-економічних відносин між суб'єктами господарювання різних країн, що виникають на зовнішньому ринку, зокрема у процесі формування та розподілу доходів від здійснення експортно-імпортних операцій. Під соціально-економічними відносинами розуміють різновид суспільних відносин, пов’язаних із особливою діяльністю людей, що спрямована на задоволення широкого спектру матеріальних потреб людського життя та досягнення певних соціальних переваг і цілей.

У зовнішньоекономічній діяльності соціологію цікавлять суб’єкти ЗЕД, соціальні зв’язки, що виникають між ними, соціально-економічна поведінка та діяльність цих суб’єктів, форми реалізації їхньої діяльності тощо.

Поняття "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД) (на думку значної кількості фахівців) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним із центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок, а відтак і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

Як відомо, ринковий механізм функціонує на основі власних законів, серед яких основними є закони попиту і пропозиції. Міжнародна економіка розширює традиційні рамки трактування сукупного попиту і сукупної пропозиції, ставлячи їх у залежність не тільки від обсягу виробництва і рівня цін в межах певної країни, а й від загальносвітового виробництва і світового рівня цін. У світовій економіці сукупний попит і сукупна пропозиція трактуються як дещо абстрактні величини, що характеризують обсяг сукупного виробництва усіх товарів у національних і міжнародних масштабах в залежності від певної узагальненої світової ціни на них. Таким чином, сукупна пропозиція – це обсяг виробництва товарів, які виробники готові колективно запропонувати на ринок при встановленому рівні цін, а сукупний попит — реальний обсяг національного виробництва, який споживачі готові придбати при встановленому рівні цін. Згідно із законом попиту, формується споживач, а за законом пропозиції формується виробник. Сфера зовнішньоекономічної діяльності саме і спрямована на реалізацію пропозиції товаровиробника. Пропозиція є величиною, яка залежить від багатьох обставин і факторів.

Централізовано-планова системи господарювання, що довгий час існувала в нашій країні, орієнтувала підприємства насамперед на збільшення обсягів виробництва, яке вимірювалось у показниках валової й товарної продукції. За таких умов підприємства часто-густо неощадливо витрачали кошти, матеріали, нераціонально розширювали кооперацію

Вади соціалістичної планової економіки, що розвивалась на основі суспільної власності, унеможливлювали широкий вихід підприємств України на світовий рівень. Виняток становили хіба що галузі військово-промислового комплексу, який в Україні мав пріоритетний розвиток

Перехід до ринкової економіки в Україні зумовив усунення обмежень на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Для українських підприємств вперше відкрилися новітні підходи у врегулюванні організації інтеграційних процесів, а для держави – необхідність розробки і пошуку наукових засад організації процесу виходу у світове співтовариство. Адже ринок розвивається разом із самим суспільством, яке може створити сприятливі умови для розвитку ринкових відносин або не перешкоджати цьому розвитку.

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами, тобто пов’язана з виходом на зовнішні ринки та участю у зовнішньоекономічних операціях.

ЗЕД - поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності:

• зовнішню торгівлю,

• міжнародне виробниче кооперування,

• міжнародне науково-технічне співробітництво,

• міжнародне інвестиційне співробітництво,

• валютно-фінансові і кредитні операції.

Кожен із видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Зокрема, формами зовнішньої торгівлі є: експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт, кожна з яких передбачає реалізацію певних зовнішньоторговельних операцій.

Під зовнішньоторговельною операцією розуміють комплекс дій учасників торгового процесу, які представляють різні країни, з метою здійснення торгового обміну.

Експортні операції спрямовані на вивіз товарів за митний кордон.

Імпортні операції спрямовані на ввіз товарів за межі митного кордону країни.

Реекспортні операції здійснюють вивіз за митний кордон товарів, раніше імпортованих і не перероблених у країні.

Реімпортні операції дають змогу придбати за кордоном раніше експортовані і не перероблені там товари. Звичайно сюди входить повернення бракованої продукції, що повертається за договорами консигнації.

Матеріальна основа ЗЕД – зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону) – сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Розвиток зовнішньоекономічного комплексу країни скерований на об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину, успішно функціонуючу систему.

Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні є:

- зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

- активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

- підвищення конкурентноздатності як окремих підприємств, так і виробничо-господарського комплексу;

- розширення самостійної діяльності підприємств, фірм різних регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

До основних функцій ЗЕД зараховують:

— організацію та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

а також

— організацію міжнародного грошового обігу.

Безпосередній позитив, практичне значення ЗЕД для країн полягає в можливості одержувати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти конкурентоспроможну продукцію.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності її суб’єкти в процесі прийняття тих чи інших рішень керуються рядом принципів, які декларуються у спеціальних документах або є своєрідною нормою, звичаєм.

На міжнародному рівні найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин представлений у "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV спеціальною сесією генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. У Хартії вказано такі принципи:

— суверенітет;

— територіальна цілісність і політична незалежність держав;

— суверенна рівність усіх держав;

— ненапад і невтручання у внутрішні справи;

— взаємна та справедлива вигода;

— мирне співіснування;

— рівноправність і самовизначення народів;

— мирне регулювання спорів;

• сумлінне виконання міжнародних обов'язків;

— повага прав людини та основних свобод;

— відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

— сприяння міжнародній соціальній справедливості;

— міжнародне співробітництво з метою розвитку;

— вільний доступ до морів, а від них — до країн, що їх не мають.

На національному рівні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Так, в Україні, згідно зі статтею 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти господарської діяльності керуються такими принципами:

— суверенітет у здійсненні ЗЕД: суб'єкти ЗЕД самостійно і незалежно здійснюють її на території України, чітко виконуючи усі договори і зобов'язання країни в галузі міжнародних економічних відносин;

— свобода ЗЕД: суб'єкти ЗЕД добровільно вступають у зовнішньоекономічні зв'язки; мають право здійснювати ЗЕД у будь-яких формах; зобов'язані дотримуватися встановленого порядку при здійсненні цієї діяльності; мають виключне право власності на всі одержані ними результати ЗЕД;

— юридична рівність і відсутність дискримінації. Цей принцип полягає в рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності чи місця розташування; забороні будь-яких дій держави, результатом яких є обмеження прав чи дискримінація суб'єктів ЗЕД;

— верховенство закону: ЗЕД регулюється тільки законами України; забороняється застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів;

— захист інтересів суб'єктів ЗЕД. Цей принцип полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України, а також рівний захист усіх українських суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права;

— еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу (продаж товарів на зовнішньому ринку за “викидними цінами”, що значно нижчі від цін в середовищі країни чи на світовому ринку) при ввезенні та вивезенні товарів.