13.Вибір місця розташування виробництва

Важливим кроком у створенні ОС є прийняття рішень за місцем розташування, розміром виробничих потужностей і проектуванням матеріально-технічних об'єктів

При розгляді питання про місцезнаходження організації виділяють два рівні рішень: макрорівень - тобто рішення про континент, країну, провінцію, місто; мікрорівень — вибір кон­кретного майданчика чи будівлі для організації. Фактори, які враховуються при прийнятті рішень на кожному з цих рівнів, будуть різними.

Основні чинники макрорівня:

1. Демографічні та економічні, які впливають на розмір і розвиток основних ринків збуту продукції ОС.

2. Джерела і транспортні витрати з доставки матеріалів, комплектуючих, обладнання і оснащення, які потрібні для ефективного функціонування ОС.

3. Кількість і якість (професійна підготовка) трудових ре­сурсів, рівень безробіття та рівень оплати праці в країні чи ре­гіоні.

4. Наявність достатньої кількості енергетичних і водних ресурсів, а також розташування в кліматичному поясі.

5. Політична стабільність, розвиток демократії в країні.

6. Фінансовий і економічний розвиток та стабільність у країні.

7. Податкова політика і стимулювання економічного роз­витку.

8. Питання захисту навколишнього середовища.

9. Вартість земельної ділянки і будівництва.

Часто буває, що для багатьох організацій при вирішенні питання про місцезнаходження домінуючим виявляється який-небудь один фактор. Наприклад, підприємства легкої промис­ловості розташовують в місцях скупчення відносно дешевої робочої сили (Китай, Туреччина, Польща, Україна). Заводи кольорової і чорної металургії знаходяться поблизу місць ви­добування руди.

При виборі місця розташування альтернативи аналізують за ціновими і неціновими факторами. Цінові фактори оціню­ються за окремими чинниками, що вимірюються в грошовому вираженні. Нецінові фактори можна оцінити за шкалою, за якою окремим чинникам присвоюються певні значення.

У багатьох проблемах розміщення об'єктів головною ціллю є мінімізація цін завдяки транспортним факторам.

14. Сіткове планування та управління

Система сіткового планування й управління (СПУ) являє собою комплекс графічних і розрахункових методів, організа­ційних заходів та контрольних прийомів, які забезпечують мо­делювання, аналіз і динамічну перебудову плану виконання складних проектів, та визначають мінімальний час виконання всього комплексу робіт при мінімальній вартості продукції.

Сутність СПУ полягає в тому, що для відображення зв'язків між роботами, що плануються, та порядку їх виконання вико­ристовується сітковий графік, який дозволяє оперативно ана­лізувати та управляти ходом виконання всього комплексу робіт.

Сітковий графік включає два основних елемен­ти: роботу та подію. Робота - це трудовий процес, що вимагає затрат часу і ресурсів, або процес очікування (остигання, су­шіння, старіння), який потребує затрат часу. Робота позна­чається стрілкою.

Для оцінки тривалості виконання окремих робіт викорис­товують нормативи часу або попередній досвід. У разі їх відсут­ності звертаються до експертних оцінок щодо встановлення тривалості кожної роботи.

Будь-яка послідовність взаємопов'язаних подій та робіт на графіку називається шляхом. Довжина шляху — це сума трива-лостей усіх робіт, які лежать на цьому шляху. Найбільший шлях називають — критичним, а роботи на ньому — критичні, і вони визначають тривалість виконання всього комплексу робіт за проектом.

Багатоцільовим називається графік, при розробці якого поставлено кілька завершальних подій (цілей).

Ненапружені шляхи — всі інші, крім критичного, можуть частково збігатися з критичним. Ненапружені шляхи мають резерви часу.

Основні параметри сіткового графіка.

Резерв часу події — це час, на який може бути затримано здійснення події без порушення терміну виконання розробки в цілому.

Ранній термін настання подій — це максимальний шлях від вихідної події до даної

Резерв часу робіт. Повний резерв часу — максимальний час, на який можна збільшити тривалість даної роботи без зміни тривалості критичного шляху.

Вільний резерв часу — максимальний час, на який можна збільшити тривалість роботи, не змінюючи ранніх термінів по­чатку наступних робіт.