26. Зміст і стратегії агрегатного планування та методи аграрного планування

Агрегатне планування пов'язане з визначенням кількості й часу виробництва в середньострокові періоди, в основному від трьох до вісімнадцяти місяців. Операційні менеджери праг­нуть визначити найкращий шлях, щоб зустріти прогнозований попит, регулюючи швидкості виробництва, рівень трудових затрат, рівні запасів, понаднормову роботу, швидкості суб­підрядних робіт і ряд інших змінних.

Існує ряд питань, на які дає відповідь операційний менед­жер при розробці агрегатного плану:

1. Чи повинні використовуватись запаси (заділи), щоб відреагувати на зміни попиту протягом планового періоду?

2. Чи повинна зміна попиту супроводжуватись змінами чи­сельності працівників?

3. Чи повинна використовуватись понаднормова робота, чи навпаки, в період спаду попиту допустимі простої праців­ників та обладнання?

1. Всі ці питання відображаються в стратегіях планування обсягу виробництва. Вони включають маніпулювання запаса­ми, темпом виробництва, рівнем використання праці, потуж­ністю та іншими змінними. Загалом використовують набір стратегій для досягнення виконання плану виробництва

Мєтоди агрегатного плануванняМетоди агрегатного планування поділяються таким чи­ном:

1. інтуїтивний підхід;

2. графічний чи табличний метод;

3. математичні підходи: лінійне програмування; лінійні правила прийняття рішень; модель управляючих коефіцієнтів; комп'ютерне моделювання.

27. АВС- планування і класифікація запасів.

Щодо управління матеріальними запасами, то метод АВС - спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розкладанні номенклатури N реалізованих товарно-матеріальних цінностей на три нерівнопотужних підмножини А, В і С на основі деякого формального алгоритму.

В основі методу АВС лежить правило Паретто. Відповідно до методу Паретто, безліч керованих об'єктів поділяється на дві нерівні частини (80/20).

Для проведення АВС-аналізу необхідно: 1) встановити вартість кожного товару (за закупними цінами); 2) розмістити товари за зменшенням ціни; 3) знайти суму даних про кількість і витрати на придбання; 4) розбити товари на групи залежно від їхні частки в загальних витратах на придбання.

Залежно від витрат товарні запаси поділяються на три групи - А, В, С за їх часткою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов'язково відбувається на три групи, кількість груп та їх межі вибираються довільно. Найпоширеніша така класифікація.

Група "А": найдорожчі та коштовні товари, на частку яких припадає близько 75-80% загальної вартості запасів, але вони становлять лише 10-20% загальної кількості товарів, які перебувають на зберіганні.

Група "В": середні за вартістю товари. Їхня частка в загальній сумі запасів становить близько 10-15%, але в кількісному відношенні - 30-40% продукції, яка зберігається.

Група "С": найдешевші товари. Вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Аналіз АВС показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20% усіх товарів, які перебувають у запасах, припадає 80% усіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю.

Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства.

Класифікація витрат за різними ознаками: 1. За центрами відповідальності: — витрати окремих виробництв;

— основного виробництва; — допоміжного виробництва

2. За видами продукції, робіт, послуг: — витрати на окремі вироби;

— групи однорідних виробів, — напівфабрикати, — одноразові замовлення. 3. За єдністю складу: — одноелементні; — комплексні. 4. За видами витрат: — за економічними елементами;—за статтями калькуляції. 5. За способами перенесення вартості на продукцію: — прямі; —непрямі.

6.За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат:— змінні —постійні 7. За календарними періодами:— поточні; — довгострокові;— одноразові. 8. За доцільністю витрачання: — продуктивні— непродуктивні