6. Економічний напрямок марксистської філософії.

Також Марксом і Енгельсом виділяються і розробляються такі поняття:

засоби виробництва;

відчуження;

додаткова вартість;

експлуатація людини людиною.

Засоби виробництва - унікальний товар, функція праці вищого рівня, дозволяють виробляти новий товар. Для виробництва нового товару крім засобів виробництва необхідна сила, яка обслуговує їх, - так звана «робоча сила».

В ході еволюції капіталізму відбувається процес відчуження основної працюючої маси від засобів виробництва і, отже, від результатів праці. Основний товар - засоби виробництва - зосереджуються в руках небагатьох власників, а основна маса трудящих, не має засобів виробництва і самостійних джерел заробітку, з метою забезпечення своїх насущних потреб змушена звертатися до власників засобів виробництва в якості найманої робочої сили за заробітну плату.

Вартість виробничого найманою робочою силою продукту вище вартості їх праці (у вигляді зарплати), різниця між ними, за Марксом, є додатковою вартістю, частина якої йде в кишеню капіталісту, а частина вкладається в нові засоби виробництва для отримання в майбутньому ще більшою додаткової вартості.

 Вихід з даного положення основоположники марксистської філософії бачили у встановленні нових, соціалістичних (комуністичних) суспільно-економічних відносин, при яких:

буде ліквідована приватна власність на засоби виробництва;

буде ліквідована експлуатація людини людиною і привласнення результатів чужої праці (додаткового продукту) вузькою групою осіб;

приватна власність на засоби виробництва буде заміна громадської (державної);

виробничий продукт, результати праці будуть ділитися між усіма членами суспільства завдяки справедливому розподілу.

7. Діалектичний матеріалізм.

В основу діалектичного матеріалізму Маркса і Енгельса була покладена діалектика Гегеля, але на зовсім інших, матеріалістичних (а не ідеалістичних) принципах. За висловом Енгельса, діалектика Гегеля була поставлена ​​марксистами з «голови на ноги». Можна виділити наступні основні положення діалектичного матеріалізму:

основне питання філософії вирішується на користь буття (буття визначає свідомість);

свідомість розуміється не як самостійна сутність, а як властивість матерії відображати саму себе;

матерія знаходиться в постійному русі та розвитку;

Бога немає, Він є ідеальним чином, плодом людської фантазії для пояснення явищ, незрозумілих людству, і дає людству (особливо його неосвіченої частини) розраду і надію; Бог не робить ніякого впливу на навколишню дійсність;

матерія вічна і нескінченна, періодично приймає нові форми свого існування;

 важливим чинником розвитку є практика - перетворення людиною оточуючої дійсності і придбання людиною самої людини;

розвиток відбувається за законами діалектики - єдності і боротьби протилежностей, переходу кількості в якість, заперечення заперечення.

. Основні принципи філософії Марксизму.

Складність і особливий інтерес до філософії К. Маркса визначені тією обставиною, що існував та існує марксизм - масова ідеологія, яка зіграла величезну роль в Х1Х-ХХ ст. Як і всяка інша, ця ідеологія увібрала в себе значні ідейні фрагменти філософсько-світоглядного порядку, причому їх авторство з відомою часткою справедливості звичайно приписували Марксом. Знайти в цьому переплетенні чисто філософський зміст, розрізнити Маркса-філософа і Маркса-ідеолога було і залишається непростим завданням.

Філософське творчість Маркса, незалежно ні від яких обставин, має історико-філософської цінністю і тим самим вимагає вивчення в руслі історії німецької філософської думки XIX в.

В останні роки в нашій країні від офіційно непомірного захоплення творчістю Маркса перейшли до різко негативних оцінок, що пояснюється, звичайно, загальної політико-ідеологічної ситуацією. Історику філософії, проте, не пристало розділяти і пафос колишніх захоплень, і ентузіазм триваючих проклять. Авторитет Маркса-філософа заснований на безсумнівності оригінального внеску в гегелівське рух. В області філософії Маркс сам завжди вважав себе учнем і послідовником Гегеля, претендуючи лише на відносну самостійність, і це той саме випадок, коли потрібно пріслушатьс до авторської самооцінці.

Належність Маркса-філософа до гегелівської школі не викликає сумнівів. З університетських років Маркс близько контактував з найбільш видними гегельянцями - Б. Бауером, Ф. Кеппеном, потім з А. Руге, М. Гессом, Ф. Енгельсом, полягав в листуванні з Л. Фейєрбахом.

Маркс брав участь в гегельянських періодичних виданнях, був у 1842-1843 рр.. редактором "Нової Рейнської газети", переважно младогегельянского органу. Разом з іншими членами школи Маркс поступово перейшов від захоплення "філософією самосвідомості" Б. Бауера до гуманістичної антропології Л. Фейєрбаха, коли в школі йшла "зміна лідера".

Деякі тексти молодого Маркса написані у співпраці з Б. Бауером, А. Руге, Ф. Енгельсом, М. Гессом. У той же час Маркс-гегельянець проявив високу ступінь самостійності, що в підсумку лише збагатило досягнення школи. Вступивши в рух пізніше інших, Маркс зміг більш критично підійти до гегелівської традиції.

Він по-своєму оригінально реалізував деякі потенції антропології Л. Фейєрбаха. Так, Маркс прийняв фейербаховской тлумачення принципу тотожності буття і мислення, але конкретизував абстрактний філософський принцип первинності буття, звернувши увагу на соціальне буття, на історію людства. Своєрідним розвитком фейербаховской концепції релігії як ілюзорного самосвідомості стало у Маркса тлумачення ідеології як помилкового, перетвореного свідомості, що виражає реальність в "перевернутому" вигляді.

Маркс, поєднуючи гегельянської критицизм з його гегелівським прообразом, сформував оригінальний метод інтерпретації соціальної історії. Називаючи цей метод діалектичним, Маркс віддавав пальму першості Гегелем, залишаючи за собою пріоритет лише в пристосуванні методу для своїх, по перевазі соціально-філософських і соціально-економічних дослідницьких завдань. Найбільш оригінальні, впливові й цікаві ідеї Маркса, розвинені в сфері філософії історії та філософської антропології.