21. Планування виробничих процесів

Планування виробництва передбачає прийняття рішення про експлуатацію операційної системи з урахуванням змін су­купного попиту. Головною ціллю є мінімізація витрат протя­гом запланованого часу.

Планування, як правило, проводиться на базі прогнозних даних попиту. Його прийнято поділяти на довгострокове (стра­тегічне), середньострокове (тактичне) і короткострокове (опе­ративне).

Довгострокові прогнози, які допомагають менеджерам ви­рішувати питання виробничих потужностей і визначати стра­тегії випуску продукції, є прерогативою вищих рівнів менедж­менту. При цьому вирішуються такі питання, як розширення і розміщення виробництва, впровадження нових виробів і нау­ковий пошук, а також визначаються періоди і обсяги необхід­них інвестицій на кілька років вперед.

Середньострокове планування розпочинається з пошуку рішень розвитку виробничої потужності на тривалий період (більше року). Це функція операційного менеджера, який відповідає за вирішення тактичних завдань. План тактичних рішень складається із місячного і квартального планування, в яких враховується коливання попиту. Всі ці плани повинні відповідати довгостроковій стратегії менеджменту високого рівня і знаходити своє рішення в рамках виділених раніше для цих цілей ресурсів при прийнятті стратегічних рішень.

Короткострокове планування охоплює період до року, але це, як правило, планування менш ніж на три місяці. За цей план також відповідає операційний персонал, який разом з плановиками та начальниками цехів «дезагрегатують» (розшифрову­ють) середньостроковий план у тижневий, денний, годинний (плани-графіки). Тактичні завдання, що розглядаються в ко­роткотерміновому плануванні, порушують питання заванта­ження, послідовності запуску, пропускної здатності на рівні «вузьких місць», диспетчерування і ряд інших.

22. Система планування потреби в матеріальних ресурсах «точно-вчасно»

В Японії післявоєнні підприємства не могли дозволити собі ні запаси, ні технології. Результатом став абсолютно прагматичний підхід, який отримав назву «точно-вчасно» (Т-В). Існують розбіжності щодо того, чи являється техніка Т-В системою матеріального постачання, чи системою календарного планування, чи вироб­ничою філософією. Але цю техніку цілком ефективно викори­стовують в усіх перелічених сферах. Сам підхід виник після війни на заводах «Тойота». Ціль системи Т-В — неперервне ви­робництво (або обслуговування) з мінімальними витратами. Система Т-В передбачає зменшення розміру партії, зменшен­ня заділів, практичну ліквідацію незавершеного виробництва, зведення до мінімуму обсягів запасів.

В основному використовують два види карток: картка відбору і картка виробничого замовлення. В картках відбору вказується вид і кількість виробів, які повинні поступити з по­передньої операції; в картці виробничого замовлення — вид і кількість продукції, яка повинна бути виготовлена на попе­редній операції.

Рух карток «Канбан» повинен бути неперервний на всіх стадіях. У результаті кожна дільниця (операція) буде отри­мувати всі необхідні деталі в потрібний час у потрібній кількості, і таким чином буде забезпечений ідеальний варіант системи Т-В. Картка є дозволом на наступну партію (її отримання або/і ви­робництво). Система в сучасних умовах модифікована у вели­ку кількість методик таким чином, що хоч їх називають «Кан­бан», але картки в них не використовуються. В деяких випад­ках порожні позиції на підлозі, а в деяких вивішені бірки чи прапорці вказують, що необхідна наступна кількість напівфаб­рикатів, при цьому не використовуючи карток.

До переваг даної системи також слід віднести високу якість продукції. Система не допускає передачу браку на наступні тех­нологічні операції. За якість відповідають безпосередні виконавці, які в разі появи браку самостійно його виявляють і усувають. Тому на японських заводах значно менше контролерів, ніж на інших.