36.Інновації і розвиток операційної системи

Операційна система, ОС — система програм, що забезпечують роботу технічних засобів комп’ютера та інших програм, за допомогою яких користувач виконує свої завдання.В нашому випадку на комп’ютери встановлена операційна система Windows.

Як виникла ця система і як взагалі розвивалися операційні системи? У 1981 р. виникла операційна система MS DOS. Комп'ютери стали доступними більшості користувачів і спеціалістів, але для починаючого користувача ця ОС була дещо складною, доводилося запам’ятовувати велику кількість команд, володіти різними технічними подробицями, спілкування з комп’ютером вимагало набору з клавіатури багато символьних команд. У 1995р. корпорація Microsoft випускає нову версію Windows — операційну систему Windows’95.Windows’95 має графічний інтерфейс. Екран монітора має вигляд робочого столу і папок на ньому, панель задач дає огляд задач, виконуваних системою в даний момент. Дальший розвиток операційних систем втілився в операційні системи ХХІ століття: Windows’2000, Windows’ХР і Windows’Vista.

Сучасні операційні системи здатні працювати і з програмним забезпеченням розрахованим на більш ранні версії ОС. Виконання багатьох дій автоматизоване за допомогою спеціальних програм-майстрів. Існує безліч наочних і зручних засобів для роботи в ОС з документами, файлами, шаблонами документів.Windows характеризується віконним інтерфейсом, тобто кожна програма працює в своїй окремій області на екрані, що називається вікном. Крім того Windows є багатозадачною системою, тобто у користувача є можливість запускати на виконання декілька програм одночасно.Операційна система забезпечує взаємодію пристроїв і програм при виконанні роботи, створює засоби керування комп’ютером. ОС дозволяє людині не вникати в тонкощі роботи прикладних програм, апаратної частини і зовнішніх пристроїв комп’ютера.

Кожна ОС забезпечує кілька видів взаємодії (інтерфейсу): • Інтерфейс користувача — взаємодія між користувачем і комп’ютером; • Апаратно-програмний інтерфейс — взаємодія між програмним і апаратним забезпеченням; • Програмний інтерфейс — взаємодія між різними видами програмного забезпечення. У склад операційної системи входять такі модулі: • Базове ядро — керує файловою системою, забезпечує передачу інформації між пристроями комп’ютера. • Командний процесор — виконує команди користувача. • Драйвери — забезпечують роботу з зовнішніми пристроями комп’ютера. • Утиліти — виконують допоміжні роботи (копіювання файлів і папок, створення архівів, перевірка дисків і т.д.).

37.Методи організації і нормування робіт

  У практиці нормування робіт застосовують такі методи: сумарний, розрахунково-аналітичний, мікроелементний.

  За допомогою аналітичного методу установлюються технічно-обґрунтовані та оптимальні норми праці, які є прогресивними. На основі сумарного методу встановлюються дослідно-статистичні норми, які широко застосовуються на практиці у зв’язку з простотою розрахунку.    Сутністю сумарного методу є те, що норма встановлюється в цілому на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

  При розрахунково-аналітичному методі операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний. Він є основним методом для масового і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів. В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують лише для розрахунку норм на дуже складні операції.

   Сумарний (досвідно-статистичний) метод має декілька різновидів встановлення норми:

- на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше; - на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи; - за досвідом особи у встановленні норм праці; - за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.    Таким чином, особливістю технічно обґрунтованих норм є застосування розрахункових методів, які дозволяють широко використовувати досягнення науки і техніки, досвід найкращих робітників в удосконаленні праці та виробництва.