13. Засоби індивідуального захисту від дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Засоби захисту працюючих за характером їх призначення поділяються на 2 категорії:

1.засоби колективного захисту; 2.засоби індивідуального захисту.

Засоби індивідуального захисту залежно від призначення поділяються на такі класи: 1. Ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри); 2. Засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошлеми, пневмомаски); 3. Спеціальний одяг (комбінезони, куртки, брюки, костюми, халати, плащі, кожухи, фартухи, жилети, нарукавники); 4.Спеціальне взуття (чоботи, черевики, боти, бахали); 5.Засоби захисту рук (рукавиці, рукавички); 6.Засоби захисту очей (захисні окуляри); 7. Засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки); 8. Засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети); 9.Засоби захисту від падіння з висоти тощо (запобіжні пояси, діелектричні коврики, ручні захвати, маніпулятори). 10. Засоби захисту органів слуху (протишумові шоломи, навушники, вкладиші); 11. Захисні дерматологічні засоби ( змиваючі розчини, пасти, креми, мазі).

Спецодяг і спецвзуття повинні забезпечувати нормальні функції організму робітника та зберігати його працездатність. Найменування спецодягу, спецвзуття повинне відповідати найменуванню небезпечних і шкідливих факторів, від яких вони захищають.

Спецодяг і спецвзуття повинні зберігати свої гігієнічні та експлуатаційні властивості протягом усього часу експлуатації при дотриманні умов їх використання та догляду за ними.

14. Засоби колективного захисту від дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту залежно від призначення поділяються на такі класи: 1.Засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць ( вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація); 2.Засоби нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць ( джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світлофільтри); 3.Засоби захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів ( огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне управління тощо); 4.Засоби захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція); 5.Засоби захисту від ураження електричним струмом (огородження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне управління); 6.Засоби захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, знаки безпеки); 7. Засоби захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вентиляція та очистка повітря, дистанційне керування, знаки безпеки ); 8.Засоби захисту від високих і низьких температур навколишнього середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, термоізоляція, дистанції керування ).Створення на робочому місці сприятливих і безпечних умов праці тісно пов'язане із забезпеченням робітників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

15. Мікроклімат виробничих приміщень (1\3)

— метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху повітря теплового випромінювання, це умови внутр. середовища, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Продуктивність праці та самопочуття працюючих залежать від стану довкілля і передусім від змін температур швидкості руху повітря, атмосферного тиску, теплового випромінювання. Тому виділяють такі складники мікроклімату:

• температура

• відносна вологість повітря

• швидкість руху повітря

• інтенсивність теплового опромінювання

• температура поверхонь

Відповідно до чинних санітарних норм метеорологічні умови робочої зони визначаються на висоті 2 м над рівнем підлоги. Робоча зона — простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників. Робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності. Оптимальні мікрокліматичні умови — це таке поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції (тобто людина не пітніє і не мерзне). Вони забезпечують почуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності. Людина працездатна і гарно себе почуває, якщо температура навколишнього повітря знаходиться у межах 18 - 20 °С, відносна вологість — 40-60 %, а швидкість руху повітря — 0,1 - 0,2 м/с. При високій температурі та вологості може статись перегрів тіла, навіть тепловий удар. Висока температура у виробничому приміщенні призводить до інтенсивного перерозподілу крові від внутрішніх органів до шкіри. При низькій температурі може статись переохолодження організму, що призведе до простудного захворювання. Показники метеорологічних умов для виробничих приміщень нормовані з урахуванням важкості робіт та інтенсивності виділення теплоти обладнанням. Основними нормативними документами з мікроклімату виробничих приміщень є: Санітарные нормы микроклимата производственных помещений СН 4088-86; ГОСТ 12.1 005-88 ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования. Оптимальні параметри мікроклімату забезпечують комфортні умови для людини. Допустимі параметри можуть викликати у людини дискомфортні відчуття, Але змін у стані здоров'я не буде. Допустимі параметри встановлюються у випадках, коли за технологічними, технічними або економічними причинами неможливо забезпечити оптимальні норми.

При визначенні оптимальних показників має значення телої/холодної пори року. Холодна пора року - +10ºС та менше, тепла - +10ºС та більше.

	Холодна пора року	Тепла пора року
Легка робота	26 ºС - 18 ºС
Важка робота	19-20 ºС - 12 ºС

Склад кисню: в повітрі має бути приблизно 20% кисню, а вуглекислого газу – не більше 0,5%. Коли кількість вугл. газу досягає 10% та быльше, то вона стає токсичною. Також важливий показник мікроклімату – наявність/відсутність в повітрі небезпечних хім. речовин – виробничий пил. Для боротьби з пилом в повітрі використовують аерозоль, на поверхні – аерогель. Пил – органічний (рослинного/тваринного походження)

- неорганічний (металевий, силікатний, кварцовий)

Пил – пожежно- та вибухонебезпечний чинник. При вдиханні може викликати цілу низку небезпечних захворювань (силікоз, силікатоз)

Засоби боротьби з пилом

- вентиляція

- вогкі технології обробки