23. Оперативно-календарне планування виробництва.

Оперативно-календарне планування продовження і розвиток об'ємного планування. На цьому етапі об'єктом планування є окремі вироби, складальні одиниці, деталі і деталеоперації. Воно засновується на певних нормативах, що дозволяють здійснити зв'язок календарних планів і узгодження роботи взаємопов'язаних робочих місць, дільниць і цехів; ці нормативи також забезпечують найбільш ефективне використання ресурсів підприємства.; Такі нормативи називаються календарно-плановими.

Оперативно-календарне планування здійснюється як на заводському, так і на внутріцеховому етапах. У задачі заводського планування входить визначення кількості і часу передачі по позиціях .У задачі внутріцехового планування входить визначення місця і термінів початку і закінчення обробки кожної деталеоперації, їх груп або деталі загалом; складання календарного плану-графіка роботи дільниць

Під системою оперативно-календарного планування виробництва розуміється методика і техніка планової роботи, що визначається мірою, централізації планової роботи, планово-обліковою одиницею і диференціацією планових процесів, складом календарно-планових нормативів, а також складом, порядком оформлення і рушення планової і облікової документації.

У масовому виробництві частіше за все використовуються партійно-періодична система і система планування по ритму запуску (випуску).

24.Планування потреби в матеріалах і ресурсах

План матеріально-технічного забезпечення (МТЗВ) - один із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства, головним завданням якого є визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах і джерелах їх покриття на плановий період.

Розробляється план матеріально-технічного забезпечення в річному,квартальному та місячному розрізах.

У річному плані визначається потреба всіх підрозділів і служб під-приємства в матеріальних ресурсах і плануються обсяги їх поставок на рік, в тому числі по кварталах.

У квартальному плані визначається потреба підприємства по розгорнутій номенклатурі по кожному типу асортименту матеріалу й уточнюється обсяг завдань на плановий квартал.

Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів відповідному підрозділу підприємства.

Розробка річного плану матеріально-технічного забезпечення починається знизу, з підрозділів підприємства, і являє собою розрахунок потреби в матеріальних ресурсах, необхідних для виконання виробничої програми, будівельних і ремонтних робіт.

Вихідними даними для розробки плану є виробнича програма випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного розвитку, специфікації, норми і нормативи витрат матеріалів.

Розмір необхідних матеріальних ресурсів визначається за специфікаціями і нормами витрат сировини, матеріалів, палива, а також за нормами виробничих і товарних запасів. Підсумовуючи потребу по кожному із напрямів, визначають загальну потребу в матеріальних ресурсах, джерелах його покриття і складають баланс матеріально-технічного забезпечення за певною формою.

25.Виробнича потужність.

Потужність — це максимальний вихід системи за певний період.

Проектована виробнича потужність — це максимум потуж­ності, який може бути досягнутий в ідеальних умовах.

1. Виробнича потужність підприємства — це змінна величи­на, що змінюється в результаті зростання продуктивності праці, впровадження організаційно-технічних заходів. Потужність розрізняють вхідну, вихідну та середньорічну.Використання виробничих потужностей можна прослідку­вати через узагальнюючі та часткові показники використання основних виробничих фондів. До узагальнюючих відносять фондовіддачу та фондомісткість, що є оберненою величиною до фондовіддачі.Для вивчення факторів, що впливають на величину вироб­ничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифі­кація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробниц­тва — засобів праці, предметів праці і самої праці. При класи­фікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які по­значаються на підвищенні продуктивності технологічного ус­таткування і робочих місць.Сучасні підприємства оснащені взаємно узгодженими ви­сокопродуктивними системами машин. Однак зміна об'єктів виробництва, удосконалення технології, розширення масш­табів механізації й автоматизації, оновлення і модернізація ус­таткування призводять до порушення рівня узгодженості про­пускної здатності устаткування, робочих місць і виробничих потужностей підрозділів.Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінуван­ня різнорідних машин, робочих міць, дільниць та цехів.Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин, потрібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.Кількісне вираження факторів, які впливають на по­ліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу витрат у плановому пері­оді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування за­собів праці в часі.